Вступ

Одним з проявів сталінської репресивної політики на селі вважається прийняття 7 серпня 1932 постанови ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності", часто іменоване в публіцистичній літературі "Законом про пять колосків".

Тодішнє радянське законодавство відрізнялося крайньою мякістю по відношенню до кримінальних злочинців. Навіть за умисне вбивство з обтяжливими обставинами належало не більше 10 років позбавлення волі [11, с.70]. Покарання ж за крадіжки були майже символічними. Таємне викрадення чужого майна, вчинене без застосування будь-яких технічних засобів, в перший раз і без змови з іншими особами, тягло за собою позбавлення волі або примусові роботи на строк до трьох місяців.

Вчинене повторно, або щодо майна, завідомо є необхідним для існування потерпілого, - позбавлення волі на строк до шести місяців.

Вчинене із застосуванням технічних засобів або неодноразово, або за попередньою змовою з іншими особами, а одно, хоч і без зазначених умов, вчинене на вокзалах, пристанях, пароплавах, у вагонах і готелях, - позбавлення волі на строк до одного року.

Крадіжка приватною особою з державних та громадських складів, вагонів, судів та інших сховищ або у вказаних у попередньому пункті місцях громадського користування, шляхом застосування технічних засобів або за змовою з іншими особами або неодноразово, а так само вчинене хоча б і без зазначених умов особою, яка мала спеціальний доступ в ці склади або їх охороняв, або під час пожежі, повені чи іншого суспільного лиха, - позбавлення волі на строк до двох років або примусові роботи на строк до одного року.

Крадіжка з державних та громадських складів і сховищ особою, яка мала особливий доступ в такі або охороняв їх, шляхом застосування технічних засобів або неодноразово, або за змовою з іншими особами, а одно всяка крадіжка з тих же складів і сховищ, при особливо великих розмірах викраденого, - позбавлення волі на строк до пяти років. [11, с.76-77].

Зрозуміло, настільки мякі вироки не лякали любителів чужого добра: "Самі злодії зухвало заявляли: " Ви знову зустрінетеся зі мною через рік. Більше ви мені дати не можете". Один суддя розповів, що якийсь закоренілий злодій, затриманий за скоєння однієї крадіжки, зізнався у скоєнні за останні місяці ще чотирьох крадіжок. Коли його запитали про причину зробленого ним визнання, він заявив, що в будь-якому випадку йому присудять тільки один рік!" [10, с.396]

Втім, до пори до часу зазначена гуманність радянських законів компенсувалася неформальними способами. Складали більшість населення селяни споконвіку звикли захищати своє майно, не вдаючись до допомоги офіційного правосуддя.

закон колосок сталінський правовий