"Закон про 5 колосків": історико-правовий аналіз

контрольная работа

Вступ

Одним з проявів сталінської репресивної політики на селі вважається прийняття 7 серпня 1932 постанови ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності", часто іменоване в публіцистичній літературі "Законом про пять колосків".

Тодішнє радянське законодавство відрізнялося крайньою мякістю по відношенню до кримінальних злочинців. Навіть за умисне вбивство з обтяжливими обставинами належало не більше 10 років позбавлення волі [11, с.70]. Покарання ж за крадіжки були майже символічними. Таємне викрадення чужого майна, вчинене без застосування будь-яких технічних засобів, в перший раз і без змови з іншими особами, тягло за собою позбавлення волі або примусові роботи на строк до трьох місяців.

Вчинене повторно, або щодо майна, завідомо є необхідним для існування потерпілого, - позбавлення волі на строк до шести місяців.

Вчинене із застосуванням технічних засобів або неодноразово, або за попередньою змовою з іншими особами, а одно, хоч і без зазначених умов, вчинене на вокзалах, пристанях, пароплавах, у вагонах і готелях, - позбавлення волі на строк до одного року.

Крадіжка приватною особою з державних та громадських складів, вагонів, судів та інших сховищ або у вказаних у попередньому пункті місцях громадського користування, шляхом застосування технічних засобів або за змовою з іншими особами або неодноразово, а так само вчинене хоча б і без зазначених умов особою, яка мала спеціальний доступ в ці склади або їх охороняв, або під час пожежі, повені чи іншого суспільного лиха, - позбавлення волі на строк до двох років або примусові роботи на строк до одного року.

Крадіжка з державних та громадських складів і сховищ особою, яка мала особливий доступ в такі або охороняв їх, шляхом застосування технічних засобів або неодноразово, або за змовою з іншими особами, а одно всяка крадіжка з тих же складів і сховищ, при особливо великих розмірах викраденого, - позбавлення волі на строк до пяти років. [11, с.76-77].

Зрозуміло, настільки мякі вироки не лякали любителів чужого добра: "Самі злодії зухвало заявляли: " Ви знову зустрінетеся зі мною через рік. Більше ви мені дати не можете". Один суддя розповів, що якийсь закоренілий злодій, затриманий за скоєння однієї крадіжки, зізнався у скоєнні за останні місяці ще чотирьох крадіжок. Коли його запитали про причину зробленого ним визнання, він заявив, що в будь-якому випадку йому присудять тільки один рік!" [10, с.396]

Втім, до пори до часу зазначена гуманність радянських законів компенсувалася неформальними способами. Складали більшість населення селяни споконвіку звикли захищати своє майно, не вдаючись до допомоги офіційного правосуддя.

закон колосок сталінський правовий

Делись добром ;)