Розділ ІІ. Результати впровадження "Закону про 5 колосків"
Суворі заходи принесли плоди. Так, на транспорті розкрадання скоротилися з 9332 випадків по всій мережі в серпня 1932 року до 2514 випадків у червні 1933 року [2, с.1]. Знизилися й крадіжки колгоспної власності. ЦК ВКП (б) і РНК СРСР 8 травня 1933 видають спільну інструкцію "Про припинення застосування масових виселень і гострих форм репресій у селі".
"Ця постанова означає докорінну зміну всієї каральної політики судових органів. Воно вимагає перенесення центру ваги на масову політичну та організаційну роботу і підкреслює необхідність більш влучного, більш чіткого, більш організованого удару по класовому ворогу, так як колишні методи боротьби себе зжили і в нинішній обстановці не годяться.
Директива означає припинення, як правило, масових і гострих форм репресії у звязку з остаточною перемогою колгоспного ладу на селі. Новими методами в новій обстановці повинна проводитися "політика революційного примусу" " [1, с.2].
Використання Закону від 7 серпня 1932 року різке скорочується (див. дод.1). Відтепер він повинен був застосовуватися тільки для найбільш серйозних, великомасштабних фактів розкрадань.
Аналогічна картина спостерігалася і на Україні. Кількість засуджених за Законом від 7 серпня 1932 року загальними судами Української РСР склало:
1933 - 12767
1934 - 2757
1935 - 730 чоловік [10, с.142].
Мало того, в січня 1936 року почалася реабілітація засуджених за цим законом згідно з Постановою № 36/78 ЦВК і РНК СРСР від 16 січня 1936 "Про перевірку справ осіб, засуджених на підставі постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р." Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності "" [4].
В результаті кількість засуджених за розкрадання соціалістичної власності за законом від 7 серпня, що містилися у виправно-трудових таборах (ВТТ), протягом 1936 зменшилася майже втричі (див. дод. 2).
Таким чином, завдання Постанови від 7 серпня 1932 року складалась не в тому, щоб посадити і розстріляти якомога більше народу, а в тому, щоб різким посиленням заходів відповідальності захистити соціалістичну власність від розкрадачів. На початковому етапі застосування Постанови від 7 серпня, особливо в першому півріччі 1933 року, мали місце масові перегини на місцях, які, втім, виправлялися вищестоящими інстанціями. При цьому, у відповідності зі старою російської традицією, суворість закону компенсувалася необовязковістю його виконання: всупереч грізним формулювань, смертна кара застосовувалася досить рідко, а велика частина з засуджених на 10 років була реабілітована в 1936 році.