1.Основні поняття, предмет та система курсу "Організація судових та правоохоронних органів".

Предмет ОСПО – це система знань про напрями та завдання державних органів та служб з діяльності у сфері правозахисту та првоохорони, взаємодію між ними та іншими державними органами різних гілок влади. Система курсу ОСПО – навчальна дисципліна в межах якої студенти вивчають основи організації і найбільш суттєві напрями й завдання діяльності правоохоронних та судових органів, їх взаємодію з іншими органами держави. У курсі ОСПО вивчають діяльність судових органів, органів прокуратури, СБУ, внутрішніх справ, міністерства юстиції, органів досудового слідства та дізнання, адвокатури та нотаріату тощо. Система законодавчих та інших НПА, що регулюють організацію та діяльність правоохоронних органів закріплює загальний правовий статус, функції, завдання цих органів, як у цілому, так і окремих їх інституцій. Об’єкт правоохорони – суспільні відносини, що регулюються правом, та права і свободи, закріплені в НПА. Суб’єкт впливу правоохоронної діяльності– суспільно небезпечні й протиправні діяння (злочини та проступки), невиконання юридичних обовязків

2. Правоохоронна діяльність: ознаки, поняття та завдання.Правоохоронна діяльність – державна діяльність, що здійснюється з метою забезпечення охорони права спеціальними органами державного управління, які наділені правом щодо застосовування заходів юридичного впливу при неухильному дотриманні приписів закону та визначеної процедури їх застосування.

Правоохоронна діяльність має низку ознак:

= діяльність що здійснюється на підставі застосування заходів юридичного впливу: державного примусу і стягнення = має бути суворе дотримання конкретного припису певної норми закону та її змісту

= має процесуальний характер, реалізується у встановленому законом порядку та певній процедурі= її реалізацію мають здійснювати спеціальні державні органи, наділені владними повноваженнями щодо забезпечення виконання правоохоронної функції в державі= органи має бути укомплектовано спеціальними спеціалістами, що мають юридичну освіту чи підготовку в інших наукових сферах. Основні завдання: захист:

= встановленого суспільного ладу держави

= прав і законних інтересів громадян, підприємств організацій= суверенітету та територіальної цілісності У.= захист прав і свобод людини, її життя, здоров я, честі, гідності, недоторканості та безпеки.

3.Основні напрями правоохоронної діяльності та характер органів, які її здійснюють.Правоохоронна діяльність – державна діяльність, що здійснюється з метою забезпечення охорони права спеціальними органами державного управління, які наділені правом щодо застосовування заходів юридичного впливу при неухильному дотриманні приписів закону та визначеної процедури їх застосування.Це діяльність судових органів, органів прокуратури, СБУ, внутрішніх справ, міністерства юстиції, органів досудового слідства та дізнання, митні, державної податкової служби, з питань виконання покарань, адвокатури та нотаріату.Вона складається з кількох напрямів, кожна з яких має специфічні завдання і здійснюється властивими їй методами -:-здійснення правосуддя (судові органи)-прокурорський нагляд (прокуратура)-досудове розслідування (органи досудового слідства та дізнання,-здійснення захисту у кримінальних справах і подання іншої правової допомоги (адвокатура),-охорона громадського правопорядку й безпеки громадян (міліція),-боротьба зі очинністю.Ознаки правоохоронних органів: державно-владний характер, підзаконність, точно регламентована діяльність, право застосовна суть рішень, застосування державного примусу під час виконання завдань.

4.Проблеми визначення поняття «правоохоронний орган» в теорії та законодавстві.Питання про визначення поняття «правоохоронні органи» є дискусійним в теорії права. Одні науковці вважають, що цим поняттям охоплюються всі державні органи і громадські організації, хоча б у деякій мірі наділені правоохоронними функціями.' Інші пропонують розглядати це поняття у широкому (всі державні органи, які наділені певними повноваженнями в галузі контролю за додержанням законності і правопорядку) і вузькому (державні органи, спеціально створені для забезпечення законності і правопорядку, боротьби із злочинністю і яким з цією метою надані повноваження застосовувати передбачені законом заходи примусу та перевиховання правопорушників - суд, органи юстиції, прокуратури, внутрішніх справ, безпеки) розумінні. Отже, равоохоронні органи – державні органи, основним предметом діяльності яких є законодавчо визначені функції або завдання з охорони права, або організація виконання покарань, захист національної безпеки, підтримання правопорядку і забезпечення стану законності. Поняття «правоохоронний орган» визначається в таких ЗУ: 1. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави:

правоохоронні органи - державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції; 2.Про основи національної безпеки України правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Перелік ПО визначено в зу «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів», отже правоохоронні органи - це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.