Основні терміни дисципліни

Антиклерикалізм – ідейний та соціально-політичний рух, спрямований проти церкви як соціального інституту, на визволення політичного й духовного життя, культури та освіти від впливу церкви.

Бог – Дух, Особа, Абсолют, суб’єктивний образ, що наділяється надприродними властивостями і є головним об’єктом вшанування, поклоніння в переважній більшості давніх і сучасних релігій.

Деномінація– перехідний тип релігійної організації, яка у залежності від характеру виникнення та спрямованості еволюції має ознаки церкви та секти.

Езотеричні об’єднання– релігійні течії містичного спрямування, представники цього напряму переконані, що вони володіють прихованими, недосяжними для «невтаємничених» знаннями про світ.

Неохристиянські течії– релігійні утворення, які сформовані в лоні традиційного християнства, але критикують його за відхід від первісних традицій, спираючись на текст Біблії, відрізняються відмінностями в тлумаченні Трійці, особи Ісуса Христа, сутності Святого Духа, проголошують власну церкву відроджувальним рухом євангельського християнства.

Неоязичництво– сукупність течій та рухів, які з’явились унаслідок намагань відродити дохристиянські вірування та обрядовість.

Окультизм – містичне вчення, яке визнає можливість безпосереднього спілкування з надприродними силами за допомогою таємних ритуалів, магічних обрядів.

Орієнталістські релігії– група неорелігій східного походження, які використовують у віровченні та культі елементи традиційних східних релігій – індуїзму, буддизму тощо.

Прозеліт – людина, яка приймає певну нову віру (неофіт).

Релігійна група– малочисельна релігійна організація, утворена для задоволення релігійних потреб.

Сайєнтологічні рухи– нетрадиційні релігії, в яких орієнтація на досягнення науки і техніки поєднується з примітивізованими та вульгаризованими філософськими та психологічними теоріями (зокрема, психоаналізом) та фантастикою.

Синтетичні релігії– віровчення, які у своїх догматах поєднують елементи різних традиційних релігій, претендують на статус надрелігій, створюють системи обрядових дійств, запозичуючи окремі фрагменти культу інших релігійних течій.

Свобода совісті – право громадян сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи або дотримуватися атеїстичного світогляду.

Світські релігії– віровчення, які наділяють особливими (іноді надприродними) властивостями нації, держави та (або) їх вождів.

Секта – це відносно закрите об’єднання одновірців, яке виникає внаслідок розколу церкви і є опозиційною щодо неї течією, характеризується уявленням про винятковість власної ролі, доктрини, ідейних принципів, цінностей.

Секулярні вчення – віросповідальні системи, що сформувалися в процесі науково-технічного розвитку і, зважаючи на потойбічне, концентрують свою увагу на сучасних проблемах життя людства.

Харизматичний культ – різновид релігійного об’єднання, учасники якого вважають, що завдяки дотриманню певного морально-етичного кодексу і ритуальних приписів отримають харизму (особливу силу, дар Божий).