41.Особливості управління соціальною сферою. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.

У змісті соціальної сфери виділяють два основних компоненти – соціальні відносини та соціальну діяльність. Отже, соціальна сфера може бути представлена як область прояву соціальних відносин різної якості, а соціальна діяльність виступає як основа самоорганізації цієї сфери.

Соціальна сфера містить у собі всі складові, які слугують її відтворенню, функціонуванню й розвитку:

• суб’єкти соціальної сфери – індивіди, спільності та саме суспільство як соціальний

організм;

• підсистеми соціальної сфери – сфери освіти, родини, праці, побуту, соціальна інфраструктура тощо;

Функціонування соціальної сфери здійснюється через діяльність конкретних установ соціальної інфраструктури. Соціальна інфраструктура – це стійка сукупність галузей і видів діяльності, що створюють умови для задоволення потреб людини. Установи та підприємства соціальної інфраструктури (медичні, освітні, побутові, дозвільні тощо)

забезпечують взаємодію матеріально-речовинного середовища та соціальних суб’єктів з

метою раціональної організації життєдіяльності людей.

Соціальна політика:— діяльність держави щодо створення та регулювання соці¬ально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справед¬ливості та соціально-політичної стабільності у країні;

Соціальна політика держави включає:

— регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламен¬тацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);

— вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефектив¬ної зайнятості;

— розподіл і перерозподіл доходів населення;

— формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній час¬тині населення;

— створення системи соціального захисту населення;

— забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструкту¬ри (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);

— захист навколишнього середовища тощо. Системотворчий характер соціальної політики обумовлюєть¬ся тим, що соціальна політика виступає елементом:

— життєздатності суспільства;

— стабілізації та розвитку суспільства;

— консолідації суспільства.

У