Правове значення судової практики, роз’яснень вищих судових інстанцій та норм моралі.
Значення судової практики
Роль судової практики залежить від системи приватного права. У англо-американській системі вона належить до джерел (форм) цивільного права, в інших системах приватного права відіграє допоміжну роль. Українська традиція приватного права належить до континентальних систем, і тому судовий прецедент офіційно не є джерелом цивільного права в Україні.
Водночас не можна недооцінювати значення судової практики, а роль її потребує спеціального розгляду.
Передусім слід звернути увагу на те, що поняття "судова практика" має декілька аспектів.
По-перше, під цим терміном розуміють керівні роз'яснення вищих судів щодо застосування цивільного законодавства. Такі роз'яснення містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України, а також листах Президії Вищого арбітражного (господарського) суду України. Вони приймаються на основі аналізу і узагальнення судової практики, даються в порядку судового тлумачення і є обов'язковими при вирішенні цивільних спорів у справах відповідної категорії.
Таким чином, виникає ситуація, коли, з одного боку, формально судовий прецедент не визнаний, але, з іншого — всі державні органи, насамперед суди, зобов'язані керуватися тлумаченням норм, яке дав Верховний Суд. У зв'язку з цим питання про природу керівних роз'яснень судів є спірним: одні автори вважають, що керівні роз'яснення Верховного Суду містять норми права, Інші -це заперечують.
Для відповіді на зазначене запитання звернімося до встановлення суті керівних постанов Пленуму Верховного Суду України.
Повноваження Верховного Суду з цього питання визначені Законом України від 7 лютого 2002 р. "Про судоустрій України". Він передбачає, що Верховний Суд вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику і дає керівні роз'яснення судам з питань застосування законодавства, які виникають при розгляді судових справ.
На відміну від попереднього Закону, прийнятого 5 червня 1981 р., де встановлювалося, що керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують закон, щодо якого дане роз'яснення (ст.ст.40, 45), новий Закон "Про судоустрій України" не містить таких положень.
Проте важко уявити керівні роз'яснення, які не мали б обов'язкової сили. В іншому разі це вже будуть не керівні роз'яснення, а рекомендації, пропозиції тощо. Звідси випливає, що керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, формально не створюючи нових норм права, водночас фактично мають обов'язкову силу. Про обов'язковість цих роз'яснень свідчить вимога, згідно з якою у мотивувальній частині рішення у цивільній справі мають міститися в необхідних випадках посилання на відповідні керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду (абзац 4 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 "Про судове рішення").
Таким чином, хоча формально постанови пленумів вищих судів покликані лише тлумачити і роз'яснювати сенс цивільного законодавства, але фактично вони є джерелами (формами) цивільного права.
По-друге, термін "судова практика" використовується для позначення багаторазового, уніфікованого розв'язання судами однієї і тієї ж категорії справ.
Судова практика, якщо тлумачити її як сукупність судових рішень, не є джерелом цивільного права. Кожен суддя, вирішуючи справу, в якій є судова практика, що склалася, водночас не зв'язаний висновками, зробленими іншими судами з подібної категорії справ. Він виносить рішення, грунтуючись на своєму внутрішньому переконанні, яке склалося внаслідок правової оцінки встановлених судом обставин справи.
Водночас судова практика, що складається таким чином, відображає тенденції тлумачення і застосування законодавства і може спричинити непрямий вплив на рішення в кожному окремому випадку. Тому вивчення і аналіз практики судів різних рівнів, що складається, безумовно, корисне для юриста, особливо для практикуючого.
Відповідно до ст. 40 Закону України від 5 червня 1981 р. «Про судоустрій України»'. Верховний Суд України вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику і дає керівні роз'яснення судам з питань застосування законодавства, що виникають при розгляді судових справ, які є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, що застосовують закон, з якого було дано роз'яснення.
За своєю сутністю керівні роз'яснення вищих судових інстанцій України є тлумаченням чинного законодавства, яке підлягає застосуванню судовими органами, і ці положення не можуть розглядатися як джерело права.
Цивільні відносини звичайно регулюються нормами законодавства або угодою сторін. У тих же випадках, коли ці відносини, що складаються у сфері підприємництва, не врегульовані законодавством або угодою сторін, вони можуть регулюватися звичаями ділового обороту.
Звичай ділового обороту — це правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним і таким, що широко застосовується у певній сфері підприємництва.
Звичай ділового обороту, що суперечить цивільному законодавству або договору, застосуванню не підлягає. Норми моралі самі по собі теж не є джерелом права, але їх роль при застосуванні цивільно-правових норм не можна зменшувати, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства при здійсненні прав і виконанні обов'язків суб'єкти
права повинні виконувати не тільки закони, а й моральні принципи суспільства.
У тих випадках, коли норми моралі закріплюються в нормативних актах, які входять до складу цивільного законодавства, вони стають правовою (юридичною) нормою і джерелом права.
Є й інша думка з цього питання, сутність якої полягає в тому, що керівні роз'яснення вищих судових інстанцій слід визнавати джерелом права
- Поняття і предмет цп
- Метод цивільного права, його особливості.
- Функції та принципи цивільного права.
- Система цивільного права України та Цивільного кодексу України.
- Цивільне право та цивільне законодавство. Загальні засади цивільного законодавства.
- Акти цивільного законодавства, їх система.
- Дія цивільного законодавства
- Співвідношення актів цивільного законодавства і договору. Звичай.
- Співвідношення загального і спеціального законодавства. Аналогія закону і аналогія права.
- Правове значення судової практики, роз’яснень вищих судових інстанцій та норм моралі.
- Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- Класифікація цивільних правовідносин та її правове значення
- Структура цивільних правовідносин та її характеристика
- Об’єкти та суб’єкти цивільних правовідносин.
- Поняття та значення виникнення підстав (юридичних фактів), зміни та припинення цивільних правовідносин. Юридичний склад.
- Класифікація юридичних фактів та їх значення
- 18. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків
- 19. Межі здійснення цивільних прав і умови виконання цивільних обов’язків
- 20. Поняття і порядок захисту цивільних прав та інтересів
- 21. Форми і способи захисту цивільних прав та інтересів
- 22. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права: поняття, види, зміст і значення.
- Цивільна правоздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- 28. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- Правове значення визначення місця проживання фізичної особи
- 31. Акти цивільного стану
- 32. Фізична особа-підприємець.
- 33. Поняття та значення опіки та піклування.
- 34. Суб’єкти опіки та піклування, їх права та обов’язки. Органи опіки та піклування.
- 35. Встановлення опіки та піклування.
- 36. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин: поняття, ознаки та значення.
- 37. Сутність юридичних осіб. Вчення про юридичні особи.
- 38.Види юридичних осіб за законодавством України.
- 39. Порядок створення юридичних осіб. Установчі документи юридичної особи, їх реквізити.
- 41Філії та представництва юридичної особи
- 42 Способи індивідуалізації юридичних осіб (найменування, місцезнаходженя, право на товарні знаки та знаки обслуговування)
- 45 Господарські товариства як юридичні особи (загальна характеристика)
- 47. Акціонерні товариства як юридичні особи
- 48 Повне товариство як юридична особа
- 49 Командитне товариство як юридична особа
- Товариство з обмеженою та з додатковою відповідальністю
- Номінальна вартість
- Суб‘єкт придбання
- Призначення
- 74. Поняття честі, гідності та ділової репутації
- 77. Поняття та види правочинів
- 78. Чинність правочину
- 79. Тлумачення змісту правочину
- 80.Поняття та види недійсних правочинів. Недійсність частини правочину.
- 88. Поняття, підстави та види представництва
- 90. Доручення. Форма довіреності та її види.
- 111. Теоретичні конструкції власності та права власності.
- 112. Види права власності: поняття, зміст і правове значення.
- 113. Підстави набуття права власності.
- 114. Момент виникнення права власності.
- 115. Здійснення права власності.
- 116. Право власності на землю (земельну ділянку).
- 117. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва.
- 118. Право власності на житло. Об’єднання власників житлових будинків, квартир.
- 119. Підстави та порядок припинення права власності.
- 120. Поняття та види права спільної власності. Права та обов’язки співвласників.
- 121. Спільна сумісна власність: поняття, ознаки, підстави виникнення.
- 122. Спільна часткова власність: поняття, підстави виникнення, правила визначення і види часток.
- 123. Здійснення права спільної власності.
- 124. Припинення права спільної власності
- 125. Поняття та види захисту права власності.
- 126. Речово-правові способи захисту права власності та їх види.
- 127. Зобов’язально-правові та інші способи захисту права власності.
- 128. Віндикаційний позов.
- 129. Негаторний позов.
- 130. Позов про визнання права власності.
- 131 Позов про виключення майна з опису або звільнення з-під арешту
- 132 Речові права на чуже майно: поняття та види.
- 133 Право володіння чужим майном як речове право. Підстави виникнення володіння та припинення.
- 134 Сервітут як речове право на чуже майно
- 135 Емфітевзис як речове право на чуже майно.
- 136 Суперфіцій як речове право на чуже майно
- 137 Захист речових прав на чуже майно
- 138 Поняття права інтелектуальної власності. Відмінності права інтелектуальної власності від права власності
- 140 Система права інтелектуальної власності
- 141 Об’єкти права інтелектуальної власності, їх ознаки та види
- 142 Суб’єкти права інтелектуальної власності
- 143 Зміст права інтелектуальної власності.
- 144 Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам
- 145 Захист права інтелектуальної власності.
- 146 Поняття авторського права в об’єктивному та суб’єктивному сенсі
- 147 Види об’єктів авторського права та їх ознаки
- 148 Твори, на які не розповсюджується авторське право
- 149 Службові твори, їх правовий режим
- 150 Суб’єкти авторського права. Співавторство і його види
- 151.Зміст суб’єктивного авторського права.
- 153. Строк дії суб’єктивного авторського права. Строк дії суміжних прав.
- 154. Обмеження авторського права
- 155. Право слідування і право доступу до творів образотворчого мистецтва.
- 156. Поняття та сутність суміжних прав. Джерела правового регулювання суміжних прав.
- 157. Об’єкти суміжних прав, їх ознаки і види.
- 158. Суб’єкти суміжних прав.
- 159. Зміст суб’єктивних суміжних прав.
- 160. Виникнення та припинення суб’єктивних суміжних прав.
- 161. Обмеження суміжних прав.
- 162. Захист суб’єктивного авторського права та суміжних прав.
- 163. Поняття права промислової власності. Джерела правового регулювання права промислової власності.
- 165. Винахід: поняття, види та умови патентоздатності. Об’єкти винаходу.
- 166. Корисна модель: поняття та умови патентоздатності.
- 167. Промисловий зразок: поняття, види та умови патентоздатності.
- 168. Момент виникнення прав з патенту. Строк чинності прав з патенту.
- 169. Обсяг правової охорони винаходу, корисної моделі, промислового зразка.
- 170. Суб’єкти права промислової власності
- 171. Зміст суб’єктивного права промислової власності
- 172.Службові об’єкти права промислової власності, їх правовий режим
- 174.Процедура одержання патенту на корисну модель
- 175.Порядок отримання патенту на промисловий зразок
- Процедура патентування корисної моделі