93Вимоги, що ставляться до правових актів управління.

Вимоги, що висуваються до актів управління. Ці вимоги є різнорідними за своєю суттю, і тому доцільно виокремити серед них:

• загальні вимоги, яким повинні відповідати всі акти управління, незалежно від того, ким і коли вони видаються, з якого питання, та які юридичні властивості вони мають: вимоги оперативності актів, їх об’єктивної необхідності й виправданості на даний момент, наукової обгрунтованості, стабільності, відкритості, точності й повноти інформаційності.

• додаткові, або спеціальні вимоги, що висуваються до деяких актів управління залежно від їхнього змісту та призначення: законність актів; підзаконність актів управління, яка виражається в тому, що юридична сила акта надається йому законом або нормативним актом органів виконавчої влади вищого рівня.

• організаційно-технічні вимоги, що, так само, як і загальні вимоги, висуваються до всіх актів управління: дотримання форми актів (структурні елементи форми актів: назви, частин, параграфів, статей, пунктів, абзаців, різних додатків).

Наукова обгрунтованість означає розробку правових актів на основі рекомендацій спеціалістів.

Стабільність актів управління пов’язана з використанням нормативних якостей правової форми, її здатності врегульовувати не лише існуючі суспільні відносини, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Оперативність видання актів зумовлюєть­ся необхідністю враховувати нові обставини, в яких здійснюється управ­ління, нові можливості, які при цьому мають бути використані.

Вимога законності (верховенства закону) означає, що:

• найзначніші, типові та стійкі суспільні відносини, які потребують правового регулювання, повинні врегульовуватися насамперед законом;

• органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України (ст. 19 Конституції України);

• колізії, що можуть виникати між законом й іншими нормативно-правовими актами, повинні вирішуватися на основі верховної ролі закону;

• для попередження виникнення таких ситуацій необхідним стає попереднє створення відповідного механізму забезпечення законності, верховенства закону.

Підзаконність має два аспекти:

• управлінський акт має точно і повністю відповідати меті, приписам, вимогам законодавчого акта, на основі й на виконання якого його видано. Лише підзаконні акти є дійсними актами, тобто такими, що здатні виявляти свою юридичну дію.

• видання актів управління у межах компетенції дер­жавного органу. Порушення меж правового регулювання, які визна­чені для органу законодавчим актом, спричиняє незаконність актів органу, а отже – недійсність.