42Правовий статус центральних органів виконавчої влади.

Центральним органом виконавчої влади називають орган, який забезпечує проведення в життя державної політики у відпо­відній галузі чи сфері на всій території України, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку та безпосередньо підвідомчий Кабінету Міністрів України або за рішенням Президента іншому центральному органу виконавчої влади1.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» в Україні існують такі види (організаційно-правові форми) центральних органів виконавчої влади:

- міністерства;

- державні комітети;

- центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство України є головним (провідним) органом у систе­мі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні прова­дження державної політики у визначеній сфері діяльності.

За компетенцією міністерства поділяють на галузе­ві - такі, що здійснюють керівництво дорученими ним галузями (наприклад, освіти, юстиції, охорони здоров'я), міжгалузеві - здійс­нюють керівництво в кількох суміжних галузях (наприклад, зв'язку, енергетики і електрифікації) та функціональні - керують певними сферами управління (наприклад, економіки, фінансів).

Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Правову основу діяльності міністерств, як й інших централь­них органів виконавчої влади, становлять Конституція та закони України, постанови Верховної Ради, України укази і розпоряджен­ня Президента України, акти Кабінету Міністрів України.

Основні завдання міністерства визначені в Загальному поло­женні про міністерство, інший центральний орган державної вико­навчої влади України, затвердженому Указом Президента України від 12 березня 1996 року. Так, згідно з Загальним поло­женням міністерство:

бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробляє механізм її реалізації;

прогнозує розвиток економіки у виробничій, науково-техніч­ній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, де­мографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах;

бере участь у розробленні проектів Державної програми еко­номічного та соціального розвитку України, Державного бюджету України;

реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі (групи суміжних галузей);

вносить у встановленому порядку пропозиції про зміну умов опо­даткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях;

готує пропозиції про вдосконалення механізму регулювання роз­витку економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки;