35. Встановлення опіки та піклування.
Для виникнення опіки і піклування в сімейному праві необхідні об'єктивно-матеріальні, морально-етичні та юридичні передумови. Об'єктивно-матеріальні передумови складаються з об'єктивного розвитку матеріального світу, з необхідності виховання та захисту дітей, які залишились без батьківського піклування. Природа влаштована таким чином, що дитина до досягнення нею певного віку потребує виховання, утримання та захисту.
Ці функції, як правило, здійснюють батьки дитини. Але в силу різних обставин діти можуть залишатись без батьківського піклування. Тоді й виникає об'єктивна необхідність вирішувати питання про покладання перелічених функцій на інших осіб - опікунів чи піклувальників. Вирішення цих проблем і взяла на себе держава, створивши в системі органів місцевого самоврядування органи опіки і піклування.
Морально-етичні передумови виявляються в тому, що суспільство в цілому співчуває і жаліє дітей-сиріт та дітей, що залишились без батьківського піклування, та прагне всіляко допомогти їм. З давніх давен людинолюбство, співчуття і турбота про людей, які опинились в несприятливих умовах, називали філантропією, а людина, яка присвятила себе філантропії - філантропом.
Але ці бажання та наміри не завжди в силу різних обставин знаходять практичне застосування. Так звані добровільні вихователі часто втрачають відчуття доброзичливості до осіб, яких вони взялися виховувати, порушують їх права, використовують свою "доброзичливість" для досягнення певної корисливої мети. Щоб попередити настання таких наслідків, держава взяла під свій контроль відносини, пов'язані з вихованням та утриманням дітей, позбавлених батьківського піклування. Про морально-етичні передумови інституту опіки та піклування свідчить п. 2 ст. 244 СК України, в якому зазначено, що при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки і піклування враховуються особисті якості особи, а також бажання самої дитини, якщо це можливо. Виходячи з цього, переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікуном чи піклувальником над однією і тією ж дитиною, надається:
- родичам дитини незалежно від місця їх проживання;
- особам, у сім'ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування. При цьому, за умови досягнення дитиною десяти років враховуються побажання її самої (п. 3.1 Правил) [3].
Наявність об'єктивно-матеріальних та морально-етичних передумов ще не створює юридичних зв'язків між дитиною і її вихователем. Для їх виникнення необхідна наявність і юридичних підстав.
До таких підстав належать:
а) наявність правових норм, що регулюють порядок встановлення, здійснення та припинення опіки і піклування;
б) правосуб'єктність учасників відносин з опіки та піклування;
в) юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення і розвиток правовідносин з опіки і піклування.
Зупинімося на характеристиці інших юридичних підстав, необхідних для виникнення опіки і піклування.
Правосуб'єктність у сімейному правовідношенні - це здатність (об'єктивна необхідність) особи бути учасником право-відношення з опіки та піклування і носієм прав та обов'язків, що випливають з нього.
Стосовно сімейно-правового інституту опіки і піклування повинна оцінюватись правосуб'єктність опікуна (піклувальника), підопічної дитини та органу опіки і піклування.
У п. 1 ст. 244 СК зазначено, що опікуном (піклувальником) дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. Але наявності дієздатності та згоди претендента в опікуни (піклувальники) ще не достатньо, щоб бути призначеним опікуном (піклувальником). Закон визначає осіб, які не можуть бути опікуном (піклувальником) дитини - це особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами; особи, позбавлені батьківських прав; а також особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини (п. 3 ст. 244 СК).
Враховуючи морально-етичну передумову інституту опіки і піклування, зазначений в п. 3 ст. 244 СК перелік заборон щодо осіб, які не можуть бути призначеними опікунами (піклувальниками) занадто умовний і недостатньо визначений. На практиці можуть виникати ускладнення з приводу визначення особи, інтереси якої суперечать інтересам дитини. Крім того, не ясно, чи можуть бути опікунами (піклувальниками) особи: від яких відібрали дитину без позбавлення їх батьківських прав (ст. 170 СК); які були усиновлювачами дитини, але усиновлення було скасоване з їхньої вини; які раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіка (піклування) була припинена. Можуть виникати й інші ускладнення при застосуванні цієї статті.
Враховуючи, що ст. 244 СК за своїм змістом майже співпадає зі ст. 140 КпШС 1969 р. і те, що поряд з названим Кодексом діяли Правила, можна дійти висновку, що подібні норми діятимуть і в подальшому.
Згідно з п. 3.2 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які:
- не досягли 18 років;
- визнані у встановленому законом порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
- перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах;
- раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено;
- позбавлені батьківських прав;
- інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню;
- засудженні за скоєння тяжкого злочину [7].
Як видно, не можуть бути призначеними опікуном чи піклувальником громадяни, які:
- самі потребують опіки та піклування;
- позбавлені батьківських прав або скоїли дії, які свідчать про нездатність виховувати навіть своїх дітей;
- виявляють неприязнь до майбутньої підопічної особи.
Таким чином, правосуб'єктність опікуна (піклувальника) визначається наявністю правових норм, природним станом та певними морально-етичними якостями.
Правосуб'єктність підопічного у сімейному правовідношенні визначається:
по-перше, наявністю правових норм, що визначають його правовий стан;
по-друге, тим, що він є дитиною;
по-третє, тим, що він залишився без батьківського піклування.
При призначенні опікуна (піклувальника) над дитиною, якій виповнилося 10 років, враховується бажання цієї дитини.
Правосуб'єктність органу, який прийняв рішення про призначення опікуна (піклувальника), визначається не сімейним, а адміністративним правом, у силу чого її називають адміністративною правосуб'єктністю.
В основі цієї правосуб'єктності лежать повноваження органу опіки і піклування щодо:
- призначення опікуна (піклувальника);
- контролю за дотриманням прав дитини, над якою встановлена опіка (піклування);
- звільнення опікуна (піклувальника) дитини від його обов'язків;
- вирішення згідно з чинним законодавством питань щодо грошових виплат дітям, які перебувають під опікою;
- розгляд скарг на дії опікунів (піклувальників);
- вжиття заходів щодо захисту особистих та майнових прав дітей, які перебувають під опікою (піклуванням);
- здійснення іншої діяльності щодо забезпечення прав та інтересів дітей, які потребують опіки (піклування) (п. 1.7 Правил).
Правовідносини з опіки та піклування виникають на підставі певних чинників. Такими чинниками є:
- залишення дитини без батьківського піклування (факт смерті батьків, визнання їх недієздатними тощо);
- досягнення дитиною певного віку (опіка встановлюється над дитиною, яка досягла 14 років, а піклування - над дитиною у віці від 14 до 18 років);
- згода особи бути опікуном (піклувальником) дитини;
- рішення органу опіки і піклування про призначення опікуна (піклувальника).
Це - необхідні факти, без настання яких відносини з опіки і піклування не виникають. При цьому треба мати на увазі, що кожний із перелічених фактів окремого самостійного правового значення не має. Як юридичний факт виступає певна сукупність фактів, що становлять цілісне явище. Так, відсутність рішення уповноваженого органу про встановлення опіки (піклування) над дитиною за наявності інших фактів не породжує сімейно-правових відносин з опіки та піклування.
Юридичні факти не тільки обумовлюють виникнення відносин з опіки і піклування, але також є базою для подальшого їх розвитку.
Важливого значення в цьому розвитку набувають такі види юридичних фактів:
1. Юридичні дії. Знаходячись під опікою (піклуванням) діти можуть бути повернуті на виховання батьків, усиновлені. Опікуни (піклувальники) на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що таке прохання зумовлене поважною причиною. Як правило, юридичні дії мають характер односторонніх волевиявлень, спрямованих на припинення чи зміну відносин з опіки чи піклування.
2. Юридичні події. До них відносяться факти досягнення підопічним віку 14 чи 18 років, смерті опікуна (піклувальника) чи підопічного. Юридичні події теж можуть бути підставою зміни чи припинення відносин опіки (піклування).
3. Адміністративні акти. Прикладом адміністративного акта як підстави зміни чи припинення відносин з опіки і піклування є рішення уповноваженого органу про припинення опіки над підопічним, який досяг 14 років, і про призначення йому піклувальника.
4. Рішення суду. Юридичною підставою для виникнення відносин з опіки і піклування, їх зміни чи припинення може бути й судове рішення. Наприклад, рішення суду про усиновлення дитини, яка знаходиться під опікою (піклуванням), є підставою для припинення опіки (піклування). Такий же наслідок зумовлює вирок суду про засудження опікуна (піклувальника) до покарання у вигляді позбавлення волі.
- Поняття і предмет цп
- Метод цивільного права, його особливості.
- Функції та принципи цивільного права.
- Система цивільного права України та Цивільного кодексу України.
- Цивільне право та цивільне законодавство. Загальні засади цивільного законодавства.
- Акти цивільного законодавства, їх система.
- Дія цивільного законодавства
- Співвідношення актів цивільного законодавства і договору. Звичай.
- Співвідношення загального і спеціального законодавства. Аналогія закону і аналогія права.
- Правове значення судової практики, роз’яснень вищих судових інстанцій та норм моралі.
- Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- Класифікація цивільних правовідносин та її правове значення
- Структура цивільних правовідносин та її характеристика
- Об’єкти та суб’єкти цивільних правовідносин.
- Поняття та значення виникнення підстав (юридичних фактів), зміни та припинення цивільних правовідносин. Юридичний склад.
- Класифікація юридичних фактів та їх значення
- 18. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків
- 19. Межі здійснення цивільних прав і умови виконання цивільних обов’язків
- 20. Поняття і порядок захисту цивільних прав та інтересів
- 21. Форми і способи захисту цивільних прав та інтересів
- 22. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права: поняття, види, зміст і значення.
- Цивільна правоздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- 28. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- Правове значення визначення місця проживання фізичної особи
- 31. Акти цивільного стану
- 32. Фізична особа-підприємець.
- 33. Поняття та значення опіки та піклування.
- 34. Суб’єкти опіки та піклування, їх права та обов’язки. Органи опіки та піклування.
- 35. Встановлення опіки та піклування.
- 36. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин: поняття, ознаки та значення.
- 37. Сутність юридичних осіб. Вчення про юридичні особи.
- 38.Види юридичних осіб за законодавством України.
- 39. Порядок створення юридичних осіб. Установчі документи юридичної особи, їх реквізити.
- 41Філії та представництва юридичної особи
- 42 Способи індивідуалізації юридичних осіб (найменування, місцезнаходженя, право на товарні знаки та знаки обслуговування)
- 45 Господарські товариства як юридичні особи (загальна характеристика)
- 47. Акціонерні товариства як юридичні особи
- 48 Повне товариство як юридична особа
- 49 Командитне товариство як юридична особа
- Товариство з обмеженою та з додатковою відповідальністю
- Номінальна вартість
- Суб‘єкт придбання
- Призначення
- 74. Поняття честі, гідності та ділової репутації
- 77. Поняття та види правочинів
- 78. Чинність правочину
- 79. Тлумачення змісту правочину
- 80.Поняття та види недійсних правочинів. Недійсність частини правочину.
- 88. Поняття, підстави та види представництва
- 90. Доручення. Форма довіреності та її види.
- 111. Теоретичні конструкції власності та права власності.
- 112. Види права власності: поняття, зміст і правове значення.
- 113. Підстави набуття права власності.
- 114. Момент виникнення права власності.
- 115. Здійснення права власності.
- 116. Право власності на землю (земельну ділянку).
- 117. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва.
- 118. Право власності на житло. Об’єднання власників житлових будинків, квартир.
- 119. Підстави та порядок припинення права власності.
- 120. Поняття та види права спільної власності. Права та обов’язки співвласників.
- 121. Спільна сумісна власність: поняття, ознаки, підстави виникнення.
- 122. Спільна часткова власність: поняття, підстави виникнення, правила визначення і види часток.
- 123. Здійснення права спільної власності.
- 124. Припинення права спільної власності
- 125. Поняття та види захисту права власності.
- 126. Речово-правові способи захисту права власності та їх види.
- 127. Зобов’язально-правові та інші способи захисту права власності.
- 128. Віндикаційний позов.
- 129. Негаторний позов.
- 130. Позов про визнання права власності.
- 131 Позов про виключення майна з опису або звільнення з-під арешту
- 132 Речові права на чуже майно: поняття та види.
- 133 Право володіння чужим майном як речове право. Підстави виникнення володіння та припинення.
- 134 Сервітут як речове право на чуже майно
- 135 Емфітевзис як речове право на чуже майно.
- 136 Суперфіцій як речове право на чуже майно
- 137 Захист речових прав на чуже майно
- 138 Поняття права інтелектуальної власності. Відмінності права інтелектуальної власності від права власності
- 140 Система права інтелектуальної власності
- 141 Об’єкти права інтелектуальної власності, їх ознаки та види
- 142 Суб’єкти права інтелектуальної власності
- 143 Зміст права інтелектуальної власності.
- 144 Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам
- 145 Захист права інтелектуальної власності.
- 146 Поняття авторського права в об’єктивному та суб’єктивному сенсі
- 147 Види об’єктів авторського права та їх ознаки
- 148 Твори, на які не розповсюджується авторське право
- 149 Службові твори, їх правовий режим
- 150 Суб’єкти авторського права. Співавторство і його види
- 151.Зміст суб’єктивного авторського права.
- 153. Строк дії суб’єктивного авторського права. Строк дії суміжних прав.
- 154. Обмеження авторського права
- 155. Право слідування і право доступу до творів образотворчого мистецтва.
- 156. Поняття та сутність суміжних прав. Джерела правового регулювання суміжних прав.
- 157. Об’єкти суміжних прав, їх ознаки і види.
- 158. Суб’єкти суміжних прав.
- 159. Зміст суб’єктивних суміжних прав.
- 160. Виникнення та припинення суб’єктивних суміжних прав.
- 161. Обмеження суміжних прав.
- 162. Захист суб’єктивного авторського права та суміжних прав.
- 163. Поняття права промислової власності. Джерела правового регулювання права промислової власності.
- 165. Винахід: поняття, види та умови патентоздатності. Об’єкти винаходу.
- 166. Корисна модель: поняття та умови патентоздатності.
- 167. Промисловий зразок: поняття, види та умови патентоздатності.
- 168. Момент виникнення прав з патенту. Строк чинності прав з патенту.
- 169. Обсяг правової охорони винаходу, корисної моделі, промислового зразка.
- 170. Суб’єкти права промислової власності
- 171. Зміст суб’єктивного права промислової власності
- 172.Службові об’єкти права промислової власності, їх правовий режим
- 174.Процедура одержання патенту на корисну модель
- 175.Порядок отримання патенту на промисловий зразок
- Процедура патентування корисної моделі