28. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
З місцем проживання тісно пов’язаний такий інститут цивільного права як визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Цей інститути вносить визначеність в цивільні, сімейні та інші правові відносини. Суб´єктом таких відносин є фізична особа, про місцезнаходження якої іншим суб´єктам правових відносин протягом тривалого часу нічого не відомо. Ця невідомість є об´єктивною перешкодою в реалізації іншими учасниками правовідносин своїх суб´єктивних прав або виконання юридичних обов´язків.
Щоб усунути юридичну невизначеність, яка спричинена тривалою відсутністю фізичної особи, закон передбачає створення особливого юридичного статусу для такої особи - визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою.
Безвісна відсутність - засвідчений у судовому порядку факт довготривалої відсутності фізичної особи в місці свого проживання, якщо не вдалося встановити місце її перебування.
Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за таких умов:
1) якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року;
2) якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування. День одержання останніх відомостей може бути підтверджено пред´явленням останнього листа відсутньої особи, або іншим способом.
У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про відсутню особу, початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому були одержані останні відомості про неї, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року (ч. 2 ст. 43 ЦК України);
3) вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо;
4) визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою юридично поважними.
В юридичній літературі зазначається, що визнання фізичної особи безвісно відсутньою не допускається у випадках, коли вона переховується від розшуку (наприклад, за кримінальною справою), або про яку вірогідно відомо, що вона жива, але немає точних відомостей про її місце перебування.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою спричиняє певні правові наслідки, але не відображається на її правоздатності та дієздатності. Особа, яка жива, не перестає бути суб´єктом права.
Згідно зі ст. 44 ЦК України на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. Цей захід не означає обмеження майнових прав даної особи, а навпаки, сприяє охороні її інтересів. Водночас він є гарантом задоволення майнових прав осіб, з якими відсутня особа мала певні зобов´язальні відносини.
За заявою заінтересованих осіб, органів опіки та піклування опіка може бути встановлена нотаріусом над майном фізичної особи, місцезнаходження якої невідоме, до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.
Опікун зобов´язується з майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, місцезнаходження якої невідоме, виконати низку обов´язків, які повинна була виконати відсутня особа - забезпечити за рахунок цього майна утримання осіб, яких остання зобов´язана за законом утримувати (неповнолітні діти, пристарілі батьки), а також задовольнити вимоги щодо сплати боргів за зобов´язаннями безвісно відсутньої особи.
Припиняються зобов´язання, тісно пов´язані з особою, яка безвісно відсутня, зокрема чинність довіреності, договору доручення.
Будь-які інші наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою у ЦК України не зазначені. Але вони визначені іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні батьки, дружина незалежно від віку і працездатності, якщо вона доглядає за дітьми безвісно відсутньої особи, які не досягли восьми років, мають право вимагати призначення їм пенсії у зв´язку з визнанням годувальника безвісно відсутнім.
Чоловік або дружина безвісно відсутньої особи набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через органи РАЦСу.
Дитина безвісно відсутньої особи може бути усиновлена без згоди останньої.
Якщо фізична особа, яка визнана безвісно відсутньою, з´явилася або одержані відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або той, що ухвалив рішення про визнання її безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує його.
На підставі рішення суду відміняється опіка, встановлена над майном безвісно відсутньої особи.
Припиняються виплати пенсій відповідним категоріям осіб. Виплачені раніше грошові суми поверненню не підлягають.
Можливе поновлення шлюбних відносин між. особою, яка повернулась, і її дружиною шляхом нової реєстрації шлюбу, якщо шлюб було розірвано.
Поновлення інших особистих та майнових прав такої особи чинне законодавство не передбачає.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою не ліквідує юридичну невизначеність, що виникла, оскільки вона залишається учасником правовідносин. Тому до ЦК введено інститут - оголошення фізичної особи померлою, який має свою специфічну характеристику.
Якщо безвісна відсутність означає неотримання відомостей про особу протягом року, то оголошення її померлою поглинає безвісну відсутність і визначає декілька термінів, після закінчення яких особу можна оголосити померлою.
За своїми правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою майже прирівнюється до смерті, а визнання її безвісно відсутньою має лише ті наслідки, які передбачені в законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена померлою у судовому порядку. При цьому не вимагається, щоб попередньо її було визнано безвісно відсутньою.
Підставами оголошення фізичної особи померлою є:
1) відсутність особи в місці постійного проживання протягом трьох років з дня отримання останніх відомостей про неї;
2) відсутність протягом вказаних строків відомостей про місце перебування відсутньої особи;
3) неможливість встановити місце перебування даної особи, незважаючи на всі вжиті заходи щодо розшуку;
4) визнання юридично поважними причин, через які заявник просить визнати громадянина померлим.
Закон встановлює скорочений шестимісячний строк для оголошення фізичної особи померлою, якщо вона безвісно пропала за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку. Наприклад, якщо відомо, що особа була пасажиром або членом екіпажу літака, що потерпів аварію, то її оголошують померлою через шість місяців, оскільки ймовірність смерті за таких умов є досить великою. Суд у такому випадку визнає не факт смерті особи, а оголошує її померлою на підставі презумпції смерті під час нещасного випадку.
29. Якщо особа, визнана безвісно відсутньою, або місце знаходження якої невідоме, не з'явилася і не подає про себе відомостей, наступним кроком є оголошення фізичної особи такою, що померла.
Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою
1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців.
2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців
3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті
4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно зі ст.46 ЦК фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці постійного проживання останньої немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців. Особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення цих дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою І до закінчення цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Отже, ЦК передбачає кілька строків, що мають правове значення для визнання особи такою, що померла:
три роки — загальний строк;
два роки від дня закінчення воєнних дій — у разі, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з цими діями;
шість місяців — якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку (при катастрофах, стихійному лиху тощо);
строк, визначений судом, але не менший шести місяців — залежно від конкретних обставин.
Фізична особа оголошується померлою з дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити загибель останньої від певного нещасного випадку чи у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Оголошення особи такою, що померла, провадиться судом у порядку, аналогічному порядку визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
При цьому слід враховувати, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне підтверджують її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. Тому оголошення особи судом померлою необхідно відрізняти від встановлення судом факту смерті особи у певний час І за певних обставин у разі відмови органів РАЦС зареєструвати смерть, якщо від цього факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних або юридичних осіб.
Оскільки оголошення фізичної особи такою, що померла, ґрунтується на презумпції смерті цієї особи, правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (ст.47 ЦК). Це означає, що після оголошення фізичної особи такою, що померла, відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст 104 СК).
Проте, оскільки оголошення фізичної особи померлою грунтується на презумпції, а не на факті смерті, ЦК передбачає заходи, спрямовані на забезпечення інтересів фізичної особи, оголошеної померлою, якщо вона виявиться живою. Зокрема, спадкоємці такої особи не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Для забезпечення виконання цієї вимоги нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст.47 ЦК).
Якщо фізична особа, оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою (ст.48 ЦК). Скасування раніше винесеного рішення про оголошення особи померлою є підставою для анулювання запису про її смерть у книзі запису актів цивільного стану.
На підставі такого рішення фізична особа, оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна або відшкодування його вартості. Але задоволення цих вимог залежить від того, чи збереглося майно в натурі, а також від підстав переходу його до інших осіб. Зокрема, якщо майно збереглося та безоплатно перейшло до когось після оголошення фізичної особи померлою, воно підлягає поверненню, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, оголошеній померлою, відшкодовується вартість цього майна.
Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було ними реалізоване, зазначеній особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.
30. ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ - сукупність індивідуалізуючих ознак фізичної особи, що дозволяють виділити його як учасника цивільних правовідносин з ряду інших суб'єктів, впливають на його цивільні права та обов'язки.
- Ім'я фізичної особи. Ім'я фізичної особи - громадянина України - складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені
- Місце проживання фізичної особи. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
- Поняття і предмет цп
- Метод цивільного права, його особливості.
- Функції та принципи цивільного права.
- Система цивільного права України та Цивільного кодексу України.
- Цивільне право та цивільне законодавство. Загальні засади цивільного законодавства.
- Акти цивільного законодавства, їх система.
- Дія цивільного законодавства
- Співвідношення актів цивільного законодавства і договору. Звичай.
- Співвідношення загального і спеціального законодавства. Аналогія закону і аналогія права.
- Правове значення судової практики, роз’яснень вищих судових інстанцій та норм моралі.
- Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- Класифікація цивільних правовідносин та її правове значення
- Структура цивільних правовідносин та її характеристика
- Об’єкти та суб’єкти цивільних правовідносин.
- Поняття та значення виникнення підстав (юридичних фактів), зміни та припинення цивільних правовідносин. Юридичний склад.
- Класифікація юридичних фактів та їх значення
- 18. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків
- 19. Межі здійснення цивільних прав і умови виконання цивільних обов’язків
- 20. Поняття і порядок захисту цивільних прав та інтересів
- 21. Форми і способи захисту цивільних прав та інтересів
- 22. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права: поняття, види, зміст і значення.
- Цивільна правоздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- 28. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- Правове значення визначення місця проживання фізичної особи
- 31. Акти цивільного стану
- 32. Фізична особа-підприємець.
- 33. Поняття та значення опіки та піклування.
- 34. Суб’єкти опіки та піклування, їх права та обов’язки. Органи опіки та піклування.
- 35. Встановлення опіки та піклування.
- 36. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин: поняття, ознаки та значення.
- 37. Сутність юридичних осіб. Вчення про юридичні особи.
- 38.Види юридичних осіб за законодавством України.
- 39. Порядок створення юридичних осіб. Установчі документи юридичної особи, їх реквізити.
- 41Філії та представництва юридичної особи
- 42 Способи індивідуалізації юридичних осіб (найменування, місцезнаходженя, право на товарні знаки та знаки обслуговування)
- 45 Господарські товариства як юридичні особи (загальна характеристика)
- 47. Акціонерні товариства як юридичні особи
- 48 Повне товариство як юридична особа
- 49 Командитне товариство як юридична особа
- Товариство з обмеженою та з додатковою відповідальністю
- Номінальна вартість
- Суб‘єкт придбання
- Призначення
- 74. Поняття честі, гідності та ділової репутації
- 77. Поняття та види правочинів
- 78. Чинність правочину
- 79. Тлумачення змісту правочину
- 80.Поняття та види недійсних правочинів. Недійсність частини правочину.
- 88. Поняття, підстави та види представництва
- 90. Доручення. Форма довіреності та її види.
- 111. Теоретичні конструкції власності та права власності.
- 112. Види права власності: поняття, зміст і правове значення.
- 113. Підстави набуття права власності.
- 114. Момент виникнення права власності.
- 115. Здійснення права власності.
- 116. Право власності на землю (земельну ділянку).
- 117. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва.
- 118. Право власності на житло. Об’єднання власників житлових будинків, квартир.
- 119. Підстави та порядок припинення права власності.
- 120. Поняття та види права спільної власності. Права та обов’язки співвласників.
- 121. Спільна сумісна власність: поняття, ознаки, підстави виникнення.
- 122. Спільна часткова власність: поняття, підстави виникнення, правила визначення і види часток.
- 123. Здійснення права спільної власності.
- 124. Припинення права спільної власності
- 125. Поняття та види захисту права власності.
- 126. Речово-правові способи захисту права власності та їх види.
- 127. Зобов’язально-правові та інші способи захисту права власності.
- 128. Віндикаційний позов.
- 129. Негаторний позов.
- 130. Позов про визнання права власності.
- 131 Позов про виключення майна з опису або звільнення з-під арешту
- 132 Речові права на чуже майно: поняття та види.
- 133 Право володіння чужим майном як речове право. Підстави виникнення володіння та припинення.
- 134 Сервітут як речове право на чуже майно
- 135 Емфітевзис як речове право на чуже майно.
- 136 Суперфіцій як речове право на чуже майно
- 137 Захист речових прав на чуже майно
- 138 Поняття права інтелектуальної власності. Відмінності права інтелектуальної власності від права власності
- 140 Система права інтелектуальної власності
- 141 Об’єкти права інтелектуальної власності, їх ознаки та види
- 142 Суб’єкти права інтелектуальної власності
- 143 Зміст права інтелектуальної власності.
- 144 Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам
- 145 Захист права інтелектуальної власності.
- 146 Поняття авторського права в об’єктивному та суб’єктивному сенсі
- 147 Види об’єктів авторського права та їх ознаки
- 148 Твори, на які не розповсюджується авторське право
- 149 Службові твори, їх правовий режим
- 150 Суб’єкти авторського права. Співавторство і його види
- 151.Зміст суб’єктивного авторського права.
- 153. Строк дії суб’єктивного авторського права. Строк дії суміжних прав.
- 154. Обмеження авторського права
- 155. Право слідування і право доступу до творів образотворчого мистецтва.
- 156. Поняття та сутність суміжних прав. Джерела правового регулювання суміжних прав.
- 157. Об’єкти суміжних прав, їх ознаки і види.
- 158. Суб’єкти суміжних прав.
- 159. Зміст суб’єктивних суміжних прав.
- 160. Виникнення та припинення суб’єктивних суміжних прав.
- 161. Обмеження суміжних прав.
- 162. Захист суб’єктивного авторського права та суміжних прав.
- 163. Поняття права промислової власності. Джерела правового регулювання права промислової власності.
- 165. Винахід: поняття, види та умови патентоздатності. Об’єкти винаходу.
- 166. Корисна модель: поняття та умови патентоздатності.
- 167. Промисловий зразок: поняття, види та умови патентоздатності.
- 168. Момент виникнення прав з патенту. Строк чинності прав з патенту.
- 169. Обсяг правової охорони винаходу, корисної моделі, промислового зразка.
- 170. Суб’єкти права промислової власності
- 171. Зміст суб’єктивного права промислової власності
- 172.Службові об’єкти права промислової власності, їх правовий режим
- 174.Процедура одержання патенту на корисну модель
- 175.Порядок отримання патенту на промисловий зразок
- Процедура патентування корисної моделі