§ 1. Поняття детермінантів злочинності та їх класифікація
Детермінація злочинності — центральна проблема кримінології. Від її розуміння та розв'язання залежить досягнення головної мети кримінології, якою є наукове обґрунтування рекомендацій щодо запобігання злочинності.'
Між етапом пізнання, оцінки злочинності та етапом організації боротьби з нею обов'язковим є етап виявлення детермінації та причинності злочинності. Впливати необхідно передусім на те, що породжує, обумовлює злочинність і її розвиток.
Ефективність і результативність запобіжного впливу залежить від того, наскільки обґрунтовано, точно і предметно визначити ті явища, факти і процеси, які обумовлюють або спричиняють злочинність.
Термін «детермінація» є похідним від слів «детермінант» (визначник), «детермінувати» (визначати, обумовлювати). Детермінація - процес обумовлювання, визначення. У кримінологічній літературі для позначення вказаних процесів і явищ нерідко використовуються також терміни «причини та умови» або «обставини», які використовуються як взаємозамінні та є синонімами.
Детермінація пояснює те, чому відповідний процес виник так, а не інакше, чому виникло саме таке явище і міру стійкості відповідного процесу. Під причинами взагалі прийнято розуміти явища, які породжують за відповідних умов інші явища, які розглядаються ят< наслідки.
У спеціальній літературі зазначається, що кримінологія вивчає причини злочинності та умови, що сприяють їй.
Під причинами та умовами злочинності слід розуміти сукупність соціальних явищ і процесів, що детермінують злочинність як наслідок.
Причини злочинності являють собою такі явища суспільного життя, які породжують злочинність, підтримують її існування, викликають її зростання або зниження.
Сфера дії причин — це насамперед стадії мотивації й ухвалення рішення, коли йдеться про формування мотиву, мети, визначення шляхів її досягнення саме як злочинних.
Умова — це те, що само по собі не породжує злочинність, але виливає на процеси породження, бере участь у детермінації злочинності.
Причини та умови злочинності соціальні за своїм походженням, а також за своєю сутністю. В сукупності факторів, які складають умови, що сприяють вчиненню злочинів, можуть функціонувати і деякі процеси та явища кліматичного, фізіологічного й іншого характеру (землетруси, повені, міграція, акселерація тощо).
Причини та умови злочинності і злочинів через своє різноманіття і багаторівневість вимагають для свого науково-практичного пізнання певної класифікації. Вона проводиться кримінологією за:
а) механізмом дії (характером детермінації);
б) рівнем функціонування;
в) змістом;
г) природою та за іншими критеріями.
Характер причинної детермінації — це продукування (спричинення), породження, відтворення та обумовлення злочинності й злочинів як свого закономірного наслідку.
Між причинами та умовами як двома детермінантами злочинності існують тісний взаємозв'язок і взаємодія. Умови самі по собі, за своєю сутністю не можуть призвести до злочину. Водночас без наявності сприятливих умов причина не зможе реалізувати закладені в ній можливості. Однак усередині взаємодіючої системи «причини — умови» завжди зберігається якісне розходження яку характері детермінації — заподіяння та обумовлювання, так і в змісті самих криміногенних явищ — причин і умов злочинності1.
Процес детермінації злочинності являє собою складну взаємодію різних форм зв'язків: не лише причинних, а й функціональних, статистичних, зв'язків стану та інших. шшшш
Функціональна залежність відображає об'єктивну відповідність, паралелізм у співіснуванні й мінливості двох факторів. Наприклад, зростання безробіття в регіоні водночас викликає і зростання кількості крадіжок заради задоволення особою життєвих потреб і зниження купівельного попиту. Однак зниження купівельного попиту і зростання кількості крадіжок пов'язані між собою не так, іцо одне з цих явищ породжує друге. Зв'язок у цьму випадку не причинний, а функціональний, оскільки обидва явища похідні від безробіття.1
Статистичний зв'язок полягає в зміні характеру розподілу одного фактора залежно від зміни іншого. Наприклад, збільшення числа злочинів залежно від збільшення чисельності населення. Окремий випадок статистичного зв'язку — кореляційна залежність. Тут за основу береться середнє значення фактора, явища.
Зв'язок станів характеризується тим, що один стан якогось явища в цей момент за конкретних умов необхідно визначає стан цього явища в інший момент. Наприклад, злочинність, у якій висока питома вага неповнолітніх, за умови низької ефективності боротьби з нею здатна надалі визначати такий стан злочинності, в якій через 4—10 років буде висока питома вага рецидивної, а в останньої — значна питома вага неодноразово засуджених осіб молодого віку.2
Особливості причинних зв'язків полягають у наступному:
причина, створюючи дію, породжує наслідок. Для дії причини необхідні певні умови, але ці умови самі по собі не здатні породити наслідок;
існує послідовність у часі причини й наслідку. Причина завжди в часі передує наслідку;
наслідок не може бути причиною цієї ж самої причини;
дія однієї й тієї ж причини в тих самих умовах завжди породжує той самий наслідок;
причина не зводиться до наслідку. Наслідок не породжує причину;
оцінка одних явищ як причини, а інших — як умови, має відносний характер.
Залежно від рівня функціонування розрізняють причини та умови:
а) злочинності (загальні причини);
б) видів (категорій, груп) злочинів, що диференціюються за різними показниками;
в) окремих злочинів.
Розходження і, водночас, взаємозв'язок понять причин злочинності, окремих видів злочинів і здійснення конкретного злочину відображають щодо цих явищ складний діалектичний зв'язок загального, окремого й одиничного.
Вищий щабель узагальнення вкладено в поняття причин і умов злочинності в цілому. Максимально конкретизоване поняття причин і умов індивідуального злочину.1
Причини та умови як злочинності в цілому, так і видів злочинів функціонують у великих регіонах і в масштабах країни. Причини та умови індивідуального злочину діють лише стосовно конкретного злочину.
За своїм змістом криміногенні детермінанти підрозділяються на соціально-економічні, ідеологічні, політичні, соціально-психологічні, культурно-виховні, організаційно-управлінські. Причинно- наслідковий зв'язок має місце між певними факторами соціально- економічного, ідеологічного, політичного, соціально-психологіч- ного характеру і злочинністю, а причинно-обумовлений зв'язок — між певними факторами як щойно названого характеру, гак і між культурно-виховними, організаційно-управлінськими факторами та злочинністю.
Оскільки злочин завжди є результатом певного формування особистості та її взаємодії з конкретною ситуацією, генезис злочинності й злочинів завжди пов'язаний із соціально-психологічними детермінантами, тобто традиціями, мораллю, поглядами, звичками. Вони — обов'язковий і провідний компонент механізму здійснення злочинів та існування злочинності.
Причини та умови злочинності, видів і окремих злочинів прийнято поділяти на дві категорії:
1) детермінанти формування позицій особистості, що призвели до вчинення злочину і відповідної мотивації;
2) детермінанти, які сприяють здійсненню злочину, стимулюють і полегшують його, відносячись до ситуації злочину.
Перша з названих категорій — це різноманітні негативні сторони виховання особистості та впливу на неї в процесі життєдіяльності, в сімейно-побутовій сфері, за місцем роботи, в неформальних спільнотах, через систему ЗМІ тощо. Друга категорія — це прогалини, недогляди, помилки, недоліки в системі профілактики злочинності, в організаційно-управлінській сфері.
Обидві категорії причин та умов тісно взаємодіють. Так, погана організація охорони майна здійснює психологічний вплив на нестійких користолюбних громадян, виступаючи тим самим фактором, що прискорює неправильне моральне формування особистості злочинця.1
Розрізняють також повну та специфічну причини злочинності. Повна причина — система всіх обставин, за сукупності яких обов'язково (динамічно чи статично) настає наслідок. Іншими словами, це сукупність усіх явищ як здійснюючих злочинність (власне причин), так і обумовлюючих її (умови).
Специфічна причина — частина повної причини, наявність якої призводить до певного наслідку (злочину, групи злочинів) за наявності відповідних умов.
Загальні чинники злочинності криються у суспільних протиріччях, які існують як по вертикалі, так і по горизонталі, які можна поділити за типовими сукупностями на три основні групи: економічні, політичні та економічні чинники. Економічні чинники злочинності. Як показують дослідження, будь-які ринкові відносини з їхніми протиріччями породжують злочинність. Ці відносини засновані на конкуренції, боротьбі суб'єктів між собою за прибуток, на надлишку робочої сили — безробітті, на соціальному та майновому розшаруванні суспільства. Як вірно відзначав 1.1. Карпець, ринкові відносини від початку погрожують злочинністю. Проте, з погляду виробництва товарів і послуг, ринкова економіка довела свою життєспроможність, хоча для цього знадобилося не одне століття. Однак багато з її негативних наслідків, зокрема, високий рівень злочинності, навіть у найбільш розвинених країнах — це реальність. А гонитва за статками значно знекровила духовний потенціал людського суспільства13.
Стрімка зміна власності у сфері економіки, вульгарна приватизація, масова поява шахрайських фінансових пірамід і гісевдобанків, хвиля їх банкрутств, що поховала останні сподівання на повернення трудових заощаджень майже 1,7 млн. довірливих громадян, в умовах зростаючого безробіття не тільки поглибили соціальне розшарування населення, а й загострили міжусобну боротьбу за сфери впливу між конкуруючими угрупованнями, породили небезпечний симбіоз економічної та загальнокримінальної злочинності.
За даними спеціальних досліджень 2001—2004 pp., рівень життя майже третини населення в Україні (за деякими даними — до 45%) відповідав категорії «бідність». Глибина останньої, тобто середня величина витрат на життя у людей, які належать до категорії «бідні», була на 21,5% нижчою, ніж вирахувана межа бідності. Згідно з офіційними дослідженнями, в Україні, на відміну від розвинених і навіть подібних за економічними показниками країн, рівень бідності мало залежав від трудової зайнятості, в основному через винятково низький рівень оплати праці. Її питома вага у ВВП у 2004 року становила 33% (ще у 1999 року вона дорівнювала 44%), а у собівартості та ціні товару — 67%. За цим показником Україна у 2004 р. посідала передостаннє місце серед 46 розвинених країн світу.14
Найважливіший з чинників — майнова нерівність членів суспільства. Вона була й буде у будь-якому суспільстві. Але за наявності невеликого прошарку багатих людей і переважної кількості бідних можливості досягнення достойного рівня життя для останніх стають ще більш проблематичними. Така ситуація завжди створювала велику соціальну напругу. Тому протиріччя між благами, які є стандартними у суспільстві, і можливостями їх досягнення виступають корінними чинниками злочинності.
Вважається, що стабільність у суспільстві піддається серйозному випробуванню, коли різниця між рівнем життя багатих і бідних прошарків населення перевищує десятикратну величину. В Україні ця різниця сягає 20 і більше разів. За соціологічними даними, суспільство криміналізується, якщо в ньому за межею бідності перебуває понад 10% населення. Так званий середній клас, якщо він переважає в суспільстві, є запорукою його стабільності15.
Політичні чинники злочинності. Аналіз детермінантів злочинності у соціально-політичній сфері проведений 2003 року засвідчив різке відставання політичного розвитку суспільства на засадах демократизації, відкритості, формування і введення в дію інституцій громадянського суспільства, у тому числі громадського контролю, особливо у системах влади, управління й у соціальній сфері. Понад те, виявилися свідчення щодо штучного гальмування цих процесів. За умов фактично закритої політичної системи набули загрозливої тенденції зростання інтересів і можливостей олігархічного капіталу, корумпованого високого та малого чиновництва, організованого кримінального промислу, їх поєднання між собою та з владою з метою отримання надприбутків. Цим обумовлені загрозливі потенційно криміногенні процеси викривлення та диспропорції соціальної структури і забезпечення життєдіяльності різних її частин16.
Політична нестабільність загострює економічну і соціальну ситуацію в суспільстві, підриває міжнаціональні та міжрелігійні відносини, призводить до утворення незаконних озброєних формувань, активізації бандитизму, тероризму, посягань на майно юридичних і фізичних осіб. Передвиборча боротьба може спричиняти масові безпорядки й інші злочини проти громадської безпеки17.
Ідеологічні чинники злочинності значною мірою є похідними від економічних, політичних та інших чинників, але своєю чергою вони впливають на економічну, соціальну та політичну ситуацію і належать до духовної сфери життя суспільства.
Держава має не лише декларувати, а й виховувати духовність народу, що включає в себе отримання повноцінної освіти та профе-
С|1', прищеплення загальної культури, моральних цінностей, вироб- ЛеНих людством, тобто всього того, що робить особу громадянином, аКтивним учасником соціальних процесів. На рівень духовності сус- Пільства впливають усі його протиріччя і проблеми.
Саме від культури, духовності людини залежить, чи буде її діяльність суспільно корисною, чи злочинною. Важливу роль у цьому ві- ^,грає і правова культура громадян. Демонстрування неповаги до Закону, прав людини з боку окремих чиновників, непродуманість Л£яких законів загострює у населення неповагу до правових норм і
влади, породжує, особливо в молоді, цинізм і аморальність.1
На підґрунті погіршення забезпечення неухильного дотримання конституційних прав і свобод людини і громадянина, формування 11 Удосконалення полі гико-правових, соціально-економічних і ду- *овно-культурних засад етнонаціональної стабільності почався процес зростання злочинності, проявів організованої злочинності, зрощення злочинців з правоохоронними та державними органами. Це ^Ризвело до недовіри до правоохоронних органів, а в деяких випадках - і до політики держави.
Не слід змішувати питання причин вчинення злочинів та існування злочинності в певній соціально-економічній формації. З'ясування причин учинення злочинів передбачає встановлення сукупності явищ і процесів, які перебувають із злочинністю і злочинами в ПрИчинно-наслідкових і обумовлюючих зв'язках. Умови, що спричиняють існування злочинності, — це ті факти реальної дійсності, які безпосередньо злочинність не викликають, але їх наявність сприяє її 'снуванню. Здебільшого це недоліки у функціонуванні господарського та державного механізму, охороні правопорядку, державного чи Приватного майна, обліку матеріальних цінностей тощо. Це можуть бути й упущення в діяльності державних і контролюючих органів, сУдів, прогалини в законодавстві. Вони об'єктивно сприяють існуванню злочинності, хоча прямо її не породжують. За радянських ча- с'в причини існування злочинності пояснювались закономірностями відставання деяких форм і рівнів суспільної та індивідуальної свідомості від буття, впливом капіталістичного оточення, пережитками Минулого, окремими труднощами в розвитку країни, а також недо- ■^іками й упущеннями в культурно-виховній і господарській роботі. § 2. Детермінація конкретного злочину
Злочин, як і будь-який людський вчинок, є, зрештою, результатом взаємодії особистості й зовнішньої об'єктивної обстановки (ситуації), в якій індивід приймає конкретне поведінкове рішення про те, як йому діяти.1 Отже, безпосередні причини здійснення конкретного злочину полягають, з одного боку, в особливостях потреб, інтересів, поглядів, відносин, системи ціннісних орієнтацій і мотивацій (спрямованості) особистості індивіда, а з іншого — в сукупності зовнішніх обставин, що обумовлюють формування та реалізацію стимулів (мотивів) і рішучості вчинення даного злочину.
Аналіз причин і умов здійснення конкретного злочину припускає розгляд:
а) соціально-психологічного механізму індивідуального злочинного поводження;
б) формування негативних морально-психологічних особливостей особистості, що проявляються в подібному поводженні та обумовлюють його;
в) умов і конкретних життєвих ситуацій, що викликають, полегшують або сприяють завершенню злочину.
Соціально-психологічний механізм конкретного злочину, як і будь-якого іншого людського вчинку, складається з певних елементів (ланок) і етапів функціонування.
Елементами психологічного механізму конкретного вчинку є:
моральні властивості особистості, серед яких такі, що з цим вчинком безпосередньо пов'язані;
потреби;
інтереси;
мотиви;
цілі.
Етапами функціонування механізму є:
формування моральних властивостей;
їх актуалізація;
ухвалення поведінкового рішення;
його реалізація.2
Досліджуючи ланки та етапи психологічного механізму злочинної поведінки, можна виявити її дефекти й перекручування, що призводять до злочину, визначити, у чому криються причини та умови подібного перекручування і на цій основі здійснити необхідні профілактичні заходи.
Психологічний механізм здійснення конкретного злочину чітко виявляє соціальну природу подібної поведінки. Як усякий учинок, злочин є актом свідомої вольової людської діяльності. Кожний такий акт пов'язаний із задоволенням якої-небудь потреби особи. Потреби людей численні й різноманітні — від елементарних, житгєво необхідних біологічних і фізіологічних потреб у самозбереженні (їжа, тепло, одяг) і розмноження (любов, материнство, діти) до складного переплетення соціальних потреб матеріального і духовного характеру (інформація, знання, праця, творчість, спілкування, самовираження і самоствердження, суспільна діяльність тощо).
Усвідомлена та осмислена людиною потреба, визнана нею суттєвою, особисто значимою та такою, що підлягає задоволенню, набуває значення інтересу. Інтерес — це безпосередня суб'єктивна причина конкретного вчинку або певної лінії поводження.
Розбіжність індивідуального та суспільного інтересів, протиставлення і перевага індивідуальних інтересів суспільним, закріпленим і охоронюваним правом, створюють конфлікт, що може призвести до злочину. Найнебезпечніші випадки задоволення особистого інтересу на шкоду суспільному утворюють за законом злочин.
Таким чином, безпосередньою психологічною причиною окремого злочину є прагнення особи задовольнити свою потребу всупереч і на шкоду суспільним інтересам.
З погляду соціального сприйняття і за значенням потреби можна поділити на:
життєво необхідні, що забезпечують умови існування людини (їжа, тепло, самозахист тощо);
нормальні, соціально схвалювані (набуття знань, спілкування, самовираження, стандартні побутові умови);
деформовані — перекручені за рахунок гіпертрофування життєво необхідних нормальних потреб;
перекручені, антисоціальні потреби, задоволення яких об'єктивно суперечить як суспільним інтересам, так і справжнім інтересам особистості (пияцтво, сексуальна розпуста, наркоманія, проституція та інші).
Суспільно небезпечними і такими, що призводять до вчинення злочину, є антисоціальні, перекручені потреби.1
Важливою особливістю зазначеного психологічного процесу, що веде людину від відчуття потреби й усвідомлення інтересу до конкретного вчинку, є те, що індивід неодноразово здійснює вибір відповідного рішення: задовольнити потребу або втриматися, яким шляхом її задовольнити, які кошти для цього обрати тощо. Можливість такого вибору визначена наявністю різних особистісних варіантів рішення. Якщо вибору немає — вчинок не є злочинним.
Подібний вибір залежить, ясна річ, від низки об'єктивних обставин, у яких перебуває людина, зокрема, від наявних можливостей для задоволення наявної потреби. Але ще більшою мірою подібний вибір обумовлений моральними властивостями індивіда. При цьому злочинність чиненого діяння визначає переважно не сам характер наявної потреби, а те, що вона задовольняється недозволеними засобами, ціною істотного порушення суспільних інтересів.
Моральне формування особистості є важливою складовою частиною процесу входження індивіда до соціального середовища та засвоєння певних духовних цінностей — ідеології, моралі, культури, соціальних норм поведінки й реалізації їх у певних функціях і формах діяльності. Джерела морального формування індивіда віддзеркалюють:
загальнолюдський досвід попередніх поколінь у сфері праці, культури, соціального спілкування й поведінки;
матеріальні та духовні риси даного соціального ладу й того класу, до якого індивід належить (економічні відносини, політичні інститути, ідеологія, мораль, право);
конкретний зміст виробничих, сімейних, побутових та інших соціальних зв'язків і відносин, що обумовлює особистий життєвий досвід індивіда.
Зазначені три рівня утворюють діалектичну єдність загального, особливого й одиничного.
Формування особистості людини — дуже складний процес. Він визначається не тільки тим, що характеризує суспільство в цілому: пануючим типом виробничих відносин, організацією політичної влади, рівнем демократії, пануючою ідеологією, мораллю, правом і поширенням їх положень і норм через засоби масової інформації, а також тим, що характеризує більш дрібні його елементи — соціальні групи, включаючи учнівські та трудові колективи, побутове й сімейне оточення. Повсякденна життєва практика індивіда безпосередньо формується й реалізується насамперед у малих соціальних групах — у родині, за місцем навчання, роботи, проживання, у середовищі друзів і знайомих. Тому найближче оточення і безпосереднє середовище належать до найбільш істотних джерел морального формування людини. Через них індивід сприймає і суспільні умови, і вплив макрогруп, до яких належить, а також протиріччя соціального розвитку, окремих сторін громадського життя, недоліки й помилки в діяльності конкретних установ, організацій, посадових осіб, труднощі, з якими він зіштовхується.
Отже, як певну закономірність можна відзначити своєрідну ланцюгову реакцію, взаємне доповнення різних негативних впливів, що виходять із різних типів мікросередовища.
Негативні особистісні властивості людини, які склались під впливом несприятливих умов морального формування, за наявності певних обставин, що сприяють подібному результату, призводять до здійснення злочинів і утворюють ситуацію здійснення злочину — криміногенну ситуацію.
Ситуація злочину — особливий рівень взаємодії особистості із соціальним середовищем. На цьому рівні обумовлена несприятливими умовами морального формування здатність особи вчинити злочин під впливом ситуації, що і реалізується в дійсності.
Ситуація може поширюватися на більш-менш велику територію (наприклад, неврожай у країні) або концентруватися на обмеженому просторі (квартирний конфлікт). Вона може мати тривалий характер (розлад у родині) або короткочасний, разовий (сварка в черзі). У першому випадку виникнення ситуації відділене від злочину певним проміжком часу, протягом якого вона впливає на особу, психологічно підготовлюючи її до вчинення злочину; у другому — цей проміжок скорочується до мінімуму, і ситуація ніби зливається із самим злочином. За обсягом своєї дії ситуація може бути локальною — торкатися тільки даної особи або вузького кола осіб (хвороба, сварка, втрата особистої зброї), а може стосуватися багатьох (стихійне лихо, нездорова атмосфера в колективі).
За джерелом виникнення прийнято розрізняти ситуації: а) створені людьми; б) ситуації, викликані дією стихійних сил природи, фізичних явищ і природних законів (несприятливі погодні умови, що сприяли аварії; загибель майна при пожежі або повені). Ситуації, створені людьми, можуть бути пов'язані з діями самого винного або інших осіб. В обох випадках ці дії можуть бути правомірними, протиправними або навіть злочинними. Ситуації, пов'язані з діями винного, можуть бути створені ним спеціально для здійснення злочину (наприклад, створення штучної черги на КПП, щоб мати можливість пропускати поза нею за хабар) або без такого наміру (вживання алкоголю та сп'яніння, внаслідок якого відбуваються хуліганські дії або автотранспортний злочин).
Таким чином, моральні властивості людини, що впливають на здійснення нею конкретного вчинку, не дані їй від народження і не виникають зненацька, а складаються протягом усього попереднього життя індивіда, під впливом сукупності умов, у яких це життя протікає.1
При цьому слід мати на увазі, що дефекти й перекручування в умовах морального формування звичайно віддалені за часом від самого злочину і на момент його здійснення, особливо дорослими особами, вже відсутні. Не настільки часто і у меншому масштабі «зру шення в часі» у дії причин та умов індивідуального злочинного поводження має місце і стосовно етапів актуалізації потреби та ухвалення рішення: вони теж бувають віддалені від злочину на певний проміжок часу, протягом якого відбуваються планування, підготовка, підшукування коштів і засобів, вичікування зручного моменту тощо.
Втім, більшість злочинів пов'язана із життєвими ситуаціями, в яких індивіда чекають перепони на шляху досягнення його мети. Такі ситуації називають проблемними.
Іншим видом криміногенних ситуацій є зіткнення інтересів індивіда та інших осіб, які є протилежними, несумісними між собою. Такі ситуації називають конфліктними.
1 Там само. — С. 98.
57
Процес виявлення причинності й детермінації злочинності практично здійснюється з одночасним використанням двох прийомів:
за допомогою аналізу загальних даних про стан суспільства, різних його сторін та їх взаємозв'язку з негативними соціальними відхиленнями;
шляхом кримінологічного аналізу даних про причини й умови окремих злочинів, їх творчого узагальнення й переходу на рівень виявлення причинності й детермінації злочинності як масового явища.
Результати, отримані при застосуванні зазначених підходів, спів- ставляються та аналізуються у взаємозв'язку.
Перший прийом являє собою цілеспрямовану поетапну пізнавальну діяльність:
на першому етапі гіпотетично встановлюється коло суспільних явищ і процесів, пов'язаних зі злочинністю, визначаються їх показники та виявляється стан цих явищ, процесів за даними економічними, соціологічними, іншими дослідженнями;
на другому етапі встановлюються статистичні залежності виділених показників і злочинності;
на третьому — при встановленні факту статистичної залежності розкривається її характер: причинно-наслідковий зв'язок, зв'язок станів, функціональна або інша залежність.1
Викладений підхід до виявлення детермінації злочинності допомагає виявленню певних закономірностей у взаємозв'язку «злочин — злочинець — злочинність» і є важливим напрямом профілактики злочинів, в основі якого лежить належне моральне формування особистості, вироблення у кожного індивіда соціально виправданих потреб, вміння регулювати та узгоджувати їх із суспільними інтересами, підкорювати потребам соціальної необхідності. Розділ 4.
ЗАРУБІЖНІ КРИМІНОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ
Для того щоб охарактеризувати основні напрями в сучасній зарубіжній кримінології важливо визначити, що таке кримінологія в розумінні сучасних іноземних дослідників.
На думку Дж. П. Конрада, кримінологія — це застосування наукового методу до пояснення явищ, що генеруються внаслідок взаємодії процесу правотворення, правопорушення і реакції на ці процеси.
До предмета кримінології, який кожен дослідник відповідно до свого погляду звужує чи розширює, входять:
Філософські та історичні питання в кримінології.
Кримінологія та право: кримінальне право; етика і юриспруденція; право, наука і суспільство.
Система кримінальної юстиції: правозастосування і суди, система кримінальної юстиції та виправлення.
Кримінологія — біологічні та психологічні науки: генетика, мозок, фрейдистська психологія, біхевіоризм і теорія навчання.
Кримінологія — соціальні науки: соціологічні науки, соціологія, право і соціальний контроль; біосоціальні та демографічні змінні; економічні та політичні злочини.
Вивчення правопорушника: запобігання злочинності та екологія (під якою розуміється все несоціальне оточення і фактори — архітектура, планування забудови тощо); кримінальне право і захист з мотивів неосудності; запобігання злочинності — порівняння наукових і правових моделей.
Вивчення жертви.
Вивчення окремих складових предмета та обумовлення основних напрямів кримінології, що вивчають іноземні кримінологи.
Таким чином, західна кримінологія є надзвичайно різноманітною і мало систематизованою систему поглядів. Вона є комплексною наукою і об'єднує в собі підгалузі біології, психології, фізіології та інших наук.
Залежно від того, чи визнають їх автори і прихильники значну роль біологічних або соціологічних факторів у генезисі злочинної поведінки, все розмаїття поглядів на причини злочинності в зарубіжній кримінології можна звести до двох основних напрямів: біологічного та соціологічного.18
- Національна академія управління
- Isbn 978-966-8406-31-7
- Isbn 978-966-8406-31-7
- § 4. Теорія конституційного нахилу (неоломброзіанство) 23
- § 6. Соціологічний напрям 24
- § 3. Соціальне та біологічне в особі злочинця 30
- § 2. Загальна характеристика інвестиційного клімату і сучасного стану інвестиційного процесу 128
- § 1. Поняття приватизації, її'мета і завдання 133
- § 1. Поняття, предмет, завдання і функції кримінологи
- § 2. Місце кримінологи в системі наук
- § 3. Система кримінології
- § 4. Історія розвитку кримінологи
- § 1. Поняття злочинності та її види
- § 2. Кількісна та якісна характеристика злочинності
- § 3. Латентна злочинність
- § 1. Поняття детермінантів злочинності та їх класифікація
- § 1. Біологічний напрям (Антропологічна школа)
- § 2. Клінічна кримінологія (теорія небезпечного стану)
- § 3. Психоаналітична теорія
- § 4. Теорія конституційного нахилу (неоломброзіанство)
- § 6. Соціологічний напрям
- § 1. Поняття особи злочинця
- § 3. Соціальне та біологічне в особі злочинця
- § 1. Поняття віктимології
- § 2. Класифікація і типологія жертв злочину
- § 2. Класифікація і типологія жертв злочину
- § 1. Поняття, цілі, завдання та принципи запобігання злочинності
- § 2. Класифікація запобіжних (попереджувальних) заходів
- § 3. Поняття, форми та методи індивідуальної профілактики
- § 4. Правове забезпечення запобігання злочинності
- § 1. Організація кримінологічних досліджень
- § 2. Методи кримінологічних досліджень
- § 3. Застосування вибіркового спостереження в кримінологічному дослідженні
- § 3. Застосування вибіркового спостереження в кримінологічному ...
- § 1, Поняття, види і методи кримінологічного прогнозування
- § 2. Кримінологічне планування
- § 1. Поняття і кримінологічна характеристика організованої злочинності
- § 2. Протидія організованій злочинності
- § 1. Поняття рецидивної злочинності
- § 2. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- § 3. Причини та умови рецидивної злочинності
- § 4. Запобігання рецидивним злочинам
- § 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- § 2. Причини та умови злочинів неповнолітніх
- § 1. Поняття наркоманії, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
- § 1. Поняття наркомани, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
- § 2. Кримінологічна характеристика наркомани та наркобізнесу в Україні
- § 2. Кримінологічна характеристика наркоманії та наркобізнесу в Україні
- § 3. Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів
- § 1. Поняття корупції та корупційних злочинів
- § 3. Заходи протидіїкорупційній злочинності
- § 1. Поняття та кримінологічна характеристика економічної злочинності
- § 2. Загальні причини та умови економічної злочинності
- § 3. Запобігання економічній злочинності
- § 1. Поняття «відмивання» грошей
- § 2, Запобігання лег алізації (відмиванню) «брудних» грошей
- § 2. Запобігання легалізації (відмиванню) «брудних» грошей
- § 1. Поняття бюджетної системи та її" правове регулювання
- § 2. Кримінологічна характеристика злочинів у бюджетній сфері
- § 3. Запобігання злочинам у бюджетній сфері
- § 1. Поняття та кримінологічна характеристика злочинності у сфері оподаткування
- § 2. Фактори, що впливають на вчинення правопорушень у сфері обчислення та сплати податків
- § 3. Правові та організаційні основи запобігання ухилень від сплати податків
- § 1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності
- § 2. Кримінологічна характеристика злочинів у зовнішньоекономічній сфері
- § 3. Запобігання злочинам
- § 3. Запобігання злочинам у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- § 1. Поняття та кримінологічна характеристика злочинів у банківській сфері
- § 2. Причини та умови вчинення злочинів у банківській сфері
- § 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
- § 2. Загальна характеристика інвестиційного клімату і сучасного стану інвестиційного процесу
- § 1. Поняття приватизації, її'мета і завдання
- § 2. Вчинення корисливих злочинів у сфері приватизації та корпоратизації підприємств
- § 3. Кримінологічна характеристика
- § 1. Поняття банкрутства. Становлення та розвиток інституту банкрутства в законодавстві України
- § 2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері банкрутства
- § 3. Протиправний перерозподіл власності
- § 4. Організаційно-правові заходи з запобігання злочинам у сфері перерозподілу власності
- § 1. Кримінологічна характеристика злочинів в аграрному секторі економіки
- § 2. Причини та умови вчинення злочинів в аграрному секторі економіки
- § 3. Запобігання злочинам в апк
- § 1. Поняття та кримінологічна характеристика антиконкурентних узгоджених дій
- § 2. Запобігання злочинам у сфері економічної конкуренції
- § 1. Міжнародні договори - правова основа співпраці держав у боротьбі зі злочинністю
- § 1. Міжнародні договори - правова основа співпраці держав у боротьбі зі злочин...
- § 2. Співпраця держав у боротьбі зі злочинністю в межах оон
- § 2. Співпраця держав у боротьбі зі злочинністю в межах оон