§ 2. Причини та умови вчинення злочинів у банківській сфері
Гостра криміногенна обстановка у банківській системі України визначена дією багатьох факторів, які можна поділити на дві групи. Перша з них функціонує на загальносуспільному рівні, Вона включає в себе недоліки, упущення та прорахунки у соціальній та економічній політиці, організації управління народним господарством, функціонуванні органів влади та управління, нормотворчої та пра- возастосовчої діяльності. Друга група факторів зумовлена специфічними особливостями діяльності банківської системи України, недосконалістю чинної нормативної бази з питань функціонування банківських структур у сучасних економічних умовах, відсутністю комплексної системи внутрішньобанківського документального контролю, контролю за діяльністю підприємницьких структур і комерційних банків. Виходячи з цього, фактори, які сприяють вчиненню корисливих злочинів у сфері банківської діяльності, можна поділити на економічні, соціальні, організаційно-управлінські та нормативно-правові.
Серед економічних факторів насамперед слід відзначити незадовільний стан економіки, високий рівень інфляції, неплатоспроможність багатьох вітчизняних підприємств.
Економічні фактори є найбільш криміногенними, оскільки вони впливають не лише на банківську сферу, але й на сферу економічних відносин у цілому. Одним з найбільш суттєвих факторів цієї групи можна вважати фінансову кризу, яка призвела до потрясіння всієї фінансово-банківської системи. Поява цього фактора зумовила ряд важливих для кримінології наслідків: по-перше, в сфері банківської діяльності різко загострилася конкурентна боротьба, що призводить до зростання кримінальних проявів, у тому числі банкротств та злісного ухилення від виконання кредиторських зобов'язань; по-друге, без роботи залишилося багато кваліфікованих спеціалістів, які, за визначених умов, можуть стати серйозним резервом для формування злочинного середовища, що спеціалізуватиметься, в основному, на посяганнях на фінансово-банківську сферу.
До факторів економічного змісту, що негативно впливають на сферу банківської діяльності, можна віднести деформацію структури вітчизняної економіки. Вона знаходить свій вираз у тому, що питома вага виробничих галузей економіки значно знизилася, продовжується занепад потенціалу промисловості та сільського господарства, а інвестиції перерозподіляються до невиробничого сектору, особливо торгівлі. У кримінологічному плані така ситуація є досить сприятливою для зловживань у фінансово-банківській сфері, оскільки значну частину банківських операцій складає кредитування не виробників продукції, які, як правило, є надійними позичальниками, а комерційних посередників, що часто заробляють завдяки нерозвиненості економічних зв'язків та кримінальними зловживаннями щодо власних кредиторів.
Вагомим фактором економічного змісту в банківській сфері можна вважати надмірне, майже недиференційоване оподаткування організацій та громадян. Така ситуація стимулює перехід суб'єктів господарювання до сфери тіньової економіки, де мінімізуються податки, але й одночасно зростають ризики кримінальних посягань.
Серед соціальних факторів впливу на злочинність у банківській сфері необхідно виділити загальне падіння життєвого рівня більшості населення та значне зростання майнового розшарування громадян, що значно загострює прояви соціального невдоволення внаслідок порушення задекларованих державою рівності шансів та вирівнювання доходів для підтримання соціальної злагоди у суспільстві.
З точки зору кримінологічного впливу означені соціальні фактори мають важливе значення: по-перше, падіння життєвого рівня основної маси населення та зростання його майнового розшарування призводять до збільшення кількості посягань на кредитно-банківську систему з боку високоінтелектуальних, але малозабезпечених верств населення; по-друге, прагнення до зміни соціального статусу і переходу до більш забезпечених груп ініціює злочинні посягання у сфері банківської діяльності самими банківськими працівниками.
Виділяючи як фактор впливу на злочинність у сфері банківської діяльності недоліки у функціонуванні органів влади та управління, необхідно, насамперед, зазначити, що політична система України все ще знаходиться на стадії становлення і розвитку. Це зумовлює постійний перерозподіл тих чи інших повноважень між різними гілками влади. Вплив цього фактора на злочинність у сфері банківської діяльності полягає в тому, що відсутність стабільності політичної системи призводить до послаблення всіх видів державного та іншого видів контролю, що зумовлює її вразливість щодо кримінальних посягань. Не менш суттєвим політичним фактором є вкрай високий рівень корумпованості органів державного управління.1
Сукупність перелічених соціально-економічних факторів у поєднанні з пропагуванням ідеї «що не заборонено, то дозволено», за відсутності досконалої нормативної бази, а також правовий нігілізм створюють умови для криміналізації суспільно-економічних відносин, на підставі чого здійснюється накопичення капіталу незаконним шляхом, концентрація його в руках легалізованих тіньових структур. За цих умов високий рівень злочинності в банківській системі країни може навіть зруйнувати фінансову систему та підірвати економіку в цілому.
Серед проблем організаційно-управлінського характеру насамперед слід виділити відсутність достатньої кількості підготовлених спеціалістів у галузі розробки методології організації банківської
' Сухачов О.О. Банківське кредитування як об'єкт посягань злочинних угру- пувань // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2008. - № 19.
діяльності, що негативно впливає на розвиток банківської системи України. Як наслідок — відсутність чіткої концепції структурної побудови системи контролю, взаємовідносин комерційних банків з НБУ, правоохоронними та іншими контролюючими органами. Можливість уникнути відповідальності викликала безліч правопорушень, які створили сприятливе середовище для зловживань у системі комерційних структур у змові з банківськими працівниками.65
З організаційно-управлінськими тісно пов'язані нормативно- правові фактори, що сприяють скоєнню злочинів у банківській сфері. Аналіз чинного законодавства і відомчих нормативних актів з питань регулювання сфери банківської діяльності свідчить про те, що практично всім їм притаманні декларативність і дорадчий характер. Механізм виконання та застосування основної частини правових норм відсутній. Відсилка з питань відповідальності до чинного законодавства нерідко умовна тому, що у правових актах, до яких відсилається виконавець, ця проблема не відпрацьована взагалі. Законодавчі та відомчі нормативні акти, які мають регулювати ті чи інші питання у комплексі та утворювати загальний механізм функціонування системи, приймають роздрібно, у зв'язку з чим дуже часто змінюються правила фінансово-господарської діяльності. Це часто призводить до протиріччя у нормативній базі.
Такими недоліками страждають відомчі нормативні акти, видання яких віднесено до компетенції НБУ — правила, положення та інструкції, покликані регулювати великий обсяг питань банківської діяльності. НБУ не видавав комплексні нормативні акти. Окремі правила, тимчасові положення, директивні листи з того чи іншого питання, вирваного із загальної системи функціонування банків, не можуть вирішувати проблему створення єдиної комплексної системи регулювання та контролю за ді яльністю операційних банківських підрозділів.
У ході реформування нинішніх економічних відносин та криміногенних процесів, які при цьому виникають, питання вдосконалення законодавства набуває виключної гостроти. Всі ці прогалини є умовами для зловживань у сфері банківської діяльності. § 3. Запобігання злочинам у банківській сфері
Злочини, що вчиняються в банківській системі або з її використанням, відносять до одних із найбільш небезпечних економічних злочинів, оскільки їх негативний вплив відображається не тільки на самому банкові, але й на багатьох інших суб'єктах економічної діяльності і фінансовій системі держави в цілому. Найбільш яскравими прикладами злочинів у банківській сфері є легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, та банківське шахрайство. Соціальна небезпека таких злочинів полягає в особливо великих розмірах матеріальної шкоди.
Як свідчить світова практика, боротьба з легалізацією коштів через банківську систему завжди пов'язана з розкриттям банківської таємниці тому потребує спеціального законодавчого врегулювання. Це вимагає законодавчого закріплення обов'язку банків інформувати правоохоронні органи про сумнівні операції та самого визначення сумнівної операції. Традиційно до таких операцій відносяться: зняття/внесення великої кількості готівки, відкриття банківського рахунку за 1-3 дні перед операцією тощо. Особлива увага приділяється дослідженню руху грошових коштів на щойно відкритих рахунках, а також використанню так званої політики «знай свого клієнта» та градація клієнтів банку в залежності від їх схильності до легалізації злочинних прибутків. Такі заходи сприяють більш ефективному виявленні «брудних» грошей в момент їх обігу у банківських розрахункових системах.
Подібні заходи передбачено і вітчизняним законодавством. Кримінальним кодексом України встановлено кримінальну відповідальність за вчинення дій, спрямованих на легалізацію будь-яких злочинних прибутків та сприяння легалізації (ст. 209 КК).
Закон України «Про банки і банківську діяльність» статтею 63 глави 11 «Запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» зобов'язує банки розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» введено поняття «операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу», які мають перевірятися за тими ж правилами, що й операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів одержаних злочинним шляхом.
Цим же Законом визначено організаційно-правовий механізм запобігання легалізації «брудних» грошей.
Вихідні позиції у цьому механізмі займають банки як фінансові установи. На них покладається здійснення внутрішнього фінансового моніторингу та передача інформації, отриманої під час виконання попередніх функцій, спеціальному уповноваженому органу з питань фінансового моніторингу.
До інформації, яка має надаватися банками, належить інформація про: фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; ідентифікацію осіб, які їх здійснили (здійснюють); інша інформація, надання якої вимагається законами України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.66
Діяльність банків щодо ідентифікації клієнтів та проведення фінансового моніторингу має за мету виявлення операцій та осіб, які здійснюють легалізацію доходів, здобутих злочинним шляхом. Оскільки такі діяння є злочинними, а банк не наділений повноваженнями щодо притягнення до відповідальності винних осіб, вказану процедуру мають здійснювати правоохоронні органи.
Ключовою ланкою — координатором і основою взаємодії окремих елементів цього механізму є самостійний спеціальний державний орган — Державний комітет фінансового моніторингу України.67Держфінмоніторинг на постійній основі здійснює дослідження та аналіз методів та схем відмивання коштів. Досліджуються існуючі схеми та відпрацьовуються найбільш оптимальні шляхи їх виявлення для запобігання вчинення відповідних злочинів.
Інформація про фінансові операції, одержана Держфінмоніто- рингом, у встановленому порядку опрацьовується та аналізується на предмет здійснення останніх з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. За наявності достатніх підстав, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією вказаних доходів, Держ- фінмоніторинг надає МВС України узагальнені матеріали, на підставі яких винні особи притягуються до відповідальності.68
Щодо самих схем легалізації (відмивання) доходів, то вони можуть бути виявлені при проведені виїзних перевірок, оперативних заходів, аналізу звітності, дослідження фінансової операції, валютного контролю.
Виїзні перевірки (ревізії) дають можливість безпосередньо на підприємстві вивчити необхідні документи, провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей. Перевірки проводяться податковими органами України, контрольно-ревізійним управлінням України, а також регуляторними органами (НБУ, ДКЦПФР, Держ- комфін).
Оперативнивними заходами можуть бути обшуки, виїмки, допити, інші оперативно-розшукові дії, які проводяться правоохоронними органами (ГПУ, МВС, СБУ, ДПА).
Аналіз звітності (адміністративних даних) здійснюється контролюючими органами (головним чином, НБУ, ДКЦПФР, Держкомфін, ДПА, Державна митна служба України), а також може проводитись правоохоронними органами у випадках, передбачених законодавством.
Дослідження (аналіз) фінансових операцій, як правило, передбачає збір інформації та аналіз операцій, які проводять суб'єкти первинного фінансового моніторингу (зокрема, банки), НБУ, ДКЦПФР, Держкомфін, правоохоронні органи, а також Держфінмоніторинг (в ході проведення фінансового моніторингу).
Валютний контроль здійснюється банківськими установами та іншими агентами валютного контролю при проведенні розрахунків у іноземній валюті, вивезенні/ввезенні, переказуванні і пересиланні валютних цінностей, в тому числі розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, інших валютних операцій. Головним органом валютного контролю є Національний банк України.
Таким чином, ефективне функціонування системи запобігання легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, в тому числі, шляхом зняття готівки (як одного з елементів схем відмивання), може бути лише при узгодженому функціонуванні механізму кримінально-правового контролю й механізму фінансового моніторингу.
Стосовно запобігання злочинності у сфері електронних платежів, то міжнародний досвід доводить, що злочинній діяльності, пов'язаній з використанням високих технологій у сфері функціонування міжнародних платіжних систем, не можна ефективно протидіяти за допомогою звичайних традиційних міліцейських або поліцейських підрозділів та методів. Для боротьби з цією специфічною формою кримінального бізнесу необхідні відповідно підготовлені спеціалісти вузькоспеціалізованих підрозділів правоохоронних органів, здатні застосовувати сучасні методи оперативно-технічного документування та розкриття «карткових» злочинів.
З метою підвищення ефективності розкриття та попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері інтелектуальної власності та високих технологій у структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) у 2001 році було створено підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій серед основних напрямів діяльності якого було визначено і запобігання легалізації (відмиванню) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, що здійснюються за допомогою високих інформаційних технологій.69
Боротьба зі злочинністю у сфері електронних платежів здійснюється не лише підрозділами ДСБЕЗ, а й іншими підрозділами органів внутрішніх справ при тісній взаємодії з підрозділами інших правоохоронних органів.
Відповідно до розподілу повноважень та взаємодії між службами МВС України для належного виконання завдань щодо запобігання правопорушенням у сфері електронних платежів залучаються підрозділи кримінального блоку, слідчі підрозділи, підрозділи міліції громадської безпеки. Організація взаємодії та координація роботи служб різних правоохоронних органів щодо здійснення зазначеної діяльності покладається на Управління по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій Департаменту ДСБЕЗ МВС України .
До компетенції Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України у протидії правопорушенням у сфері комп'ютерних технологій входить організація роботи в регіональних підрозділах БОЗ щодо боротьби з організованими злочинними угрупованнями, які вчиняють «карткові» злочини, а також інформування підрозділів по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій ДСБЕЗ про лідерів та членів організованих злочинних угруповань, які вчиняють «карткові» злочини.
До компетенції підрозділів карного розшуку у протидії правопорушенням у сфері комп'ютерних технологій віднесено здійснення організаційних заходів, спрямованих на розкриття злочинів, коли платіжні засоби були предметом злочину.
Підрозділи міліції громадської безпеки повинні інформувати підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій ДСБЕЗ про осіб, які причетні до правопорушень з протиправним використанням платіжних карток.
Слідчі підрозділи забезпечують розслідування кримінальних справ, вивчення причин та умов, що сприяють злочинності у сфері електронних платежів.
Від ділом боротьби з правопорушеннями у сфері високих технологій Департаменту ДСБЕЗ М ВС України забезпечується постійний облік фактів вчинення «карткових» злочинів, осіб, причетних до їх вчинення, порушених у зв'язку з цим кримінальних справ та своєчасне інформування зацікавлених служб, установ. Також забезпечується інформування відповідних кримінальних служб інших держав з приводу виявлення на території України фактів використання підроблених платіжних засобів іноземними громадянами. Систематично вивчається та розповсюджувати передовий досвід боротьби з «картковою» злочинністю. Розділ 21.
ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СФЕРІ
- Національна академія управління
- Isbn 978-966-8406-31-7
- Isbn 978-966-8406-31-7
- § 4. Теорія конституційного нахилу (неоломброзіанство) 23
- § 6. Соціологічний напрям 24
- § 3. Соціальне та біологічне в особі злочинця 30
- § 2. Загальна характеристика інвестиційного клімату і сучасного стану інвестиційного процесу 128
- § 1. Поняття приватизації, її'мета і завдання 133
- § 1. Поняття, предмет, завдання і функції кримінологи
- § 2. Місце кримінологи в системі наук
- § 3. Система кримінології
- § 4. Історія розвитку кримінологи
- § 1. Поняття злочинності та її види
- § 2. Кількісна та якісна характеристика злочинності
- § 3. Латентна злочинність
- § 1. Поняття детермінантів злочинності та їх класифікація
- § 1. Біологічний напрям (Антропологічна школа)
- § 2. Клінічна кримінологія (теорія небезпечного стану)
- § 3. Психоаналітична теорія
- § 4. Теорія конституційного нахилу (неоломброзіанство)
- § 6. Соціологічний напрям
- § 1. Поняття особи злочинця
- § 3. Соціальне та біологічне в особі злочинця
- § 1. Поняття віктимології
- § 2. Класифікація і типологія жертв злочину
- § 2. Класифікація і типологія жертв злочину
- § 1. Поняття, цілі, завдання та принципи запобігання злочинності
- § 2. Класифікація запобіжних (попереджувальних) заходів
- § 3. Поняття, форми та методи індивідуальної профілактики
- § 4. Правове забезпечення запобігання злочинності
- § 1. Організація кримінологічних досліджень
- § 2. Методи кримінологічних досліджень
- § 3. Застосування вибіркового спостереження в кримінологічному дослідженні
- § 3. Застосування вибіркового спостереження в кримінологічному ...
- § 1, Поняття, види і методи кримінологічного прогнозування
- § 2. Кримінологічне планування
- § 1. Поняття і кримінологічна характеристика організованої злочинності
- § 2. Протидія організованій злочинності
- § 1. Поняття рецидивної злочинності
- § 2. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- § 3. Причини та умови рецидивної злочинності
- § 4. Запобігання рецидивним злочинам
- § 1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх
- § 2. Причини та умови злочинів неповнолітніх
- § 1. Поняття наркоманії, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
- § 1. Поняття наркомани, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів
- § 2. Кримінологічна характеристика наркомани та наркобізнесу в Україні
- § 2. Кримінологічна характеристика наркоманії та наркобізнесу в Україні
- § 3. Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів
- § 1. Поняття корупції та корупційних злочинів
- § 3. Заходи протидіїкорупційній злочинності
- § 1. Поняття та кримінологічна характеристика економічної злочинності
- § 2. Загальні причини та умови економічної злочинності
- § 3. Запобігання економічній злочинності
- § 1. Поняття «відмивання» грошей
- § 2, Запобігання лег алізації (відмиванню) «брудних» грошей
- § 2. Запобігання легалізації (відмиванню) «брудних» грошей
- § 1. Поняття бюджетної системи та її" правове регулювання
- § 2. Кримінологічна характеристика злочинів у бюджетній сфері
- § 3. Запобігання злочинам у бюджетній сфері
- § 1. Поняття та кримінологічна характеристика злочинності у сфері оподаткування
- § 2. Фактори, що впливають на вчинення правопорушень у сфері обчислення та сплати податків
- § 3. Правові та організаційні основи запобігання ухилень від сплати податків
- § 1. Поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності
- § 2. Кримінологічна характеристика злочинів у зовнішньоекономічній сфері
- § 3. Запобігання злочинам
- § 3. Запобігання злочинам у сфері зовнішньоекономічної діяльності
- § 1. Поняття та кримінологічна характеристика злочинів у банківській сфері
- § 2. Причини та умови вчинення злочинів у банківській сфері
- § 1. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності
- § 2. Загальна характеристика інвестиційного клімату і сучасного стану інвестиційного процесу
- § 1. Поняття приватизації, її'мета і завдання
- § 2. Вчинення корисливих злочинів у сфері приватизації та корпоратизації підприємств
- § 3. Кримінологічна характеристика
- § 1. Поняття банкрутства. Становлення та розвиток інституту банкрутства в законодавстві України
- § 2. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері банкрутства
- § 3. Протиправний перерозподіл власності
- § 4. Організаційно-правові заходи з запобігання злочинам у сфері перерозподілу власності
- § 1. Кримінологічна характеристика злочинів в аграрному секторі економіки
- § 2. Причини та умови вчинення злочинів в аграрному секторі економіки
- § 3. Запобігання злочинам в апк
- § 1. Поняття та кримінологічна характеристика антиконкурентних узгоджених дій
- § 2. Запобігання злочинам у сфері економічної конкуренції
- § 1. Міжнародні договори - правова основа співпраці держав у боротьбі зі злочинністю
- § 1. Міжнародні договори - правова основа співпраці держав у боротьбі зі злочин...
- § 2. Співпраця держав у боротьбі зі злочинністю в межах оон
- § 2. Співпраця держав у боротьбі зі злочинністю в межах оон