23.Комерційна таємниця як об’єкт права інтелектуальної власності.

Комерційна таємниця — це інформація, яка має дійсну або потенційну комерційну цінність в силу її невідомості третім особам, до якої нема вільного доступу на законних підставах і стосовно якої власник інформації вживає заходів щодо її конфіденційності. Об'єктом інтелектуальної власності на комерційну таємницю є нематеріальне благо, яке є результатом інтелектуальної діяльності, на який за особою, котра його досягла, або іншими власниками визнається виключне право на використання. Інформація за своєю суттю є нематеріальною, але її зберігання і поширення здійснюється найчастіше за допомогою матеріальних носіїв. Характерні ознаки комерційної таємниці такі: 1) комерційна таємниця має фактичну монополію конкретної особи на певну сукупність знань; 2) комерційна таємниця має найбільшу універсальність серед Інших об'єктів інтелектуальної власності; 3) комерційна таємниця невідома третім особам; 4) вона закріплює виключне суб'єктивне право на цю інформацію; 5) строк охорони її є необмеженим; 6) комерційна таємниця не потребує офіційного визнання її охороноспроможності, державної реєстрації або виконання будь-яких Інших формальностей.

Виходячи з особливостей комерційної таємниці, під її поняття можуть підпадати найрізноманітніші відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємця. Власник права інтелектуальної власності має право: - самостійно використовувати цю інформацію будь-якими способами,але в межах, передбачених законом; - дозволяти використання цієї інформації третім особам на підставі договору; - в будь-який момент розкрити перед невизначеним колом осіб ті відомості, які становили комерційну таємницю, якщо це не порушує прав за зобов'язаннями контрагентів; - продати або іншим способом розпорядитися цією інформацією.

Суб'єкт права інтелектуальної власності може надавати іншим особам дозвіл на використання конфіденційної інформації шляхом видачі виключних чи невиключних ліцензій.

Сутність права інтелектуальної власності на комерційну таємницю полягає в наданні власнику інформації можливості засекречувати цю інформацію від широкого загалу і вимагати, щоб треті особи утримувались від використання незаконних методів її отримання.

Власник комерційної інформації зобов'язаний вживати всіх заходів до її охорони, а також розкрити ЇЇ за вимогою компетентних державних органів чи посадових осіб (наприклад, слідчі органи чи органи дізнання, суд).

Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю діє доти, доки зберігається фактична монополія особи на інформацію, яка становить комерційну таємницю, а також існують передбачені законом умови її охорони. В цьому випадку принцип строковості патентної охорони не діє і тому така форма охорони досить часто застосовується підприємцями.