29. Ліцензії на право користування об’єктами інтелектуальної власності. Види ліцензій.

Ліцензія — надання за визначену винагороду (у встановленому порядку і на визначених умовах) прав на використання винаходів, промислових зразків, товарних знаків, захищених охоронними документами в Україні і за кордоном, і/або "ноу-хау" (чи інших науково-технічних досягнень) юридичним чи фізичним особам (громадянам).

Ліцензіар (продавець) — країна, фірма або людина, яка продає ліцензію, а Ліцензіат — яка здобуває ліцензію.

Бувають ліцензії добровільні (за прямою двосторонньою угодою), примусові (якщо патентовласник не здійснив свій винахід протягом звичайно не менше трьох років з моменту видачі патенту, то компетентний орган надає право зацікавленим особам використовувати винахід, за що вони вносять патентовласнику визначену плату), відкриті, обов'язкові.

За обсягом переданих прав ліцензії поділяються на:

- повні;

- виключні;

- одиничні;

- прості (невиключні);

- залежні (субліцензії).

Повні ліцензії передбачають передачу ліцензіатові монопольних прав на використання винаходу (зразка, знака, "ноу-хау") у всьому їх обсязі й економічно рівнозначні продажу патенту. У діловій практиці вони зустрічаються порівняно рідко й в основному тоді, коли дрібні фірми й окремі особи уступають свої права великим компаніям.

За виключною ліцензією продавець (ліцензіар) надає лише одному продавцю (ліцензіатові) виключне право використання об'єкта угоди, а сам позбавляється права як на видачу, так і (в принципі) на самостійне використання об'єкта угоди.

Одинична ліцензія видається теж лише одному ліцензіату і виключає можливості видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіатором цього об'єкта у зазначеній сфері.

За договором про просту (невиключну) ліцензію Ліцензіар (продавець) дозволяє Ліцензіатові (покупцю) в обговорених межах використовувати об'єкт угоди, але залишає за собою право як самому використовувати його, так і видавати на тих же умовах ліцензії третім особам. Прості (невиключні) ліцензії видаються на недовго живучі товари, товари масового попиту або в країни з ємним внутрішнім ринком. У цьому випадку декілька ліцензіатів швидше освоять ринок.

Ліцензія залежна (субліцензія) — ліцензія, яка видана Ліцензіатом (покупцем) іншій особі на право використання винаходу від імені Ліцензіата, що володіє повною або винятковою ліцензією, якщо така видача не суперечить умовами ліцензійної угоди.