logo
МЕТОДИЧКА 5-К-Н

Основні терміни дисципліни

Нормопроектування являє собою специфічну діяльність компетентних органів, яка полягає у процедурі виявлення та вивчення суспільних відносин, що потребують правового регулювання, розробки, обговорення та затвердження проектів нормативно-правових актів, націлених на прийняття, зміну чи припинення дії правових приписів.

Чинники нормопроектування обумовлюють зміст і цілеспрямованість нормопроектування, що характеризує його зміст. Фактори нормопроектування є структурним елементом факторів правотворчості, співвідносяться між собою як загальне і спеціальне (специфічне) та можуть збігатися за змістом і значенням, але бути різними за характером впливу і втілення у змісті юридичного документа.

Принципи і функції нормопроектування- це стійкі категорії, що характеризують теоретичні основи роботи нормопроектувальників, визначають єдність і результативність нормопроектної роботи, обумовлюють предметність і зміст нормопроектування, є основними засадами щодо вдосконалення практики нормопроектування.

Функції й мета нормопроектування- форми об’єктивації потреб суспільства. Від об’єктивності функцій і мети нормопроектування безпосередньо залежить ефективність нормопроектної роботи. Гарантом об’єктивного змісту функцій і мети нормопроектування є науково обґрунтовані дослідження інституту нормопроектування та розроблені науково-методичні рекомендації щодо вдосконалення нормопроектної діяльності.

Суб’єкт нормопроектування є специфічним інститутом, який може існувати як окрема самостійна особа (група осіб), так і знаходитись ускладі самого правотворчого органу. Категорії “учасники нормотворчого процесу”, “суб’єкт правотворчості” та “суб’єкт нормопроектування” за сутністю є різними інститутами, однак тісно пов’язані та співвідносяться між собою як загальне, спеціальне та специфічне.

Стадії нормопроектування обумовлюють складний зміст нормопроектування та створюють підґрунтя для вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення процесу нормопроектування. Стадійний поділ нормопроектування має подвійний характер, що, з одного боку, визначає нормопроектування як складову частину (стадію) всього процесу правотворчості, а з іншого - як самостійне явище, що складається з окремих стадій.

Юридична техніка – це система принципів, засобів, прийомів, правових, логічних, мовностилістичних, структурних правил-вимог щодо підготовки текстів правових актів, що застосовуються при виробленні і систематизації актів для забезпечення їх досконалості.

Нормотворча техніка – це система правил підготовки досконалих за формою, структурою і змістом нормативних правових актів та їх проектів

Відомча нормотворчість – це діяльність органів виконавчої влади, міністерств, комітетів, відомств щодо створення вторинних підзаконних нормативно-правових актів, що видаються у межах компетенції того чи іншого органу, та містять похідні норми права, що розкривають і конкретизують первинні норми права, приймаються на їх основі та спрямовані на їх виконання.

Документ — це результат відображення фактів, подій, явищ об’єк­тивної дійсності та розумової діяльності людини за допомогою письма, графіки, малюнка, фотографії, звукозапису на спеціальному мате­ріа­лі — папері, фотоплівці, магнітній і пер­фострічці, диску, перфокарті, дискеті тощо.

Юридичний документ — це письмовий акт, який складається згідно з правовими вимогами та містить правову інформацію (підтвердження прав, обов’язків або підтвердження юридичних фактів, подій чи дій, що тягнуть виникнення певних прав та обов’язків). Він є письмовим актом, який встановлює, розвиває, змінює чи припиняє певні правовідносини або фіксує юридично значущі факти й дії.

Правила юридичної техніки мають універсальний характер, що використовуються на стадії нормопроектування, а також у рамках інших стадій правотворчого процесу та правозастосовної діяльності.

Текст нормативно-правового акта – словесно виражене, завершене, цілісне, інформаційно насичене владне веління, об’єктивоване у вигляді писемного документа.

Правотворча помилка – результат недотримання правотворчим органом будь-яких загальноприйнятих правил, стандартів, вимог.

Правова експертиза проектів нормативно-правових актів є складним інститутом нормопроектування, що знаходить свій вияв у різних формах дослідження проектів нормативно-правових актів для гарантування якості як нормопроектної діяльності, так і самого проекту юридичного документа.

Лінгвістична експертиза – розгляд питань з мовним оформленням тих чи інших юридичних документів (законів, постанов, указів тощо) та аналіз певних текстів з метою установлення їхнього авторства. Перевірці підлягають як зміст, так і форма проекту закону, постанови, указу тощо.