7.5.4 Охорона прав на комерційну таємницю

Існують три важливі способи одержання комерційної таємниці, на які не поширюються заборонні положення Угоди ТRIPS: незалежне відкриття, зворотний технічний аналіз, добросовісне придбання. Усі три способи вважають чесними видами комерційної практики.

Незалежне відкриття. У жодній країні світу комерційна таємниця не має охорони від незалежних відкриттів.

Запровадження подібної охорони підірвало б основи патентної системи, яка забезпечує захист прав патентовласника від незалежного відкриття в обмін на оприлюднення ним закритої інформації та передання Ті в суспільне користування по закінченні строку патентної охорони.

Власник незапатентованого виробничого секрету ризикує втратити його в будь-який момент. Конкурент, який робить незалежний винахід, може його засекретити як комерційну таємницю, і в цьому разі виникають два власника одного і того самого секрету.

Зворотний технічний аналіз. Зворотний технічний аналіз, або «зворотна інженерія», - це процес дослідження наявного в широкому продажу продукту з метою виявлення секретів його роботи і (або) того, як він виготовлений. Підприємство, яке має успіх у цьому, вільне у використанні результатів «зворотної інженерії» в конкурентній боротьбі із власником оригінального секрету виробництва. Це підприємство може у своєму виробництві використати одержаний через «зворотну інженерію» секрет, але воно не може його запатентувати, оскільки ніхто з його працівників не є автором винаходу.

Добросовісне придбання. Добросовісність третьої особи, яка «придбала» відомості, що становлять комерційну таємницю, в особи, яка не мала права на їх передання, виключає застосування до такої особи будь-яких санкцій. Добросовісним придбавачем відомостей визнають тоді, коли він не знав і не повинен був знати про те, що особа, від якої одержані відомості, не мала права на їх розповсюдження.

Умови охорони права на комерційну таємницю. Суб'єкт підприємницької діяльності має право на судовий захист від незаконного одержання, володіння і використання іншими фізичними та юридичними особами відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо:

• ця інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність через її споживчу вартість, комерційний попит і невідомість іншим особам;

• до цієї інформації на законних підставах обмежений вільний доступ інших фізичних і юридичних осіб;

• відомості, що становлять комерційну таємницю, подані у формі інформації;

• для визначення й охорони цієї інформації вжиті відповідні заходи.

Охорона комерційної таємниці підприємством. Охорона комерційної таємниці має бути частиною системи управління підприємством і розпочинати треба зі створення системи безпеки, саме системи, а не служби. Оформляють таку систему локальними правовими актами, які вводять у дію внутрішні нормативні документи підприємства: Положення про комерційну таємницю,

Правила внутрішнього розпорядку, Інструкція про роботу з документацією, посадові інструкції, трудові контракти та інші.

Положення про комерційну таємницю розробляють, виходячи зі схеми внутрішньої структури фірми, технологічного ланцюжка внутрішніх і зовнішніх взаємовідносин, маркетингових завдань на тому або іншому ринку.

На сучасному підприємстві система безпеки безпосередньо пов'язана з маркетингом, патентуванням, інформаційним забезпеченням зазначених процесів. Особливо важлива система безпеки для підприємств-експортерів.

Організація охорони комерційної таємниці. Охорону комерційної таємниці здійснюють її власник і користувач. Відповідальність за охорону комерційної таємниці несе керівник підприємства. Встановлений ним порядок охорони комерційної таємниці закріплюється в колективному або трудовому договорі із працівниками підприємства і (у разі укладання) у договорах із контрагентами і професійними експертами.

Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, ступінь конфіденційності й організацію їхньої охорони визначає і затверджує суб'єкт підприємницької діяльності або особа, ним уповноважена. Організація охорони комерційної таємниці включає в себе:

• визначення переліку посадових осіб, уповноважених відносити інформацію до комерційної таємниці;

• встановлення правил віднесення інформації до комерційної таємниці, проставляння та зняття грифа конфіденційності;

• розроблення і доведення до осіб, допущених до відомостей, що становлять комерційну таємницю, інструкцій із дотримання режиму конфіденційності;

• обмеження доступу до носіїв інформації, що містять комерційну таємницю;

• ведення спеціального діловодства, що забезпечує виділення і збереження носіїв, які містять комерційну таємницю;

• використання правових, організаційних, технічних та інших засобів захисту конфіденційної інформації;

• здійснення контролю за дотриманням встановленого режиму конфіденційності.

Комп'ютерна безпека. У зв'язку з тим, що інформація все більшою мірою обробляється на комп'ютерах, комп'ютерна безпека стала важливою складовою охорони комерційної таємниці. Ефективні заходи комп'ютерної безпеки запобігають несанкціонованому доступу до комерційної інформації з боку як третіх осіб, так і не уповноважених на те працівників всередині підприємства. Неправомірне одержання комп'ютерної інформації можливе при роботі в Інтернеті.

Відповідно до ст. 507 ЦК органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею, створення якої потребує значних зусиль, якщо її надано їм із метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо охорони інформації від недобросовісного комерційного використання.

Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

Поняття захисту прав на комерційну таємницю. Під захистом прав на комерційну таємницю розуміють системи передбачених законом заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів, припинення їх порушення, застосування до порушників певних санкцій, а також механізм їх практичної реалізації.

Відповідно до чинного українського законодавства порушенням права на комерційну таємницю вважають заволодіння третьою особою невідомою їй раніше і цінною для неї в комерційному плані інформацією за допомогою незаконних методів.

Форми захисту права на комерційну таємницю. Захист прав на комерційну таємницю здійснюють в юрисдикційній і неюрисдикційній формах.

Суть юрисдикційної форми полягає у зверненні по допомогу до компетентних державних органів.

Суть неюрисдикційної форми полягає в діях самих потерпілих для захисту порушених або оспорюваних прав, які вони здійснюють самостійно, без звернення по допомогу до державних або інших компетентних органів. Маються на увазі тільки законні засоби захисту.

Предмет судових спорів. У судових спорах про комерційну таємницю відповідач переважно відстоює два положення: оспорювана інформація не може розглядатися як комерційна таємниця; ця інформація одержана законним шляхом.

Якщо позивачеві вдається спростувати ці доводи, він може розраховувати як на те, що використання його комерційної таємниці буде заборонене, так і на те, що йому буде виплачена матеріальна компенсація.

Самозахист порушених прав. Самозахист порушених прав за умови, що він не перетворюється на самоправство, у зазначеній сфері полягає в можливості самостійної нейтралізації та виведення з ладу технічних засобів, незаконно впроваджених третіми особами з метою одержання інформації, а також вживання оперативних заходів щодо дезінформації осіб, які незаконно одержали засекречені відомості, з метою запобігання можливій шкоді від їх розголошення.

У порядку самозахисту можуть застосовуватися і деякі санкції до контрагентів за господарськими договорами і найманих працівників, які порушують зобов'язання про нерозголошення конфіденційних відомостей.

Зміст адміністративно-правового захисту прав Адміністративний порядок захисту права на комерційну таємницю застосовують лише у випадках, установлених законом.

Можливість звернення із заявою про допущене порушення права на комерційну таємницю до Антимонопольного комітету України передбачає Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Антимонопольний комітет, розглянувши обставини справи, має винести обов'язкове для виконання рішення про усунення порушення і застосувати до порушника встановлені законом санкції.

Рішення, прийняте в адміністративному порядку, може бути оскаржене в суді.

Характеристика цивільно-правового захисту прав

Використання цивільно-правового захисту права на комерційну таємницю передбачає звернення з позовом про порушення прав до суду. Оскільки питання про комерційну таємницю безпосередньо пов'язане з підприємницькою діяльністю, зазначені позови в основному відносять до компетенції господарських судів. Якщо в ролі відповідача виступає працівник, який розголосив комерційну таємницю всупереч трудовому договору, справу розглядає суд загальної юрисдикції.

Характер порушеного права і суть самого порушення ставлять природні межі можливому вибору. Якщо порушення права на комерційну таємницю завдає її власникові збитки, то особа, яка незаконним способом одержала таємну інформацію, повинна ці збитки відшкодувати. Такий самий обов'язок покладають на працівників, які розголосили комерційну таємницю, і на контрагентів, які викрали цивільно-правовий договір і пов'язані зобов'язанням не розголошувати конфіденційну інформацію. Збитки мають бути відшкодовані в повному обсязі: компенсації підлягають як реальна шкода, так і упущена вигода.

Проте обов'язок обґрунтувати розмір збитків покладають на самого потерпілого, що часом досить непросто зробити. Завдання власника порушеного права полегшується тоді, коли є докази, що порушником одержані доходи за рахунок використання незаконно отриманої інформації. У цьому разі потерпілий може вимагати відшкодування нарівні з іншими збитками й упущеної вигоди в розмірі, не меншому, ніж одержані порушником доходи.

Суть кримінально-правового захисту прав. Кримінальному покаранню підлягають незаконне одержання і розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Злочином вважають збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, шляхом викрадення документів, підкупу або погроз, а також іншим незаконним способом із метою розголошування або незаконного використання цих відомостей.

Кримінальному покаранню підлягає незаконне розголошування або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, без згоди їхнього власника, якщо ці дії вчинені з корисливої або іншої особистої заінтересованості і завдали великої шкоди.

Притягнення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає заявлення потерпілими цивільно-правових вимог про відшкодування завданої шкоди.