7.5.4 Охорона прав на комерційну таємницю
Існують три важливі способи одержання комерційної таємниці, на які не поширюються заборонні положення Угоди ТRIPS: незалежне відкриття, зворотний технічний аналіз, добросовісне придбання. Усі три способи вважають чесними видами комерційної практики.
Незалежне відкриття. У жодній країні світу комерційна таємниця не має охорони від незалежних відкриттів.
Запровадження подібної охорони підірвало б основи патентної системи, яка забезпечує захист прав патентовласника від незалежного відкриття в обмін на оприлюднення ним закритої інформації та передання Ті в суспільне користування по закінченні строку патентної охорони.
Власник незапатентованого виробничого секрету ризикує втратити його в будь-який момент. Конкурент, який робить незалежний винахід, може його засекретити як комерційну таємницю, і в цьому разі виникають два власника одного і того самого секрету.
Зворотний технічний аналіз. Зворотний технічний аналіз, або «зворотна інженерія», - це процес дослідження наявного в широкому продажу продукту з метою виявлення секретів його роботи і (або) того, як він виготовлений. Підприємство, яке має успіх у цьому, вільне у використанні результатів «зворотної інженерії» в конкурентній боротьбі із власником оригінального секрету виробництва. Це підприємство може у своєму виробництві використати одержаний через «зворотну інженерію» секрет, але воно не може його запатентувати, оскільки ніхто з його працівників не є автором винаходу.
Добросовісне придбання. Добросовісність третьої особи, яка «придбала» відомості, що становлять комерційну таємницю, в особи, яка не мала права на їх передання, виключає застосування до такої особи будь-яких санкцій. Добросовісним придбавачем відомостей визнають тоді, коли він не знав і не повинен був знати про те, що особа, від якої одержані відомості, не мала права на їх розповсюдження.
Умови охорони права на комерційну таємницю. Суб'єкт підприємницької діяльності має право на судовий захист від незаконного одержання, володіння і використання іншими фізичними та юридичними особами відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо:
• ця інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність через її споживчу вартість, комерційний попит і невідомість іншим особам;
• до цієї інформації на законних підставах обмежений вільний доступ інших фізичних і юридичних осіб;
• відомості, що становлять комерційну таємницю, подані у формі інформації;
• для визначення й охорони цієї інформації вжиті відповідні заходи.
Охорона комерційної таємниці підприємством. Охорона комерційної таємниці має бути частиною системи управління підприємством і розпочинати треба зі створення системи безпеки, саме системи, а не служби. Оформляють таку систему локальними правовими актами, які вводять у дію внутрішні нормативні документи підприємства: Положення про комерційну таємницю,
Правила внутрішнього розпорядку, Інструкція про роботу з документацією, посадові інструкції, трудові контракти та інші.
Положення про комерційну таємницю розробляють, виходячи зі схеми внутрішньої структури фірми, технологічного ланцюжка внутрішніх і зовнішніх взаємовідносин, маркетингових завдань на тому або іншому ринку.
На сучасному підприємстві система безпеки безпосередньо пов'язана з маркетингом, патентуванням, інформаційним забезпеченням зазначених процесів. Особливо важлива система безпеки для підприємств-експортерів.
Організація охорони комерційної таємниці. Охорону комерційної таємниці здійснюють її власник і користувач. Відповідальність за охорону комерційної таємниці несе керівник підприємства. Встановлений ним порядок охорони комерційної таємниці закріплюється в колективному або трудовому договорі із працівниками підприємства і (у разі укладання) у договорах із контрагентами і професійними експертами.
Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, ступінь конфіденційності й організацію їхньої охорони визначає і затверджує суб'єкт підприємницької діяльності або особа, ним уповноважена. Організація охорони комерційної таємниці включає в себе:
визначення переліку посадових осіб, уповноважених відносити інформацію до комерційної таємниці;
встановлення правил віднесення інформації до комерційної таємниці, проставляння та зняття грифа конфіденційності;
розроблення і доведення до осіб, допущених до відомостей, що становлять комерційну таємницю, інструкцій із дотримання режиму конфіденційності;
обмеження доступу до носіїв інформації, що містять комерційну таємницю;
ведення спеціального діловодства, що забезпечує виділення і збереження носіїв, які містять комерційну таємницю;
використання правових, організаційних, технічних та інших засобів захисту конфіденційної інформації;
здійснення контролю за дотриманням встановленого режиму конфіденційності.
Комп'ютерна безпека. У зв'язку з тим, що інформація все більшою мірою обробляється на комп'ютерах, комп'ютерна безпека стала важливою складовою охорони комерційної таємниці. Ефективні заходи комп'ютерної безпеки запобігають несанкціонованому доступу до комерційної інформації з боку як третіх осіб, так і не уповноважених на те працівників всередині підприємства. Неправомірне одержання комп'ютерної інформації можливе при роботі в Інтернеті.
Відповідно до ст. 507 ЦК органи державної влади зобов'язані охороняти від недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею, створення якої потребує значних зусиль, якщо її надано їм із метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо охорони інформації від недобросовісного комерційного використання.
Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну таємницю також в інших випадках, передбачених законом.
Поняття захисту прав на комерційну таємницю. Під захистом прав на комерційну таємницю розуміють системи передбачених законом заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів, припинення їх порушення, застосування до порушників певних санкцій, а також механізм їх практичної реалізації.
Відповідно до чинного українського законодавства порушенням права на комерційну таємницю вважають заволодіння третьою особою невідомою їй раніше і цінною для неї в комерційному плані інформацією за допомогою незаконних методів.
Форми захисту права на комерційну таємницю. Захист прав на комерційну таємницю здійснюють в юрисдикційній і неюрисдикційній формах.
Суть юрисдикційної форми полягає у зверненні по допомогу до компетентних державних органів.
Суть неюрисдикційної форми полягає в діях самих потерпілих для захисту порушених або оспорюваних прав, які вони здійснюють самостійно, без звернення по допомогу до державних або інших компетентних органів. Маються на увазі тільки законні засоби захисту.
Предмет судових спорів. У судових спорах про комерційну таємницю відповідач переважно відстоює два положення: оспорювана інформація не може розглядатися як комерційна таємниця; ця інформація одержана законним шляхом.
Якщо позивачеві вдається спростувати ці доводи, він може розраховувати як на те, що використання його комерційної таємниці буде заборонене, так і на те, що йому буде виплачена матеріальна компенсація.
Самозахист порушених прав. Самозахист порушених прав за умови, що він не перетворюється на самоправство, у зазначеній сфері полягає в можливості самостійної нейтралізації та виведення з ладу технічних засобів, незаконно впроваджених третіми особами з метою одержання інформації, а також вживання оперативних заходів щодо дезінформації осіб, які незаконно одержали засекречені відомості, з метою запобігання можливій шкоді від їх розголошення.
У порядку самозахисту можуть застосовуватися і деякі санкції до контрагентів за господарськими договорами і найманих працівників, які порушують зобов'язання про нерозголошення конфіденційних відомостей.
Зміст адміністративно-правового захисту прав Адміністративний порядок захисту права на комерційну таємницю застосовують лише у випадках, установлених законом.
Можливість звернення із заявою про допущене порушення права на комерційну таємницю до Антимонопольного комітету України передбачає Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Антимонопольний комітет, розглянувши обставини справи, має винести обов'язкове для виконання рішення про усунення порушення і застосувати до порушника встановлені законом санкції.
Рішення, прийняте в адміністративному порядку, може бути оскаржене в суді.
Характеристика цивільно-правового захисту прав
Використання цивільно-правового захисту права на комерційну таємницю передбачає звернення з позовом про порушення прав до суду. Оскільки питання про комерційну таємницю безпосередньо пов'язане з підприємницькою діяльністю, зазначені позови в основному відносять до компетенції господарських судів. Якщо в ролі відповідача виступає працівник, який розголосив комерційну таємницю всупереч трудовому договору, справу розглядає суд загальної юрисдикції.
Характер порушеного права і суть самого порушення ставлять природні межі можливому вибору. Якщо порушення права на комерційну таємницю завдає її власникові збитки, то особа, яка незаконним способом одержала таємну інформацію, повинна ці збитки відшкодувати. Такий самий обов'язок покладають на працівників, які розголосили комерційну таємницю, і на контрагентів, які викрали цивільно-правовий договір і пов'язані зобов'язанням не розголошувати конфіденційну інформацію. Збитки мають бути відшкодовані в повному обсязі: компенсації підлягають як реальна шкода, так і упущена вигода.
Проте обов'язок обґрунтувати розмір збитків покладають на самого потерпілого, що часом досить непросто зробити. Завдання власника порушеного права полегшується тоді, коли є докази, що порушником одержані доходи за рахунок використання незаконно отриманої інформації. У цьому разі потерпілий може вимагати відшкодування нарівні з іншими збитками й упущеної вигоди в розмірі, не меншому, ніж одержані порушником доходи.
Суть кримінально-правового захисту прав. Кримінальному покаранню підлягають незаконне одержання і розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Злочином вважають збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, шляхом викрадення документів, підкупу або погроз, а також іншим незаконним способом із метою розголошування або незаконного використання цих відомостей.
Кримінальному покаранню підлягає незаконне розголошування або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, без згоди їхнього власника, якщо ці дії вчинені з корисливої або іншої особистої заінтересованості і завдали великої шкоди.
Притягнення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає заявлення потерпілими цивільно-правових вимог про відшкодування завданої шкоди.
- Розділ 1 Інтелектуальна власність як право на результат творчої діяльності людини
- 1.1 Поняття і види права інтелектуальної власності
- 1.2 Об’єкти права інтелектуальної власності
- 1.3 Суб’єкти права інтелектуальної власності
- 1.3.1 Загальні положення
- 1.3.2 Автори - творці об'єктів права інтелектуальної власності
- 1.3.3 Заявник
- 1.3.4 Правонаступники як суб'єкти права інтелектуальної власності
- 1.4 Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави
- 1.5 Система джерел законодавства у сфері інтелектуальної власності
- 1.6 Державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні
- Розділ 2 Авторське право
- 2.1 Поняття і джерела авторського права
- 2.2 Об’єкти авторського права
- 2.3 Суб’єкти авторського права
- 2.4 Зміст та види авторського права
- 2.4.1 Особисті немайнові права
- 2.4.2 Майнові права авторів
- 2.4.3 Право слідування
- 2.5 Передача майнових прав
- 2.5.1 Матеріально-правові вимоги, що висуваються до авторських договорів
- 2.5.2 Авторський договір
- 2.5.3 Умови авторського договору
- 2.5.4 Відповідальність сторін за порушення авторського договору
- 2.5.5 Припинення дії авторського договору
- Розділ 3 суміжні права
- 3.1 Поняття суміжних прав
- 3.2 Суб’єкти суміжних прав
- 3.3 Суб’єктивні суміжні права
- 3.4 Термін дії суміжних прав
- 3.5 Права власників суміжних прав
- 3.5.1 Права виконавця
- 3.5.2 Права виробників фонограм або відеограм
- 3.5.3 Права організацій ефірного мовлення
- Розділ 4 захист авторського права і суміжних прав
- 4.1 Види порушень авторського права і суміжних прав
- 4.2 Способи цивільно-правового захисту
- Розділ 5 промислова власність
- 5.1 Об'єкти патентного права
- 5.1.1 Винахід
- 5.1.2 Корисна модель
- 5.1.3 Промисловий зразок
- 5.2 Суб'єкти патентного права
- 5.2.1 Автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків
- 5.2.2 Патентовласники
- 5.2.3 Спадкоємці
- 5.3 Оформлення патентних прав
- 5.3.1 Загальні положення
- 5.3.2 Складання та подання заявки
- 5.3.3 Розгляд заявки в патентному відомстві
- 5.3.4 Видача патенту
- 5.4 Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків.
- 5.4.1 Особисті немайнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- 5.4.2 Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- 5.4.3 Обов’язки патентовласника
- 5.5 Захист прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- 5.5.1 Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- 5.5.2 Способи захисту прав
- Список літератури
- Глосарій
- Розділ 6 правове регулювання засобів індивідуалізації товарів і послуг
- 6.1 Комерційне найменування
- 6.1.1 Поняття комерційного найменування
- 6.1.2 Право на комерційне найменування
- 6.1.3 Захист права на комерційне найменування
- 6.2 Торговельна марка
- 6.2.1 Поняття торговельної марки
- 6.2.2 Правова охорона торговельних марок
- 6.2.3 Оформлення прав на торговельну марку
- 6.2.4 Права, що випливають зі свідоцтва на торговельну марку
- 6.2.5 Захист прав на торговельну марку
- 6.3 Географічне зазначення
- 6.3.1 Поняття географічного зазначення
- 6.3.2 Охорона прав на географічне зазначення
- 6.3.3 Порядок реєстрації географічного зазначення та (або) права на нього
- 6.3.4 Права та обов’язки, що випливають з реєстрації географічного зазначення
- 6.3.5 Порядок визнання недійсною та припинення правової охорони географічного зазначення
- 6.3.6 Захист прав на географічне зазначення
- Розділ 7 правова охорона інших об’єктів інтелектуальної діяльності
- 7.1 Наукове відкриття
- 7.1.1. Необхідність і способи правового регулювання наукового відкриття
- 7.1.2 Закономірність як об'єкт наукового відкриття
- 7.1.7 Масштабність наукового відкриття
- 7.1.8 Достовірність відкриття
- 7.1.9 Положення, що не відповідають вимогам, що висувають до відкриття
- 7.1.10 Можливі принципи спеціальної правової охорони наукових відкриттів
- 7.1.11 Суб’єкти права на відкриття
- 7.2 Компонування інтегральних мікросхем
- 7.2.1 Поняття інтегральної мікросхеми (імс) та компонування імс
- 7.2.2 Характеристика ознак компонування імс
- 7.2.3 Суб’єкти права на компонування імс
- 7.2.4 Права авторів та інших правовласників компонування імс
- 7.2.5 Право на реєстрацію компонування імс та його захист
- 7.3 Раціоналізаторська пропозиція
- 7.3.1 Поняття раціоналізаторської пропозиції
- 7.3.2 Суб'єкти права на раціоналізаторську пропозицію
- 7.3.3 Права суб'єктів права на раціоналізаторську пропозицію
- 7.3.4 Оформлення права на раціоналізаторську пропозицію
- 7.4 Сорти рослин і породи тварин
- 7.4.1 Ознаки охороноздатності сорту рослин, породи тварин
- 7.4.2 Суб’єкти права на сорт рослин, породу тварин
- 7.4.3 Оформлення права на сорт рослин, породу тварин
- 7.4.4 Права авторів сорту рослин, породи тварин і патентовласників
- 7.4.5 Захист прав на сорт рослин, породу тварин
- 7.5 Комерційна таємниця
- 7.5.1 Поняття комерційної таємниці
- 7.5.2 Суб’єкти права на комерційну таємницю
- 7.5.3 Права на комерційну таємницю
- 7.5.4 Охорона прав на комерційну таємницю
- Розділ 8 економіка інтелектуальної власності
- 8.1 Поняття, склад і функції інтелектуального капіталу
- 8.2 Інтелектуальна власність як об’єкт обліку
- 8.3 Операції з нематеріальними активами в системі бухгалтерського обліку з урахуванням національних стандартів
- 8.4 Комерціалізація інтелектуальної власності
- Розділ 9 оцінка прав інтелектуальної власності
- 9.1 Поняття оцінки та випадки виникнення необхідності в оцінці вартості об’єктів інтелектуальної власності
- 9.2 Підходи до оцінки та види вартості об’єктів інтелектуальної власності
- 9.3 Витратний підхід
- 9.4 Ринковий (порівняльний) підхід
- 9.5 Доходний підхід
- 9.6 Порядок оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності та оформлення звіту про оцінку
- Розділ 10 розпорядження правами інтелектуальної власності та трансфер технологій
- 10.1 Ліцензія як правова форма розпорядження правами інтелектуальної власності
- 10.2 Суб’єкти ліцензійних угод
- 10.3 Класифікація ліцензій
- 10.4 Істотні умови договору на передачу прав власності на об’єкти інтелектуальної власності
- 10.5 Маркетинг у ліцензійній торгівлі
- Список літератури
- Глосарій