2. У правлінські повноваження та їх види
Кожний елемент структури управління організацією - підрозділ або окрема посада є носієм певних управлінських повноважень, тобто сукупності офіційно наданих прав і обов'язків самостійно приймати рішення, віддавати розпорядження і здійснювати ті чи інші дії в інтересах організації.
Повноваження покладають на керівників і інших співробітників організації або підрозділу, які відповідають за самостійний частину роботи або за всю роботу в цілому.
В організації виділяють декілька видів управлінських повноважень:
1 . Розпорядницькі повноваження (володарі яких мають право приймати рішення обов'язкові для виконання тими, кого вони стосуються. Ці повноваження можуть бути лінійними - прямі посадові зв'язки, і функціональними - косвені зв'язки).
2. Рекомендаційні повноваження - володарі яких при необхідності надають пораду керівникам або виконавцям, таким чином краще вирішити якесь питання: різного роду фахівці, референти, консультанти тощо.
3. Координаційні повноваження - пов'язані з розробкою і прийняттям спільних рішень (комітети або комісії для вирішення складних або суперечливих проблем).
4. Контрольно-звітні повноваження (володарі яких, офіційно, здійснюють перевірку діяльності керівників і виконавців, вимагають від них надання обов'язкової інформації, здійснюють її аналіз і відправляють вилучені результати разом з власними висновками у відповідні інстанції).
Узгоджувальні повноваження (володарі яких обов'язково повинні висловити в межах компетенції своє відношення до рішень, які приймають в рамках лінійних або функціональних повноважень. Юрист - застережувальні повноваження, головний бухгалтер - блокуючі повноваження).
Управлінські повноваження невід'ємні від відповідальності, тобто необхідності надавати звіт за прийняті рішення, активні дії та їх наслідки.
Відповідність повноважень і відповідальність у кожній ланці управлінської структури є однією з найважливіших умов її нормального функціонування.
В сучасних умовах ніхто невзмозі одноосібно керувати організацією і вирішувати всі виникаючі проблеми. По-перше, цих проблем дуже багато, а ресурс часу у кожної людини обмежено, а по-друге, вони настільки специфічні, що потребують використання знання і досвіду багатьох людей.
У зв'язку з цим, керівнику доводиться розподіляти свої повноваження, необхідні для вирішення проблем. Це дає йому можливість, з одного боку, звільнитись від другорядних задач, а з другого - наблизити прийняття рішень до місця реалізації.