2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА «КАРОЛІНИ», ІСТОРІЯ ЇЇ СТВОРЕННЯ
Кароліна (Constitutio Carolina Criminalis) - важливий памятник середньовічного німецького кримінального права. Видана як загальноімперський закон, Кароліна проголошувала верховенство імперського права над правом окремих земель, скасування «нерозумних і дурних» місцевих звичаїв. Це був один із перших власне кримінальних законів, на основі яких згодом будувалося загальне німецьке кримінальне право.
Перший проект Кароліни складено в 1521 році Вормським рейхстагом, потім були розроблені Нюрнбергський (1524), Шпеєрський (1529), Аугсбургський (1530) проекти. Джерелами Кароліни були Бамбергське укладення (Bambergensis - <mater Carolinae>) та майже ідентичне йому Бранденбургське укладення (Brandenburgika - <soror Carolinae>), які склав Шварценберг (Freiherr Johann von Schwarzenberg - 1463-1528 рр.). Він використав попередні німецькі правові джерела та римське право. Текст кримінального укладення був затверджений і опублікований від імені рейхстагу 27 липня 1532 року.
Кароліна була видана в період загострення боротьби між феодалами та селянами, між центральною німецькою владою та місцевими феодалами. Поразка революції 1525 року погіршила і без того тяжке становище селян, а Кароліна в деякій мірі сприяла посиленню феодального гніту.
Прагнення створити єдине джерело карного права і процесу зустріло на рейхстагу в Регенсбурзі протидію. Кінцевому прийняттю проекту заважали сепаратиські тенденції Саксонії, Бранденбурга та Пфальца.
Ці тенденції мали за результат те, що в кінцевому тексті Кароліни присутнє таке зауваження: «Ми не бажаємо, проте, цим повчанням позбавити курфюрстів, князів і стани їх відвічних, успадкованих і правомірних звичаїв».
Кароліна містила положення кримінального права та процесу. Серед 219 статей кримінальному праву присвячені 77 (ст. 104-180), інші - торкались питань кримінального процесу.
Кримінальне укладення поділялося на 2 книги. У першій (103 ст.) визначався загальний порядок судочинства, збудження кримінальних звинувачень і, головне, жорстко встановлювалися підстави, за якими можна було починати конкретні, визнані правом звинувачення. У другій (76 ст.) за строго логічною системою класифікації злочинів - від найважливіших до менш тяжких - указувалися покарання. Попутно були відмічені можливі обставини обтяження, помякшення або зовсім виключення кримінальної відповідальності.
Будучи практичним керівництвом по судочинству для шефенів, цей закон не містив чіткої системи і послідовного розмежування норм кримінального і кримінально-процесуального права. Однак деякі норми Кароліни з певними змінами у бік помякшення діяли майже до середини ХІХ ст. і справили істотний вплив на практику місцевих судів не тільки в Німеччині, а й певною мірою у Польщі, Великому князівстві Литовському та на українських землях, які до них входили.