1. Міжнародні правові акти та організації щодо протидії легалізації «брудних» коштів.
Ріст злочинності, пов'язаної з наркотиками і «відмиванням» «брудних» грошей у 70-х роках минулого століття обумовив активізацію зусиль розвинених країн по припиненню такої діяльності. До числа одного з перших міжнародних документів, що регламентують протидію «відмиванню» грошей, відносяться «Заходи протидії переказу і збереження коштів злочинного походження», прийняті Комітетом міністрів Європейського співтовариства в 1980 році. У цьому акті декларується особлива роль банківської системи в протидії руху незаконно одержаних доходів, а також відзначається великий потенціал співробітництва фінансових установ і правоохоронних органів по попередженню і розкриттю такого роду злочинів [6].
У 1988 році Базельським комітетом¹ по банківському нагляду було вперше викладені основні принципи боротьби з «відмиванням» грошей. Згідно з цими принципами для запобігання маніпулювання фінансово-кредитною системою банки повинні:
- докладати значних зусиль для встановлення особистості клієнтів;
- дотримуватись законів і положень, що мають відношення до фінансових угод;
відмовляти в проведенні сумнівних трансакцій, які, імовірно, можуть бути зв'язані з «відмиванням» «брудних» грошей;
співробітничати з контролюючими органами в рамках правил, що стосуються збереження банківської таємниці;
уникати надання послуг клієнтам, що прагнуть ввести в оману адміністративні органи шляхом надання неповної чи невірної інформації;
1. Базельскій комітет по банківському нагляду створено у 1974 році. Штаб квартира: Базель, Швейцарія. Міссія: розробка стандартів нагляду та рекомендацій які можуть бути застосовані державами згідно їх національних систем. Документи Базельського комітету не носять нормативний характер.
здійснювати відповідні заходи, якщо банкам стають відомі факти, що дозволяють припустити, що внески клієнтів отримані в результаті злочинної діяльності, чи виконані операції носять злочинний характер [7].
У грудні 1988 року у Відні Організація Об'єднаних Націй прийняла Конвенцію «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» (Віденська конвенція). Це один із перших фундаментальних документів, що регламентує міжнародне співробітництво з метою боротьби з «відмиванням» грошей. В даний час Віденську Конвенцію ратифікували більш 100 держав.
У цілому, Конвенція декларує необхідність протидії легалізації доходів, отриманих від угод з наркотиками. Текст документа містить наступні положення, що відносяться до поняття «відмивання» грошей: конверсія чи передача майна, якщо відомо, що таке майно отримане в результаті правопорушення, визнаного таким відповідно до підпункту «а» статті 3 Конвенції, чи в результаті участі у такому правопорушенні з метою приховання чи утаювання незаконного джерела, майна, чи з метою надання допомоги будь-якій особі, що бере участь у здійсненні такого правопорушення, для того, щоб вона змогла ухилитися від відповідальності за свої дії.
Під «відмиванням» грошей дана Конвенція розуміє навмисне приховання справжнього характеру, джерела матеріальних цінностей, розміщення чи володіння незаконними доходами, включаючи легалізацію цих доходів.
Виходячи з вищесказаного, стаття 3 даного документу є обов'язковою підставою для всіх країн, що його підписали, почати карне переслідування осіб, які займаються «відмиванням» грошей.
Відповідно до даної Конвенції всі держави, що підписали її, зобов'язані сприяти в наданні взаємної правової допомоги і не відмовляти в наданні відповідної інформації під приводом збереження банківської таємниці. Першочерговою задачею в даному випадку є усунення перешкод у проведенні судових розслідувань і видачі осіб, що скоїли злочини.
Віденська Конвенція стала першим міжнародним правовим актом у сфері боротьби з «відмиванням» грошей, обов'язковим для виконання всіма країнами-учасниками [8].
8 листопада 1990 року в Страсбурзі Рада Європи прийняла Конвенцію «Про „відмивання», пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом». Страсбурзьку конвенцію можна вважати найбільш докладним нормативним актом міжнародного рівня, що стосується боротьби з «відмиванням» грошей.
Відповідно до статті 37-ої дана Конвенція може бути ратифікована не тільки членами Ради Європи, але будь-якою іншою країною світу поза залежністю від її географічного положення. Україна приєдналася до цієї Конвенції в 1995 році.
Положення документа містять визначення ряду понять:
а) «доходи» означає будь-яку економічну вигоду, набуту злочинним шляхом. Вона може складатися з будь-якої власності, зазначеної в підпункті «в» цієї статті;
б) «власність» включає власність будь-якого виду, матеріальну власність чи власність, виражену в правах, рухоме чи нерухоме майно і правові документи або документи, які підтверджують право на таку власність чи частку в ній;
в) «засоби» означає будь-яку власність, яка використовується або може використовуватися будь-яким чином, повністю або частково, для вчинення кримінального злочину чи кримінальних злочинів;
г) «конфіскація» означає покарання або захід, призначені судом після розгляду справи стосовно кримінального злочину чи кримінальних злочинів, результатом якого є остаточне позбавлення власності;
д) «предикатний злочин» означає будь-який кримінальний злочин, в результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом злочину, зазначеного в статті 6 цієї Конвенції.
У ст. 6 п. 1 Конвенції визначено:
1. Кожна Сторона вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для того, щоб дії, вчинені навмисно, розглядалися внутрішнім законодавством як злочини, а саме:
а) перетворення або передача власності, усвідомлюючи, що така власність є доходом, з метою приховування або маскування незаконного походження власності або з метою сприяння будь-якій особі, замішаній у вчинені предикатного злочину, уникнути правових наслідків її дій;
б) приховування або маскування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, стану, переміщення, прав стосовно власності або володіння нею, усвідомлюючи, що така власність є доходом;
в) набуття, володіння або використання власності, усвідомлюючи під час отримання, що така власність була доходом;
г) участь у вчиненні, об'єднання або змова з метою вчинення, замах на вчинення, пособництво, підмова, сприяння і поради щодо вчинення будь-якого із злочинів, визначених відповідно до цієї статті.
Відповідно до Конвенції кожна з країн учасниць повинна створити всі передумови для забезпечення ефективного процесу боротьби з відмиванням нелегально отриманих доходів. Кінцевою метою в цій боротьбі повинні стати арешт і конфіскація незаконно придбаного майна.
Страсбурзька Конвенція докладно регламентує аспект міжнародного співробітництва для вирішення проблеми. Спільна робота повинна базуватися на принципах:
неприпустимості посилання на банківську таємницю як підстави для відмовлення в наданні правової допомоги;
конфіденційності;
- обов'язковості встановленої процесуальної форми письмових запитів;
неприпустимості невмотивованого відмовлення в правовій допомозі;
обов'язковості вживання заходів по забезпеченню конфіскації.
Варто відзначити ще одну особливість даного документа. Очевидну практичну спрямованість мають положення, що спрощують документальні процедури при установленні взаємодії між правоохоронними органами різних держав. Напрямок запитів і одержання відповідей на них може здійснюватися як через спеціально призначені центральні органи, так і через підрозділи Міжнародної організації карної поліції (Інтерпол). Крім того, для запитів оперативного характеру Конвенцією передбачена можливість їхнього напрямку кінцевим адресатам без утручання центральних наглядових органів [9].
Таким чином, Страсбурзька Конвенція є одним з основних міжнародних документів, що визначає правові відносини в сфері протидії легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом.
Слідуючим важливим документом щодо протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом є Директива Ради Європи по запобіганню використання фінансової системи з метою «відмивання» грошей від 19 червня 1991 року. Директива стала важливим документом не тільки для країн-членів ЄС, але і для держав, можливих нових членів цієї організації в майбутньому. Тому в процесі законотворчості Україна може використати положення цього документа.
Для Директиви характерно, що вона вимагає від держав-членів організації визнати кримінально карним правопорушенням «відмивання» незаконних доходів як вид злочинів, пов'язаних з наркотиками, так і від інших злодіянь. Що стосується проблеми дотримання банківської таємниці, документ вимагає від фінансових установ забезпечити ідентифікацію клієнтів, створювати і вести облік великих угод з валютою і повідомляти владі про сумнівні операції. Більш того, дії цих вимог можуть бути поширені на сфери діяльності, які можуть використовуватися для «відмивання» злочинних доходів [10].
У листопаді 1999 року в Неаполі пройшов форум з питань протидії міжнародної організованої злочинності. За підсумками даної конференції був прийнятий документ «Неапольська політична декларація і глобальний план дій проти організованої транснаціональної злочинності», що закріпив необхідність удосконалювання методики боротьби з відмиванням брудних грошей для більш ефективної роботи в цій сфері. Одним з важливих розділів цього документу є «Глобальний план дій проти організованої транснаціональної злочинності». У якому особливо визначено, що злочинно одержані та відмиті прибутки від легалізації використовуються як для продовження злочинної діяльності організованих груп, так і для проникнення у легальну економіку, поширюють потенційні можливості діяльності цих груп на нові сфери і за межами національних кордонів, співробітництво з іншими організованими злочинними угрупованнями. У той же час були визнані успіхи ведучих країн у боротьбі з легалізацією незаконних доходів після впровадження норм Віденської і Страсбурзької Конвенцій. Серед підсумків конференції особливо варто підкреслити рекомендації щодо ефективності використання конфіскованого майна і фінансових засобів для забезпечення діяльності контролюючих органів [11].
Велике значення для вирішення розглянутої проблеми має відкрита для ратифікації Конвенція «Про корупцію у контексті кримінального права», розроблена Радою Європи та прийнята у Страсбурзі 27 січня 1999 р. Документом запропоновано ряд заходів, яких необхідно вважати на національному рівні проти корупції з метою розвитку співробітництва у галузі боротьби з корупцією, включаючи її зв’язки з організованою злочинністю та відмиванням грошей [12].
Для імплементації всіх перерахованих вище документів був створений ряд міжнародних організацій для протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Найбільш впливовою організацією, щодо протидії легалізації доходів, вважається Робоча Група розробки фінансових заходів в боротьбі з «відмиванням» грошей, одержаних злочинним шляхом (Група).
Група по здійсненню фінансових заходів проти відмивання грошей (The Financial Action Task Force on Money Laundering - FATF). Це міжурядова установа, метою якої є розробка і впровадження програм по боротьбі з легалізацією грошей як на національних, так і на міжнародному рівні.
FATF стежить за впровадженнями заходів для протидії «відмиванню» коштів в окремих країнах, рекомендує цим державам конкретні методики в даній сфері. З метою досягнення поставлених завдань Робоча група співробітничає з іншими міжнародними організаціями, які залучені в процес боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом..
Організація була заснована в 1989 році в Парижі на зустрічі керівників країн «великої сімки». Приймаючи на увагу реальну погрозу діяльності банківської системи й інших фінансових установ, глави держав «великої сімки», а також лідери інших восьми країн і Президент Комітету Європейського Співробітництва декларували створення Робочої групи. Членами групи є такі держави: Австралія, Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Великобританія, Німеччина, Гонконг (Китай), Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сінгапур, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Японія, Рада по Співробітництву Країн Перської затоки, Комісія Європейських Співтовариств. Але цей список постійно поповнюється.
Основними першочерговими задачами FATF є:
Глобальне поширення заходів щодо боротьби з „відмиванням ” грошей в усіх без винятку країн і територій;
Аналіз тенденцій у процесах відмивання грошей і розробка відповідних контрзаходів;
Контроль за виконанням Сорока рекомендацій FATF по боротьбі з «відмиванням» грошей у всіх країнах-членах даної організації.
Основною базою сорока рекомендацій FATF було розпорядження всім країнам-членам організації здійснити кроки по ратифікації і повній імплементації Конвенції Організації Об'єднаних Націй 1998 року « Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» (Віденська конвенція). Передбачалося також, щоб закони про збереження банківської таємниці фінансовими установами не перешкоджали впровадженню цих рекомендацій.
Програма діючого здійснення заходів проти «відмивання» грошей повинна передбачати зростання багатобічної діяльності і правової взаємодопомоги в ході розслідувань і карного переслідування по справах про «відмивання» грошей, а також у процесах екстрадиції в зв'язку з «відмиванням» грошей, якщо це можливо.
Сорок рекомендацій FATF можна вважати головним документом, що регламентує діяльність Групи по здійсненню заходів проти «відмивання» грошей. Рекомендації були прийняті в 1989 році, а пізніше, у 1996 р., були піддані деяким корегуванням у зв'язку з обліком поточних тенденцій у процесах «відмивання» грошей. Зміни стосувалися нових потенційних погроз для протидії легалізації, що відкрилися вже в процесі діяльності організації. Таким чином, були уточнені і роз'яснені деякі суперечні норми документа.
Основні принципи рекомендацій Робочої групи полягають у наступному.
Країни, що співробітничають з FATF, повинні передбачити у внутрішньому законодавстві норми, що визначають правовий статус «відмивання» грошей. Відповідно до Рекомендації № 4 легалізація повинна бути кримінально покарана, якщо незаконні доходи отримані в результаті здійснення серйозного правопорушення. FATF рекомендує в законодавчому порядку обговорювати перелік таких злочинів.
Нормативна база країн-членів Групи повинна містити положення, що чітко регламентують процедури вилучення незаконно отриманого майна.
Відповідно до положень Сорока рекомендацій банки й установи небанківської сфери зобов'язані ідентифікувати всіх клієнтів, включаючи будь-яких власників майна, що проходить через системи банківських рахунків. Також встановлюється обов'язок фінансових організацій зберігати таку інформацію протягом як мінімум п'яти років. Банки повинні повідомляти в уповноважені інстанції про факти виявлення підозрілих операцій. Більш того, FATF вимагає індивідуального системного підходу до розробки методик виявлення сумнівних операцій з боку кожної з банківських установ.
Документ також декларує базові принципи міжнародного співробітництва правоохоронних органів з метою мобілізації зусиль по боротьбі з «відмиванням» «брудних» грошей.
На підставі введених у дію положень Група вивчає поточні тенденції в різних країнах і удосконалює методи протидії легалізації доходів. Результати роботи організації в даному напрямку знаходять висвітлення в щорічних звітах FATF. Офіційні публікації таких доповідей виходять наприкінці червня і містять докладну інформацію про підсумки діяльності організації за попередній рік.
За підсумками року публікується так званий «чорний список» країн, що не роблять, на думку фахівців FATF, належних зусиль у боротьбі з „відмиванням ” грошей. У числі таких значаться: Острова Кука, Єгипет, Гренада, Гватемала, Індонезія, Мьянма, Науру, Нігерія, Філіппіни, Сент-Вінсент і Гренадіни, а також інші.
Що стосується «чорного списку» і членства в ньому України, то тут FATF у свій час поставила жорсткі умови. Якщо до 15 грудня 2002 року не будуть початі заходи для реформування законодавчої бази, група пообіцяла застосувати санкції у виді жорсткості умов роботи іноземних організацій з українськими контрагентами.
Саме завдяки такому тиску Верховна Рада України після тривалих дискусій прийняла у другому читанні Закон України «Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 р., що дозволило Україні уникнути неминучих фінансових санкцій з боку FATF. Цей Закон в наш час викладено в такій редакції Закон України «Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансування тероризму»
Досвід Групи є показовим у плані діяльності міжурядової організації, що веде боротьбу з відмиванням грошей.
За цим зразком у світі діє ряд інших організацій, що керуються у своїй діяльності рекомендаціями FATF:
Азіатсько-Тихоокеанська група по боротьбі з відмиванням грошей (Asia / Pacific Group on Money Laundering - APG);
Робоча група країн Карибського басейну по здійсненню фінансових заходів проти відмивання грошей (Carribean Financial Action Task Force - CFATF);
Комітет експертів по оцінці заходів для боротьби з «відмиванням» грошей (Council of Europe PC-R-EV Committee);
Група країн Південно-Східної Африки по боротьбі з «відмиванням» грошей (Eastern and Southern Africa Anti-Money Laundering Group - ESAAMLG);
Південноамериканська Робоча група по боротьбі з «відмиванням» грошей (Financial Action Task Force on Money Laundering in South America - GAFISUD).
У 1995 році в Брюсселі в Егмонт-Аренберскому Палаці було створено ще одну міжнародну організацію щодо протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, так звану Егмонтську групу.
Ця міжнародна організація утворена з метою здійснення оперативного обміну фінансовою інформацією між спеціалізованими державними структурами, які займаються збором даних, що стосується відмивання грошей. Кількість країн, представлених у цій організації, неухильно росте і на даний момент складає більше 70.
Для вступу в дане об'єднання центральне національне агентство по контролю за фінансовими операціями повинно зібрати заздалегідь обговорений пакет документів і відіслати його на розгляд членам робочої групи. На своїх щорічних засіданнях дана міжнародна організація вирішує питання про прийняття нових членів, якщо кандидати відповідають вимогам. Зараз, коли в Україні прийнятий Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» Україна теж може вступити в Егмонтську групу.
До складу Егмонтської групи із середини 2002 року входить уповноважений орган від Російської Федерації: Комітет РФ по фінансовому моніторингу. Приєднання Росії до групи фінансової розвідки, на думку фахівців, стало передумовою для виключення цієї країни у так званого «чорного» списку FATF. Фактично співробітництво росіян із закордонними країнами в рамках Егмонтської групи означає визнання ефективності зусиль Росії в боротьбі з відмиванням грошей.
Вольфсберзька група стала створена в 2000 році 11-ма великими банками світу. Завданням Групи є розробка принципів протидії відмиванню коштів у приватному банківському секторі.
Принципи, що розробляє Вольфсберзька група, формально не маючи юридичної сили, є публічним зобов’язанням банків-учасників слідувати певним етичним правилам. Враховуючи реальний вплив членів Групи, які контролюють значну частину світового грошового обігу, прийняття ними таких принципів служить діючим стимулом для їх дотримання іншими банками.
Вольфсберзькі принципи включають такі пріоритетні напрями політики банків та основні елементи механізмів із запобігання використанню банківської системи для відмивання коштів. Відповідно до цих принципів в основі політики будь-якого банку повинно лежати правильно, згідно з якими відносини встановлюються тільки з тими клієнтами, законне походження джерел доходів або фінансування яких може бути у розумних межах підтверджено.