92. Аграрна політика сучасної держави
Значення аграрного законодавства заключається в тому, що воно регулює правові земельні відносини і закріплює статус селянина . Об’єктом аграрної політики виступають поточні процеси в аграрній економіці. Предметом аграрної політики являється система державних і суспільних міроприємств і прагнень, які визначають умови функціонування сільського господарства. Суб’єктами аграрної політики являються: Мін.економіки,Мін.агр.політики,Держком по земельних ресурсах,держком по водному господарству,Держком лісового господарства,відповідні управління і департаменти міністерств і комітетів Аграрна політика володіє визначеною самостійністю і активно впливає на аграрну економіку: вона або пошвидшує або гальмує розвиток. Позитивний вплив на аграрну економіку здійснює науково-обгрунтована аграрна політика. Основні завдання аграрної політики: Розкрити систему явищ, процесів і законів в аграрній сфері, з метою вирішення комплексу економічних і соціальних питань розвитку АПК у процесі його трансформування,вплив на агр г-во, Забезпечення продуктами харчування за економічно виправданими цінами; забезпечення промисловості сировиною; забезпечення участі сільського господарства в загальній динаміці доходів; вирішення проблем охорони навколишнього середовища. Засоби та методи здійснення аграрної політики:Зниження податкового натиску на сільгоспвиробника; Фінансово-інвестиційне забезпечення аграрних перетворень; Створення умов для кредитування сільгоспвиробництва, пролонг.та списання боргів; Політика державного протекціонізму; Конкурсне визначення підрядчиків на держзамовлення; АПК країни – це сукупність галузей, пов’язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою, реалізацією та обслуговуванням самого сільського господарства. Безперспективна АП - це політика, яка не має головної концепції і орієнтована не на перспективу, а на вирішення поточних проблем.
«ЗУ Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» ВР 2006р.
«Державна аграрна політика базується на національних пріоритетах і враховує необхідність інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору. реалізації основних пріоритетів державної аграрної політики: розвиток земельних відносин, формування сприятливого економічного середовища для ефективної діяльності суб'єктів аграрного сектору,державна політика щодо розвитку ринків продукції сільського господарства і продовольства,комплексний розвиток сільських територій, підвищення соціального захисту і життєвого рівня сільських жителів.
Критеріями оцінки втілення державної аграрної політики є забезпечення: до 2007 року - зайнятості сільських працездатних жителів не нижче середньої у державі, а до 2015 року - середньої у країнах Європейського Союзу; до 2007 року - споживання продуктів харчування на душу населення на рівні наборів харчування відповідно до Закону України"Про прожитковий мінімум",а до 2015 року - на рівні орієнтовного набору основної продовольчої сировини і харчових продуктів в середньому на душу населення України; до 2015 року - підвищення рівня доходів сільського населення та середньомісячної заробітної плати працівників сільського господарства до рівня не нижче середнього в інших галузях економіки держави.»
93.ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
Відомо, що інновація означає нововведення, а інноваційна політика держави - це вплив держави на інноваційну діяльність за допомогою прямих та опосередкованих важелів правового та економічного регулювання задля розвитку науки і техніки та інноваційних процесів.
Основні моделі інноваційної політики: орієнтована на виконання науково-технічних програм і проектів загальнонаціонального значення(сприяє розвитку галузей, що мають пріоритетне значення для країни, та орієнтована на поширення науково-технічних знань.
Країни, орієнтовані на лідерство в науці, реалізацію великих цільових проектів, що охоплюють всі стадії інноваційного циклу, причому значна частка науково-інноваційного потенціалу припадає на військову сферу:США, Велика Британія, Франція.Створення сприятливого інноваційного середовища та оптимізація всієї економіки: Німеччина, Швеція і Швейцарія.Країни, які стимулюють нововведення шляхом розвитку інноваційної структури та опанування досягненнями світового науково-технічного прогрессу:Японія, і Південна Корея.
ЗУ "Про інноваційну діяльність", з 01.01.03 визнає інноваційними не тільки технічні та технологічні "ноу-хау", але й організаційно-технічні рішення адміністративного, комерційного або іншого характеру та механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції. Згідно із з-ном головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.Основними принципами державної інноваційної політики є: орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України; визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку; формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності; створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності.Закон також визнає суб'єктами інноваційної діяльності фізичних і юридичних осіб та об'єднання цих суб'єктів. Він закладає дійсно сучасні механізми державної підтримки інноваційної діяльності, такі як страхування ризиків, погашення відсотків по кредитах, пільгове кредитування. В ЗУ «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» ВВР, 2003 стратегічні пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки: модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії; новітні есурсозберігаючі технології; машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічного оновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії; нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології,телекомунікації; досконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвиток біотехнологій; високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості; транспортні системи: будівництво і реконструкція; охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища; розвиток інноваційної культури суспільства; виробництво засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів і пов'язаних з транспортом пристроїв та обладнання, комплектуючих виробів, розробка та впровадження новітніх технологій для їх складання.