5.Міжнародно-правові акти по охороні авторського права. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів.
Міжнародне співробітництво у сфері охорони та захисту авторського права було започатковане ще у середині XIX ст. на основі укладення двосторонніх договорів. Перший міжнародний договір про охорону авторського права був підписаний 9 вересня 1886 р. у м. Берні. В основі Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів лежать такі принципи: 1) принцип національного режиму, згідно з яким творам, створеним в одній з країн — членів Бернського союзу, забезпечується така сама охорона в інших країнах-учасницях; 2) принцип автоматичної охорони, згідно з яким охорона авторських прав не обумовлюється виконанням будь-яких формальностей і не пов’язана з реєстрацією, депонуванням тощо; 3) принцип незалежності охорони, згідно з яким твори отримують охорону незалежно від існування охорони чи терміну її дії у країні походження товару; 4) принцип ретроактивної охорони, згідно з яким гарантується охорона творів, термін охорони яких не закінчився в будь-якій країні Бернського союзу.
Метою конвенції є охорона права авторів на їхні літературні і художні твори. Держави, що підписали Конвенцію чи приєдналися до неї, утворили Союз для охорони прав авторів на їхні літературні і художні твори. Об’єктом правової охорони Бернська конвенція проголошує будь-які твори літератури, науки і мистецтва незалежно від форми і способу їх вираження. Перелік творів, що мають охоронятися національним законодавством і яким надається охорона даною Конвенцією, невичерпний. Це можуть бути твори будь-якого наукового чи художнього рівня, жанру, призначення тощо.
Паризький акт Бернської конвенції. Бернська конвенція, незважаючи на численні її перегляди, у певних своїх принципових положеннях не відповідала тим соціально-економічним і політичним змінам, що сталися у світі. Тому в 1971 р. до Бернської конвенції був розроблений і доданий додатковий розділ, який передбачає певні пільги для країн, що розвиваються. Країни, що стали незалежними, стало багато і з ними не можна було не рахуватися. Передусім був полегшений вступ цих країн до Бернського союзу, тобто приєднання до Конвенції. Зазначеним країнам були надані пільги щодо перекладу і відтворення творів іноземних авторів. Додатковий розділ до Конвенції істотно розширив перелік виключень із загального правила про виключність прав автора. Були передбачені обов’язкові невиключні ліцензії на переклад і відтворення творів іноземних авторів з метою освіти, які не могли передаватися іншим особам.
Всесвітня конвенція про авторське право. Конвенція підписана в Женеві 6 вересня 1952 p., переглянута в Парижі 24 липня 1971 р. в основному була розрахована на розвинені країни Західної Європи. Її членами не були США та ряд інших країн. США з їх потужною поліграфічною промисловістю та величезним книжковим ринком, таким чином, випадали з орбіти Бернської конвенції. Тому відразу після закінчення другої світової війни почалися пошуки шляхів охоплення США та інших країн міжнародною конвенцією з авторського права.
Принципової різниці між Бернською і Женевською конвенціями немає. Є істотні відмінності в окремих положеннях. Всесвітня (Женевська) конвенція не містить широкого переліку творів науки, літератури і мистецтва, що підпадають під її охорону. Немає у цій Конвенції і детальної регламентації щодо охорони окремих об’єктів авторського права. У ст. 1 наводиться лише примірний перелік творів науки, літератури і мистецтва, що підпадають під правову охорону. Всесвітня конвенція нічого не говорить про твори прикладного мистецтва і фотографії.
Всесвітня конвенція також базується на принципі національного режиму. Кожна держава-член Всесвітньої конвенції надає іноземним авторам таку саму охорону, як і власним авторам. Конвенція прийняла компромісне рішення, за яким формальності, передбачені національним законодавством (депонування примірників, реєстрація, виробництво або випуск у світ твору на території даної держави тощо), вважаються виконаними щодо будь-якого твору, що користується конвенційною охороною, якщо будуть дотримані формальності, встановлені самою Конвенцією.
Строк охорони об’єктів авторського права Всесвітня конвенція встановляла не менше 25 років після смерті автора. На відміну від Бернської ця Конвенція не передбачає охорони особистих немайнових прав. На Паризькій конференції 1971 р. з приводу цієї проблеми точилася тривала дискусія. Проте позитивного рішення не було прийнято, оскільки ряд держав, у тому числі і США, не визнають особистих немайнових прав.
Досить детально Всесвітня конвенція регламентує право на переклад. Стаття V Конвенції проголошує: ,,Права, згадані в статті І, включають виключне право автора перекладати, випускати в світ переклади і дозволяти переклади і випуск у світ перекладів творів, що охороняються на підставі цієї Конвенції.
Проте кожна держава, що є членом Конвенції, може своїм внутрішнім законодавством обмежити право перекладу письмових творів відповідно до умов, визначених Конвенцією. Якщо автор протягом семи років від дня першого виходу в світ свого твору не випустив у світ перекладу і не дав дозволу на випуск у світ перекладу твору однією із мов даної держави, то компетентний орган цієї держави має право видати будь-якому громадянинові цієї держави ліцензію на переклад твору відповідною мовою. Право на переклад підлягає охороні в усіх державах-членах Конвенції.
На Паризькій конференції було прийнято рішення включити до Всесвітньої конвенції правила щодо обмеження права на переклад. Суть цього нововведення полягає у тому, що відповідно до побажань країн, які розвиваються, обмежується право на переклад автора твору і на розповсюдження шляхом видачі примусових ліцензій.
У 1996 р. в Женеві була підписана Угода ВОІВ з авторського права, яка становить подальший розвиток основних положень Бернської конвенції з урахуванням сучасних технологій та нових, не врегульованих раніше, прав. Серед об’єктів, що охоплюються авторським правом, у Договорі виділяються комп’ютерні програми (незалежно від способу чи форми їх вираження), які охороняються як літературні твори, та компіляції даних (бази даних) у будь-якій формі, яка за підбіркою та розташуванням даних є результатом інтелектуальної творчості. Згідно з договором права авторів поділяються на такі:
— право на розповсюдження (виключне право дозволяти доводити для загального відома оригінал та екземпляри своїх творів шляхом продажу чи іншої передачі права власності);
— право на прокат (виключне право дозволяти комерційний прокат для публіки оригіналів або екземплярів комп’ютерних програм, кінематографічних творів та творів, втілених у фонограмах);
— право на доведення до загального відома (виключне право доводити будь-яке повідомлення до загального відома різними способами, в т. ч. через систему Інтернет).
- 1.1 Мета та завдання дисципліни Інтелектуальна власність.
- 3.Тематичний план для студентів денної форми навчання
- 3. Плани практичних занять та методичні вказівки до їх проведення
- Тема 1. Поняття та загальна характеристика інтелектуальної власності. Державно-правове регулювання у сфері інтелектуальної власності
- Тема 2. Авторське право та суміжні права
- Тема 3. Умови надання правової охорони на винахід, корисну модель, компонування (топографії) інтегральних мікросхем та на нові сорти рослин та породи тварин. Порядок одержання патентів ( 2 год.).
- Тема 4. Умови надання правової охорони на промисловий зразок та
- Тема 6. Договірні відносини у сфері інтелектуальної власності
- Тема 7. Міжнародно-правові аспекти охорони інтелектуальної власності
- 4. Список рекомендованої літератури
- 1. Поняття інтелектуальної власності та її значення для становлення України як розвинутої держави
- 2. Поняття права інтелектуальної власності. Виникнення та розвиток поняття права інтелектуальної власності. Об’єкти права інтелектуальної власності.
- 3.Авторське право та патентне право. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності. Джерела права інтелектуальної власності
- Поняття авторського права. Об’єкти, що охороняються авторським правом. Суб’єкти авторського права. Автор. Знак охорони авторського права та його значення.
- Зміст суб’єктивного авторського права. Особисті немайнові права. Майнові права. Строк охорони авторського права.
- Визначення суміжних прав та їх об’єкти. Суб’єкти суміжних прав. Суб’єктивні суміжні права. Обмеження суміжних прав та строк їх дії.
- Захист авторських та суміжних прав.
- Поняття та умови патентоспроможності винаходу. Об’єкти винаходу
- 2. Корисна модель, умови надання правової охорони корисній моделі
- Порядок оформлення прав на винахід, корисну модель Право на подачу заявки. Право роботодавця. Право правонаступника. Право першого заявника. Пріоритет
- 1.Поняття, об’єкти та умови патентоспроможності промислового зразка. Суб’єкти права на промисловий зразок.
- 2.Зміст прав на промисловий зразок.
- 3.Поняття, ознаки та вимоги до раціоналізаторської пропозиції.
- 5.Поняття та ознаки нового сорту рослин, породи тварин. Суб’єкти прав на селекційні досягнення.
- 6.Зміст прав на нові сорти рослин, породи тварин
- 2. Зміст та захист прав на топографії інтегральних мікросхем
- 3.Загальна характеристика комерційного (фірмового)найменування. Зміст та захист права на фірмове найменування
- 4.Знаки для товарів і послуг: поняття, види та значення. Суб’єкти прав на торговельну марку. Об’єкти, які не можуть бути зареєстровані як знаки. Права та обов’язки, що випливають із свідоцтва на знак.
- 5. Поняття та види географічних зазначень. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення та їх зміст.
- Лекція 6. Договірні відносини у сфері інтелектуальної власності. Міжнародно-правові аспекти охорони інтелектуальної власності
- 1.Загальна характеристика договорів у сфері інтелектуальної власності
- Авторський договір. Ліцензійний договір. Договір франчайзингу.
- 3.Всесвітня організація інтелектуальної власності (wipo).
- 4.Міжнародна охорона промислової власності. Паризька конвенція про охорону промислової власності.
- 5.Міжнародно-правові акти по охороні авторського права. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів.