Конституційні права та свободи людини і громадянина в Україні, їх класифікація

• Права і свободи людини — це закріплені правом можливості фізичного існування та духовного розвитку людини. Конституційними правами володіють всі проживаючі на території України індивіди незалежно від свого правового стану. Забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина є одним з найважливіших принципів правової системи, організації і функціонування основних державно-правових інститутів, органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб тощо.

Класифікація прав і свобод людини і громадянина може здійснюватися на різних підставах.Основною класифікацією прав та свобод людини і громадянина є класифікація за сферами життєдіяльності індивіда.За нею права поділяються на:

1. Громадянські права і свободи людини.

2. Політичні права і свободи громадян України

3. Економічні, соціальні та культурні права й свободи людини і громадянина.

4. Конституційні обов'язки людини і громадянина.

24. Особисті права та свободи людини. Політичні права громадян України. Економічні, екологічні, соціальні та культурні права особи в Україні. Конституційні обв’язки людини і громадянина в Україні. Міжнародно-правові стандарти прав людини. Загальна Декларація прав людини.

• Особисті або громадянські права і свободи людини - це ті права, які мають забезпечити особисті потреби людини, її особисте життя. Це універсальні права, природний характер яких особливо підкреслюється законодавством України. До особистих належать право на життя, недоторканність особи, її житла, таємниця листування, телефонно-телеграфні переговори, право на повагу гідності людини, свободу віросповідання і світогляду, на вільне пересування, вибір місця проживання і заняття. Найважливішим і найціннішим з-поміж особистих прав і свобод людини є право на життя. Універсальність цього права і його природний характер підкреслюється у міжнародно-правових документах, які визнані всіма цивілізованими державами світу. Захист особистих прав людини здійснюється різними галузями права. Так, Кримінальний кодекс України передбачає конкретні міри покарання за небезпечні злочини, зокрема, за вбивство, тілесні пошкодження, пограбування, ху¬ліганство тощо; Кодекс законів про працю України міс¬тить норми про охорону праці і техніку безпеки; Цивільний кодекс регулює питання, пов'язані з відшкодуванням збитків, заподіяних особі тощо.

•Особливість політичних прав і свобод полягає насамперед у тому, що їх носіями, суб'єктами є лише громадяни України, а не всі особи, які проживають на її території. Важливою особливістю політичних прав і свобод є й те, що вони у певних випадках можуть бути реалізовані лише завдяки участі конкретного громадянина, наділеного цими правами, свободами, у діяльності відповідних об'єднань, політичних партій, профспілкових організацій, державних структур. До політичних прав і свобод належать право на об'єднання у політичні партії та політичні організації , право брати участь в управлінні державними спра-вами, право на мирні збори та маніфестації, право на звернення.

•Відповідно до Конституції України громадянин має повний комплекс економічних соціальних та культурних прав та свобод і гарантій їх реалізації.До таких прав відносять право на житло, право на достатній життєвий рівень, на охорону здоров’я та на соціальний захист.Таким чином право на достатній життєвий рівень, визначає певний рівень грошових виплат, які б задовільняли мінімальні потреби громадян.Проте система цих прав у чинному законодавстві України потребує багатьох вдосконалень.

•Одним із провідних принципів будь-якого правового статусу у його сьогоднішньому розумінні є єдність прав та обов'язків. Це повністю стосується й конституційного статусу людини і громадянина. Конституція України поряд з низкою найважливіших прав та свобод людини і громадянина,встановлює й конституційні обов'язки громадян. Ці обов'язки закріплені у статтях 65-68 Конституції.

Міжнародно-правові документи визначили той універсальний комплекс основних прав та свобод, який у єдності з конституційними правами повинен забезпечити нормальну життєдіяльність індивіда. В основу міжнародних стандартів з прав людини покладені такі загальновизнані принципи, як: повага суверенітету держави; неприпустимість втручання у внутрішні справи держави; самоврядування народів та націй; рівноправність всіх людей та заборона дискримінації; рівність прав і можливостей чоловіків та жінок; дотримання прав людини, навіть, за умови збройних конфліктів і відповідальність за злочинні порушення прав людини.

•Зага́льна деклара́ція прав люди́ни — рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийняте у 1948 році, яке є найбільш авторитетним джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.

25. Конституційне регулювання демократії. Поняття, види та предмет референдуму. Поняття виборів, виборчого права та виборчої системи. Принципи виборчого права. Загальна характеристика виборів народних депутатів України. Загальна характеристика виборів Президента України.

• Як конституційно-правова категорія демократія містить такі елементи: 1) такий лад і такий спосіб життя, коли народ сам управляє (керує) усіма справами: і державними і суспільними; 2) свобода особи, наявність у кожної людини широкого кола прав і свобод, їх гарантій та засобів захисту; 3) усвідомлена участь громадянина у житті суспільства у формі обговорення законопроектів, участі у виборах, референдумах тощо; 4) демократія - це дисципліна, організованість, відповідальність особи перед суспільством і державою

• Рефере́ндум — в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань; всенародне опитування.

Референдуми за предметом проведення:

-конституційний — на всенародне голосування виноситься проект конституції або конституційні поправки;

-законодавчі — на всенародне голосування виносяться проект закону або чинний закон;

-консультативний — проводиться з метою виявлення громадської думки щодо принципового питанню державного життя.

Референдуми за ступенем обов'язковості проведення:

-обов'язковий — предметом референдуму є питання, віднесені Конституцією до виключного вирішення в результаті всенародного опитування (наприклад, відповідно до ст. 73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України);

-факультативний — проводиться з метою виявлення громадської думки щодо конкретного питання, яке цікавить певну частину населення регіону (наприклад, про встановлення вільної економічної зони у Харківській області).

Предметом референдуму можуть бути питання:

— що мають істотне значення для визначення політики держави

ззовні (міжнародні-правові питання) — входження країни до певних міждержавних структур, співтовариства, наприклад, про членство країни в Європейському Співтоваристві;

— що мають істотне значення для вдосконалення системи управління

усередині (адміністративно-правові питання) — вирішення питань управлінського характеру, наприклад, зміна адміністративно-територіального поділу.

•Вибори — передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого управління (самоврядування). Порядок виборів передбачений правовими нормами, які в сукупності становлять виборче право.

Виборче право — це система правових норм, які регулюють процес формування представницьких органів і обрання службових осіб. Розрізняють активне виборче право (право обирати) і пасивне виборче право (право бути обраним). Особа, яка має право голосу, називається виборцем, а всі виборці держави іменуються виборчим корпусом.

Виборча система — це система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням складу представницьких органів шляхом виборів.

Виділяють три основних види виборчих систем, які відрізняються порядком встановлення результатів голосування:

-Мажоритарна виборча система — це голосування за кандидата по виборчому округу і визнання його обраним на основі одержаної ним більшості голосів виборців. За цією системою відбуваються парламентські вибори у 76 країнах світу (Велика Британія, Франція, США, країни Латинської Америки, Африки, Тихоокеанського басейну).

-Пропорційна виборча система — це голосування за списки кандидатів від політичних партій або інших політичних сил і розподіл місць у парламенті пропорційно до кількості голосів, відданих за списки. Нині вибори за пропорційною системою відбуваються у 48 країнах світу, в тому числі у 24 європейських (Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Бельгія).

-Змішана виборча система є комбінацією, поєднанням мажоритарної і пропорційної виборчих систем. В Європі змішана виборча система застосовується в Німеччині, Італії, Угорщині, Польщі, а в останні роки — у Литві, Грузії, Росії. Змішані виборчі системи застосовуються в тих країнах, де йде пошук і становлення виборчих систем або існує необхідність досягнення компромісу між принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю сформованого ними уряду.

•Закон України “Про вибори народних депутатів” формулює принципи виборчого права.

Головні принципи виборчого права: загального, рівного і прямого виборчого права за таємного голосування; вільного й рівноправного висування кандидатів у депутати; гласності й відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

Депутати в Україні обираються громадянами України на основі загального рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає на території України протягом останніх 10 років перед днем виборів і володіє державною мовою.

• В Україні 25 березня 2004 року прийнято новий Закон «Про вибори народних депутатів України», за яким вибори депутатів здійснюються за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Крім того, зміни відбулись і на рівні виборів до органів місцевого самоврядування: відтепер усі депутати на рівні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, міських рад міст Києва та Севастополя, районних, районних у містах Київ та Севастополь, міських рад обиратимуться за пропорційною виборчою системою. Народним депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років, а депутатом місцевої ради може бути громадянин, який досяг 18 років.

Не може бути включеним до виборчого списку, висунутим в одномандатному окрузі і обраним депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо вона не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які досягли 18 років і мають право голосу. Це право може бути реалізовано шляхом самовисунення у встановленому законом порядку або через партії (блоки).

• Закон України «Про вибори Президента України».

Президент України обирається громадянами України на основі

загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного

голосування. Вибори Президента України є загальними. Право голосу на

виборах Президента України мають громадяни України, яким на день

виборів виповнилося вісімнадцять років. Вибори Президента України є прямими. Громадяни України безпосередньо обирають Президента України.