3.Поняття, ознаки та вимоги до раціоналізаторської пропозиції.

Раціоналізаторською визнається пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалів. Отже, раціоналізаторська пропозиція має стосуватися виробів, технології, застосовуваної техніки або складу матеріалів. З наведеного визначення можуть бути виведені наступні ознаки раціоналізаторської пропозиції як об’єкта права інтелектуальної власності.

По-перше, пропозиція має містити технологічне (технічне) або організаційне рішення. Рішенням може вважатись конкретний шлях вирішення прикладної виробничої задачі або проблеми. Раціоналізаторська пропозиція не може зводитись лише до постановки технологічної або організаційної проблеми.

По-друге, запропоноване рішення має стосуватися будь-якої сфери діяльності особи, якій пропозиція подана. Вирішувати питання про те, чи стосується пропозиція сфер діяльності її адресата, слід на основі фактично здійснюваних особою видів діяльності, незалежно від того, чи зазначені ці види діяльності в установчих або реєстраційних документах особи, якій пропозиція подана.

По-третє, пропозиція має бути визнана особою, якій вона подана.

Конкретні юридичні форми визнання раціоналізаторської пропозиції законом не визначені. Це, наприклад, може бути рішення компетентного органу чи наказ повноважної посадової особи. Рішення по пропозиції приймається керівником підприємства чи керівником відповідного підрозділу, на якого це покладено наказом по підприємству. З урахуванням умов, існуючих на конкретному підприємстві (велика чисельність працюючих, територіальна роз’єднаність, відокремленість тощо), керівник підприємства може надати право прийняття рішень по пропозиціях деяким керівникам підрозділів (цехів, будівельних управлінь тощо).

До раціоналізаторської пропозиції за загальним правилом встановлюється три необхідні вимоги:

1) вона має стосуватися профілю підприємства, якому ця пропозиція подана;

2) має бути новою;

3) має бути корисною підприємству, якому вона подана.

4.Зміст та захист прав раціоналізатора.

Відповідно до ст. 484 ЦК України автори раціоналізаторських пропозицій мають право на добросовісне заохочення (в тому числі на винагороду) від юридичних осіб, яким ці пропозиції подані. Юридична особа, що визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на її використання в будь-якому обсязі. Одним із найважливіших прав кожного автора-раціоналізаторської пропозиції є право авторства, яким забезпечується можливість особи вважатися та іменувати себе справжнім творцем даної раціоналізаторської пропозиції. Як і будь-яке право авторства, воно характеризується нерозривним зв’язком з особою автора, Від якого воно не може бути відчужене, а також своєю безстроковістю, абсолютністю і виключністю. Проте на відміну, наприклад, від права авторства автора винаходу дія права авторства на раціоналізаторську пропозицію обмежена сферою діяльності тієї юридичної особи, якій вона була подана і котра видала автору посвідчення на раціоналізаторську пропозицію. Поза цією сферою діяльності право авторства на тотожну раціоналізаторську пропозицію може бути закріплене за іншою особою, яка самостійно розробила таку ж пропозицію. Відтак авторами тотожних раціоналізаторських пропозицій, поданих різним юридичним особам, можуть бути різні особи, права яких визнаються та охороняються в межах діяльності цих юридичних:осіб.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на одержання винагороди за використання його пропозиції упродовж двох років від дати початку її використання юридичною особою, яка видала посвідчення на цю раціоналізаторську пропозицію.

Юридичні особи, які приймають раціоналізаторські пропозиції до використання, не одержують на них якихось особливих монопольних прав. Однак їхні інтереси можуть охоронятися нормами, що регулюють питання, пов’язані із захистом комерційної таємниці та боротьбою з недобросовісною конкуренцією.

Захист прав на раціоналізаторські пропозиції здійснюється у судовому або адміністративному порядку. Так, у судах розглядаються спори про право авторства на раціоналізаторську пропозицію, про розподіл винагороди між співавторами, а також усі інші спори, що виникають у зв’язку з раціоналізаторськими пропозиціями, за винятком випадків, коли їхнє вирішення віднесене законом до відома адміністративних органів.

В адміністративному порядку, тобто шляхом подання скарги до вищого за належністю органу юридичної особи (за умови їх наявності), розглядаються спори, пов’язані з відмовою в реєстрації та прийнятті до розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, відмовою у визнанні пропозиції раціоналізаторською, скасуванням рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською та анулюванням виданого на неї посвідчення. Спори, пов’язані з порушенням прав раціоналізаторів, передбачених трудовим законодавством, розглядаються у порядку, встановленому для вирішення трудових спорів.

Способи захисту прав на об’єкти прав інтелектуальної власності, в тому числі на раціоналізаторські пропозиції, вказані у статтях 16 і 432 ЦК України. Вони включають такі заходи, як визнання прав на раціоналізаторські пропозиції; відновлення становища, що існувало до порушення прав; припинення дій, які порушують права; стягнення з правопорушника заподіяних збитків тощо.