logo
"Салічна правда" у франків: джерела, структура, характеристика

1.1 Характеристика доби. Виникнення держави франків

салічна правда феодальний право

Наприкінці ІV - початку V ст. народи Європи вступили в якісно новий етап свого розвитку. Початок середньовіччя збігся з великим переселенням народів. Масова міграція охопила гунів, германців, словян, арабів, сарматів. Виникали й розпадалися союзи племен, безслідно зникали етнічні групи й народності. Кордони Римської імперії безперервно атакували племена варварів. Серед них були германці, рипуарські й салічні франки - у минулому союзники (федерати) Риму. [39, с. 74]

У Галлії V ст. відбулися глибокі соціально-економічні перетворення. У цієї багатющої провінції Риму (територія, майже співпадає з нинішньою Францією) проявилась глибока криза, що охопила імперію. Почастішали виступи рабів, колонів, селян, міської бідноти. Рим уже не міг захищати кордони від вторгнень іноземних племен і перш за все германців - східних сусідів Галлії. В результаті більша частина країни була захоплена вестготами, бургундцями, франками (салічними і рипуарськими) і деякими іншими племенами. [18, с. 122]

Римляни все частіше використовували германців як найманих солдатів і поселяли їх на своїх кордонах. У V ст. вищі звання римських магістратів стали носити вожді варварських племен, що очолювали союзні Риму армії, які уклали угоду про перехід під владу Риму. Занепад імператорської влади, все зростаюча непопулярність римського правління створювали сприятливі умови королям - союзникам Риму для розширення повноважень, для задоволення їхніх політичних претензій. Вони часто з посиланням на імператорське доручення привласнювали всю повноту влади, стягували податки з місцевого населення і ін. [19, с. 262]

На півночі Європи відбувався процес консолідації північно-германських племен, які прибули сюди зі Скандинавії. З кінця V століття сформувалося їхнє обєднання, ядром якого стали салічні («приморські») франки на чолі зі своїм предводителем Хлодвігом з роду Меровінгів (481-511 роки). Хлодвіг підкорив собі частину Галлії, алеманів, які жили у середній та верхній течіях Рейну, приєднав володіння вестготів в Аквітанії, східних франків у понизовї Рейну. [23, с. 293]

Таким чином Хлодвіг, затвердився як представник римського імператора, став володарем земель, повелителем єдиного, вже не племінного, а територіального королівства. Він отримав право диктувати власні закони, стягувати податки з місцевого населення і ін.

Галлія, однак, ще довго зберігалася під покровом Східної Римської імперії (Візантії). Тільки в VIII ст. титул римського імператора був привласнений франкському королю Карлу Великому. Завдяки впливу Риму і римської християнської церкви Галлія всупереч географічної роздробленості зберігала протягом століть своєрідну єдність, перетворившись в ході тривалого еволюційного процесу в ту державу, яка стала прародичем майбутньої Франції та Німеччини, а також територіальною першоосновою розвитку західної християнської цивілізації. [19, с. 262-263]

Становлення держави франків відбувалося порівняно швидко - протягом життя одного покоління. Багато в чому цьому процесу сприяли загарбницькі війни і, як наслідок, швидка класова диференціація франкського суспільства. [18, с. 122]