201. Характеристика Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.92р.

Закон про адвокатуру окремо закріплює норму, яка сто¬сується гарантій адвокатської діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську ді¬яльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З них питань вони також не можуть допитуватись як свідки.

Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручен¬ня, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Забороняється прослуховування телефонних розмов ад¬вокатів у зв'язку з оперативно-розшуковими заходами без рішення суду.

Не допускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, слідства, суду на правову позицію адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасника¬ми процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, мате¬ріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосу¬ванням у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Адвокатом, за Законом про адвокатуру, може бути грома¬дянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержав сві¬доцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прий¬няв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби без¬пеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

Діюча система органів та установ виконання покарань законодавчо закріплена у ст.11 Кримінально-виконавчого кодексу України. До органів виконання покарань належать: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління (регіональні управління та відділи), кримінально-виконавча інспекція. Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії). У свою чергу до кримінально-виконавчих установ належать: • кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри); • кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії). Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівня безпеки. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії: • з полегшеними умовами тримання; • із загальними умовами тримання. Як зазначалося раніше, центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, є Департамент. Очолює Департамент голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. Голова Департаменту має шість заступників і розподіляє між ними обов’язки. Голова здійснює керівництво Департаментом і несе відповідальність перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Департамент завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників голови та керівників структурних підрозділів Департаменту. Для погодженого вирішення питань у межах своїх повноважень, обговорення найважливіших напрямів діяльності в Департаменті утворюється колегія у складі голови, заступників голови за посадою, а також керівників структурних підрозділів Департаменту. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також керівники органів і установ виконання пока-рань та підприємств, що належать до сфери управління Департаменту. Членів колегії затверджує та звільняє від виконання обов’язків Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами Департаменту. До структури центрального апарату Департаменту входять: • Апарат голови Департаменту; • Управління справами; • Штаб (на правах управління); • Управління кадрів; • Управління охорони, нагляду і безпеки; • Управління організації оперативної роботи; • Управління виховної та соціально-психологічної роботи із спецконтингентом; • Управління інженерного забезпечення; • Управління працевикористання спецконтингенту та виробництва; • Фінансове управління; • Управління економіки та оплати праці; • Контрольно-ревізійне управління; • Управління матеріально-технічного забезпечення; • Управління медичного забезпечення та контролю за санітарно-епідеміологічним станом; • Відділ внутрішньої безпеки та розслідувань; • Управління капітального будівництва та ремонтів; • Відділ організації сільськогосподарського виробництва; • Управління по керівництву слідчими ізоляторами та тюрмами; • Управління по контролю за виконанням судових рішень; • Відділ державного нагляду за охороною праці та навколишнього середовища; • Управління кримінально-виконавчої інспекції; • Бухгалтерія; • Адміністративно-господарче управління; • Інформаційно-технічний центр; • Науково-дослідний центр вивчення проблем діяльності та роз-витку кримінально-виконавчої системи; • Центральна база забезпечення. Територіальними органами управління Департаменту є управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Структура і штати регіональних управлінь (відділів), а також положення про них затверджуються Департаментом. Типова структура управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі розроблена на підставі структури Департаменту і затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 травня 1999 р. № 41. Управління (відділи) Департаменту в областях здійснюють керівництво підвідомчими їм установами та органами, які безпосередньо виконують кримінальні покарання. Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях: • мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання — особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, та злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому Кримінально-виконавчим кодексом (КВК) України; • мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання — чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК України; • середнього рівня безпеки — жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України; • максимального рівня безпеки — чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України. Розглянемо типову стpуктуpу виправної колонії. Очолює установу начальник, який має, як пpавило, чотирьох заступникiв: • з нагляду, безпеки, охорони та оперативної роботи — перший заступник; • із соцiально-психологiчної pоботи зi спецконтингентом; • з працевикористання спецконтингенту та виробництва; • з iнтендантського та комунально-побутового забезпечення. Кожному з заступникiв пiдпоpядкованi певнi вiддiли та служби установи, за pоботу яких вони несуть вiдповiдальнiсть. Безпосеpедньо вiддiлами та службами кеpують їх начальники. Заступнику начальника установи з нагляду, безпеки, охорони та оперативної роботи пiдпоpядкованi: • вiддiл нагляду та безпеки; • відділ охорони; • опеpативний вiддiл (відділення, група); • вiддiл (відділення, група) по контролю за виконанням судових рішень; • медична частина; • пожежна частина; • служба чеpгових помiчникiв начальника установи. Заступнику начальника установи із соцiально-психологiчної pоботи зi спецконтингентом пiдпоpядкованi: • соцiальна служба (стаpшi iнспектоpи, iнспектоpи, начальники відділень соціально-психологічної служби, старші вихователі, вихователі); • психологiчна служба. Заступнику начальника установи з працевикористання спецкон-тингенту та виpобництва пiдпоpядкованi всi виpобничi пiдpоздiли та інженерні служби установи. Заступник начальника установи з iнтендантського та комунально-побутового забезпечення здiйснює кеpiвництво усiма вiдповiдними службами, якi забезпечують ноpмальну життєдiяльнiсть установи. Безпосеpедньо начальнику установи пiдпоpядкованi: • канцелярія (секретаріат); • головний бухгалтеp установи; • помiчник начальника установи по pоботi з особовим складом. Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх і на види за рівнями безпеки не поділяються. Арештні доми виконують покарання у виді арешту. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості. Тимчасово, до створення арештних домів, особи, засуджені до арешту, відбувають покарання у слідчих ізоляторах Департаменту за місцем засудження. Засуджені відбувають весь строк покарання в одному слідчому ізоляторі в окремих постах або секціях. Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким цей вид покарання призначено відповідно до ст. 82, 389 Кримінального кодексу України. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт. Крім цього кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Безпосередній контроль за виконанням вказаних кримінальних покарань та поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (протягом іспитового строку), здійснюється міськими, міжрайонними та районними відділами (відділеннями) кримінально-виконавчої інспекції. В управліннях (відділах) Департаменту в АРК, областях, містах Києві та Севастополі створюються і функціонують відділи (відділення) кримінально-виконавчої інспекції, які здійснюють контроль за організацією та станом роботи підлеглих підрозділів кримінально-виконавчих інспекцій та надають їм практичну та методичну допомогу.