2.Зміст майнових прав на комерційну таємницю

1. Майновими правами інтелектуальноївласності на комерційну таємницю є: 1) право на використаннякомерційноїтаємниці; 2) виключне право дозволятивикористаннякомерційноїтаємниці; 3) виключне право перешкоджатинеправомірномурозголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 2. Майнові права інтелектуальноївласності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщоінше не встановлено договором. Термін "право на комерційнутаємницю" можнарозглядати в двохзначеннях: об'єктивному та суб'єктивному. В об'єктивномурозумінні право на комерційну таємницю складає система забезпечених примусовою силою держави правових норм, що регулюють суспільні відносини, якіскладаються з приводу комерційної таємниці.Правами на комерційнутаємницю в суб'єктивномурозумінні є сукупність встановлених законом правомочностей особи щодо належної й комерційної таємниці, а саме: право на використання комерційної таємниці, виключне право дозволяти її використанняіншим особам, виключне право перешкоджатинеправомірномурозголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці. Правом на використання комерційної таємниці є визначена законодавством правомочність особи вчиняти з інформацією, яка становить комерційнутаємницю. Право на використання комерційної таємниці може здійснюватись у дозвільній (позитивній) формі і у формі заборони (негативній). Право на використання комерційної таємниці не є виключним, оскількивоно в Україні може належати не тільки первісному та похідним володільцям конфіденційної інформації, а й у передбачених законом випадках- іншим особам, якісамостійно і добросовісно одержали інформацію, аналогічнутій, щовже є комерційноютаємницею. Здійснення виключного права дозволяти використання комерційної таємниці може відбуватись двома способами: 1) наданняуповноваженою особою власнедозволу, щозумовлюєвиникнення в іншої особи права на використаннякомерційноїтаємниціабо 2) передання права на використання комерційної таємниці.

В-20 1.Особисті немайнові суміжні права

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: право на визнання людини творцем об'єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власнос­ті, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися, за винятками, встановленими законом. У ЦК є загальна характеристика особистих немайнових прав, які, крім цього, більш детально розписані у спеціальних законах. Особисті немайнові права належать суб'єктам авторського права та суміжних прав, суб'єктам промислової власності тощо. Особисті немайнові права на твори науки, літератури і мистецтва визначені ст. 438 ЦК та Законом України «Про авторське право та суміжні права», до них, зокрема, нале­жать: право авторства, право на авторське ім'я, право на псевдонім, право на захист репу­тації автора. До особистих немайнових прав суб'єктів промислової власності можна віднес­ти: право першого заявника; право винахідника на тс, щоб його не згадували як винахідни­ка даного винаходу.Отже, особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. ЦК не містить вичерпного переліку особистих немайнових прав інтелектуальної влас­ності. Крім цього, ЦК закріплює положення про те, що особисті немайнові права не залежать від майнових.