2.Зміст майнових прав на комерційне найменування.

Поняття «комерційне найменування» своїм змістом передбачає, що воно стосується лише суб'єктів підприємницької діяльності. Сказане відображено, зокрема, у ст. 90 ЦК України, яка закріплює право на комерційне найменування не за всіма юридичними особами, а лише за підприємницькими товариствами. До них ЦК України зараховує господарські товариства й виробничі кооперативи. Крім цього, до суб'єктів права на комерційне найменування належать також передбачені ГК України приватні підприємства, що здійснюють підприємницьку діяльність, державні комерційні підприємства, комунальні комерційні підприємства.Отже, не є суб'єктами права на комерційне найменування юридичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності. Складнішим є питання про можливість фізичних осіб - підприємців бути суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування. Слід звернути увагу на те, що ст. 159 ГК України прямо передбачає, що суб'єкт господарювання — юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. При цьому громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

Варіант 5

1.Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам (співавторство). Види співавторства.Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору правоінте-лектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.Коментована стаття встановлює, що будь-який результат творчої діяльності може бути створений не одним автором, а двома або декількома авторами. Такий вид співучасті в створенні результатів інтелектуальної власності здійснюється на підставі їх творчої інтелектуальної діяльності (співавторства). Законодавство також передбачає, що право інтелектуальної власності кількох осіб може скластися в силу закону чи договору. Право інтелектуальної власності, яке належало одному суб'єкту, в порядку спадкування може перейти до кількох спадкоємців як за законом, так і за заповітом. Визначена стаття вказує, що співавтори мають урегулювати свої правовідносини за до­помогою договору між ними. Сторони такого договору повинні визначити, які права і в якому обсязі здійснює кожний з суб'єктів даних правовідносин. Якщо сторони не заключили договір або не домовилися з усіх істотних умов, право інтелектуальної власності здійснюється ними сумісно. Це означає, що кожний з таких суб'єктів не може самостійно розпоряджатися без згоди іншого із співавторів особистими немай-новими і майновими правами. У разі виникнення спору між ними щодо здійснення спільного права інтелектуальної власності співавтори можуть звернутися до суду для розв'язання спору.