14. Поняття та види доказів в процесі

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Класифікація доказів означає їх наукове групування за певними ознаками, які притаманні змісту або формі. На підставі об'єктивних розбіжностей докази у можуть бути класифіковані: 

а) за джерелом інформації: 

- такі, що походять від осіб; 

- такі, що походять від матеріальних об'єктів; 

б) за особливостями відображення події злочину та за характером взаємодії з ним: 

- первинні - це докази, які (як єдність змісту і форми) виникли безпосередньо в результаті розслідуваної події. 

- похідні - це докази, які являють собою результати "вторинного відображення", що походять від первинних доказових джерел інформації; 

в) залежно від зв'язку доказів що підлягають доказуванню: 

- прямі - докази, які дають пряму однозначну відповідь на запитання про те, хто вчинив злочин, або ж вказують на те, що певна особа не могла його вчинити.  

- непрямі - докази вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу злочину та інші обставини предмета доказування.

Належність та допустимість доказів

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.