90.Правова культура: поняття та характеристика структурних елементів.
Правова культура - це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.
Складовою культури як соціального явища є рівень засвоєння членами суспільства правових цінностей (правових норм і принципів, навичок правомірної поведінки, поваги до права і т. д.), ступінь оволодіння ними і практичного їх впровадження в життя.
Показник правової культури - це міра активності суб'єкта права у правовій сфері, добровільності виконання вимог правових норм, реальності прав і свобод громадян.
В юридичній науці склалося декілька методичних підходів до вивчення правової культури, найважливішими серед яких є структурно-функціональний і аксіологічний.
Структурно-функціональний підхід базується на розумінні правової культури як сукупності (системи) елементів правової дійсності (правової надбудови, правової системи) у єдності з їх реальним функціонуванням, тобто основна увага у цьому випадку зосереджується на статиці і динаміці правової культури. Я кщо статичний (структурний) аспект правової культури - це її склад, внутрішня форма, то динамічний (функціональний) - виникнення, розвиток і взаємодія елементів правової культури між собою та іншими соціальними явищами.
Структура правової культури має складний характер. Залежно від носія (суб'єкта) правової культури її поділяють на:
- правову культуру суспільства;
- правову культуру соціальної групи;
- правову культуру особи.
Правова культура суспільства складається з таких найбільш великих правових утворень:
1) системи правових норм як особливих правил поведінки, що зовні відображені у системі нормативно-правових актів та конкретизуючих їх актів індивідуального регулювання;
2) сукупності правовідносин, тобто суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових норм, які складаються з юридичних прав і обов'язків;
3) сукупності суб'єктів права (фізичних, включаючи посадових осіб, державних та інших організацій, соціальних груп, соціальних спільностей);
4) правосвідомості - системи духовного відображення правової дійсності;
5) режиму законності і правопорядку - стану фактичної впорядкованості суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових засобів, зміст яких складають правомірні дії суб'єктів права.
Динамічний (функціональний) аспект правової культури може розглядатись як сукупність правових процесів:
- правоутворення;
- правового мислення;
- правового регулювання, у тому числі правотворчості;
- реалізації норм права;
- правозастосування;
- правомірної поведінки.
Аксіологічний підхід - відображає якісну характеристику правової культури. Тут правова культура розуміється як система правових цінностей, що утворюються у ході розвитку суспільства і відображують пргресивні досягнення минулого і сьогодення.
Якісна відмінність правової культури полягає у її відповідності правовому прогресу. Якщо сутністю соціального прогресу є становлення свободи, то правовий прогрес - це її правова форма, правове становище особи в суспільстві, правовий статус громадянина в державі, що відповідають ступеню визнання загальнолюдських цінностей, таких, як права і свободи особи, що забезпечуються і гарантуються державою кожному громадянину.
Правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його суб'єктів (соціальних спільностей, груп, особи), вона є умовою, формою і результатом культурної правової діяльності членів суспільства, в процесі якої закріплюються існуючі і утворюються нові правові цінності.
Правова культура особи включає правосвідомість, розуміння принципів права, повагу до нього, упевненість у справедливості законів, юридичних прав і обов'язків та інших правових явищ.
70
У суспільстві існує багато різних за своїм змістом відносин, з-поміж яких правові відносини займають особливе місце. Правові відносини є результатом дії вимог норм права на відносини між різними суб'єктами. Вони мають низку ознак, що відрізняють їх від інших видів суспільних відносин. Такими ознаками є:
1) належність правовідносин до сфери ідеологічних відносин як результат свідомої діяльності людини;
2) правовідносини з формальної точки зору суто юридичного підходу нерозривно пов'язані з нормами права, виникають на їх основі. Реально можуть виникати лише правовідносини, які визначені юридичною нормою. Єдиний виняток з цього правила - виникнення правовідносин у випадку вирішення справи на основі аналогії права;
3) правовідносини - це особлива форма взаємозв'язку суб'єктів через їх права і обов'язки, що закріплені у правових нормах. У правовідносинах завжди є дві сторони - одна, що має суб'єктивні права, і друга - на яку покладені відповідні юридичні обов'язки;
4) у правовідносинах реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов'язків забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу;
5) правовідносини - це вольові відносини між суб'єктами, тобто вони виникають за їх волевиявленням. При цьому є правовідносини, для виникнення яких потрібне волевиявлення всіх його учасників (вступ до шлюбу), та правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з його учасників (проведення обшуку, накладення адміністративного стягнення).
Отже, правовідносини - це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками.
Виходячи з того, що правовідносини - це поєднання фактичних суспільних відносин і юридичних норм, розрізняють їх юридичний і фактичний зміст. Юридичний зміст правовідносин - це зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників. Суб'єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.
Юридичний обов'язок - це покладена на зобов'язану особу і забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи. Фактичний зміст правовідносин - це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
Існуючі у суспільстві правовідносини, залежно від їх певних ознак, поділяються на декілька видів:
За функціональною спрямованістю норм права, на основі яких виникають правовідносини а) регулятивні, в яких поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною;
б) охоронні - виникають з факту неправомірної поведінки суб'єктів як реакція держави на таку поведінку.
2. За рівнем індивідуалізації суб'єктів а) відносні - в яких точно визначені права і обов'язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов'язаних (покупець і продавець, наречений і наречена і т. ін.);
б) абсолютні - в яких визначена лише одна сторона - носій суб'єктивного права, а всі інші визнаються зобов'язаними не заважати здійсненню ним своїх прав (відносини власності, в яких точно визначений власник, а всі інші - зобов'язані не втручатися в його справи).
3. За галузями норм права Державно-правові, адміністративно-правові, кримінально-процесуальні і т.ін
4. За кількістю суб'єктів а) прості, що відбуваються лише між двома суб'єктами;
б) складні - між трьома і більше суб'єктами
5. За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами а) односторонні, в яких кожна сторона має або лише права, або лише обов'язки;
б) двосторонні, в яких кожна із сторін має як права так і обов'язки.
6. За характером дій зобов'язаного суб'єкта а) активні, в яких зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії;
б) пасивні, в яких він повинен утриматись від певних дій.
7. За волевиявленням сторін а) договірні, для виникнення яких необхідне виявлення волі (згода) як уповноваженої, так і зобов'язаної сторони (напр. Договір найму);
б) управлінські, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої сторони (накладення адміністративного стягнення).
- 1. Предмет і метод загальної теорії д і п
- 2.Функції теорії держави і права
- 3.Система юридичних наук і місце в ній теорії держави і права.
- 5.Поняття та ознаки держави.
- 7. Загальна характеристика Конституції України 1996 р.
- 11. Поняття та класифікація функцій держави
- 12.Внутрішні функції держави: поняття і зміст.
- 13.Зовнішні функції держави: поняття та зміст
- 14.Форми та методи здійснення функцій держави.
- 15.Поняття та елементи форми держави.
- 16.Типи держав: формаційний та цивілізаційний підходи.
- 17.Поняття та види форми правління.
- 18 Поняття та види форми державного устрою.
- 21.Механізм держави: поняття, ознаки та принципи діяльності.
- 23. Принципи організації та функціонування апарату держави
- 24 Поняття та ознаки органів держави
- 25 Види органів держави.
- 28 Співвідношення правової держави та громадянського суспільства.
- 29 Доктрина держави загального добробуту
- 31. Основні положення теорії плюралістичної демократії.
- 32 Теорія елітарної демократії
- 33 Поняття та види дисципліни
- 35. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні
- 36.Принципи права, їх види та характеристика.
- 38 Аксіологічне праворозуміння
- 39 Поняття та структура суб'єктивного права
- 40 Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості
- 41 Види норм права
- 42.Структура норми права
- 43 Норма права і стаття нормативно-правового акту (аспекти співвідношення).
- 44 Співвідношення норм права з нормами моралі.
- 45 Право, економіка, політика: взаємозв'язок і взаємодія.
- 46.Поняття та характеристика елементів системи права.
- 47 Поняття та структура системи законодавства.
- 50.Суб'єкти та види правотворчості. Законодавча ініціатива.
- 51 Принципи та стадії правотворчого процесу
- 52 Поняття і види форм /джерел/ права.
- 64.Поняття і види тлумачення норм прана за суб'єктами
- 54 Закон та його види.
- 55 Підзаконні нормативно-правові акти: поняття та класифікація.
- 57 Дія нормативно-правових актів у часі
- 58 Поняття та форми реалізації норм права.
- 59 Застосування норм прана як особлива форма їх реалізації.
- 60 Стадії застосування норм прана
- 61 Вимоги щодо правильного застосування норм права
- 62 Поняття та види правозастосовчих актів
- 65 Способи тлумачення норм права
- 66 Тлумачення норм права за обсягом
- 67 Акти тлумачення права, їх види
- 68 Прогалини в законодавстві і шляхи їх усунення.
- 69.Поняття та види правовідносин.
- 82.Поняття, ознаки та функції юридичної відповідальності.
- 90.Правова культура: поняття та характеристика структурних елементів.
- 70 Структура правовідносин
- 71 Зміст правовідносин
- 72.Об'єкти правовідносин: поняття, види