Тема 6. Підготовка і прийняття рішень в державному управлінні

1. Поняття та суть управлінського рішення

2. Процес підготовки управлінського рішення

3. Технологія процедури прийняття рішень у державному управлінні

1. Поняття та суть управлінського рішення.

Вироблення рішення — це творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив з безлічі можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Це процес, що реалізується суб'єктом управління й визначає дії, спрямовані на досягнення заздалегідь визначеної мети в певній фактичній або спроектованій ситуації.

Управлінські рішення можна класифікувати:

• за характером цілей;

• за функціональним змістом, характером завдань, які вирішуються (за сферою дій);

• за рівнями ієрархії системи управління;

• за характером організації розробки;

• за причинами виникнення;

• за вихідними методами розробки;

• за організаційним оформленням.

За характером цілей рішення, які приймаються, можуть бути: стратегічні, тактичні, оперативні.

За функціональним змістом, тобто за відношенням до загальних функцій управління, управлінські рішення поділяються на: планові рішення, організаційні, технологічні, прогнозуючі.

За рівнями ієрархії системи управління розрізняють управлінські рішення: на рівні великих систем; на рівні підсистем; на рівні окремих елементів системи.

Залежно від характеру організації розробки рішень виділяють: одноособові, колегіальні, колективні.

За причинами виникнення управлінські рішення розділяють на:

• ситуаційні, пов'язані з характером обставин, що виникають;

• рішення, що виникають за приписом (розпорядженням) вищих органів;

• програмні, пов'язані із включенням даного об'єкта управління в певну структуру програмно-цільових відносин, заходів;

• ініціативні, пов'язані з виявленням ініціативи системи, наприклад, у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності;

• епізодичні й періодичні, що випливають із періодичності відтворювальних процесів у системі.

Залежно від методів розробки управлінські рішення бувають:

• графічні, з використанням графоаналітичних підходів (сіткових моделей і методів, лінійних графіків, структурних схем);

• математичні, які передбачають формалізацію подань, відносин, пропорцій, строків, подій, ресурсів;

• евристичні, пов'язані із широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей.

За організаційним оформлення управлінські рішення розділяють на:

• жорсткі, які однозначно задають певний шлях їх втілення;

• орієнтовні, що визначають напрямок розвитку системи;

• гнучкі, які змінюються відповідно умовам функціонування системи;

• нормативні, які задають параметри протікання процесів у системі.

Другий підхід до класифікації пов'язаний з характером завдань, які вирішуються: економічні, організаційні, технологічні, технічні, екологічні й ін.

Зазвичай класифікаційні підходи використовують комплексно, що сприяє всебічній оцінці обставин, у яких приймаються управлінські рішення.

До управлінських рішень висувається ряд вимог, зокрема:

• всебічна обґрунтованість;

• своєчасність;

• необхідна повнота змісту;

• повноважність (владність);

• узгодженість із раніше ухваленими рішеннями.

Врахування наведених вимог забезпечує якість управлінських рішень. Під якою слід розуміти рівень його відповідності характеру вирішуваних завдань функціонування і розвитку певних соціальних систем.

До чинників, які визначають якість, результативність і ефективність управлінських рішень належать:

• об'єктивні закони суспільного розвитку, пов'язані з прийняттям і реалізацією управлінського рішення;

• чітке формулювання цілі — для чого приймається управлінське рішення, які реальні результати можуть бути досягнуті, як виміряти і зіставити поставлену ціль і досягнуті результати;

• обсяг і цінність інформації, на основі якої приймається рішення;

• термін розробки управлінського рішення;

• організаційні структури управління;

• форми і методи здійснення управлінської діяльності;

• методи і методики розробки і реалізації управлінських рішень;

• суб'єктивність оцінки варіанта вибору рішення;

• стан управлінської і керованої системи (психологічний клімат, авторитет керівника, професійно-кваліфікаційний склад);

• система експертних оцінок рівня якості і ефективності управлінських рішень.

Результативність, ефективність і якість управлінських рішень досягаються тільки за умови дотримання певної послідовності їх підготовки, прийняття та реалізації. Для цього встановлюють порядок здійснення окремих операцій, пов'язаних зі збиранням, рухом, зберіганням, обробкою, аналізом інформації, забезпеченням нею структурних підрозділів і окремих виконавців, а також визначають інші дії, зумовлені потребою розв'язання певних завдань.

2. Процес підготовки управлінського рішення.

У цілому процес підготовки, прийняття і реалізації управлінського рішення включає такі етапи і стадії.

Етап підготовки управлінського рішення. Об'єднує: визначення цілі (сукупності цілей); збір і аналіз інформації про завдання, яке підлягає вирішенню; визначення, прогнозування розвитку ситуації і формування проблем; генерування варіантів можливих управлінських рішень; формування критеріїв і вибір ефективних варіантів управлінських рішень.

Етап прийняття і реалізації управлінського рішення охоплює: прийняття рішення (вибір одного, найбільш ефективного варіанта дій); доведення управлінських рішень до виконавців; складання плану реалізації управлінських рішень; організацію виконання управлінських рішень; контроль за виконанням управлінського рішення.

Безумовно, такий поділ є умовним. За характером проміжного результату цей процес можна поділити на три етапи: цілевиявлення, розробка і прийняття рішень, організація виконання і контроль (рис. 2).

Рисунок 2 - Процедура прийняття управлінських рішень

Системний підхід до підготовки і реалізації управлінських рішень вимагає не тільки структуризації цього етапу процесу управління, типізації відповідних робіт і операцій, умов їх здійснення, а й комплексного його забезпечення стосовно змісту. Основними складовими такого комплексу є: правове, інформаційне і документальне, організаційне, технічне, психологічне, консультативно-дорадче забезпечення.

Організаційна процедура прийняття і виконання найважливіших повторюваних рішень вимагає вирішення таких питань:

1. на якому рівні й хто приймає рішення (одноосібно чи колегіально);

2. хто готує наукове обґрунтування проекту рішення, економічне та соціальне обґрунтування, проект рішення;

3. з ким погоджується рішення;

4. які періодичність і форма контролю за ходом виконання рішення;

5. хто контролює і відповідає за правильність виконання рішення;

6. хто наділяється правом вносити зміни у зміст рішення та терміни його виконання;

7. яка форма звітності про виконання рішень;

8. хто дає висновок про виконання рішень і ступінь досягнення цілі.

3. Технологія процедури прийняття рішень у державному управлінні.

Технологія прийняття управлінських рішень базується на використанні системи методів, які можна класифікувати у три групи: евристичні; колективні - мозкового штурму (спільне генерування ідей і наступне прийняття рішень) та Дельфі (багатоетапна процедура анкетування); кількісні.

Процедура прийняття управлінських рішень у державному управлінні часто пов'язується з таким явищем як лобізм.

Лобізм — це діяльність соціальних груп, які відстоюють свої інтереси, тиск груп на органи законодавчої і виконавчої влади. Спектр форм і методів цивілізованої лобістської діяльності включає: збір інформації, її подання законодавцям; виступи на слуханнях у комітетах, фінансування виборчих кампаній тощо.

Процедура прийняття управлінського рішення завершується діями з його реалізації, а саме: доведення управлінських рішень до виконавців, визначення календарних термінів (кінцевих і проміжних) виконання, призначення відповідальних виконавців, конкретизація завдань і відповідальності, забезпечення ресурсами, координація дій виконавців, коригування раніше прийнятого рішення, мотивація діяльності, облік і контроль виконання.

Передумовами успішної організації виконання є узгодженість розподілу завдань відповідно до реального потенціалу виконавців і дотримання балансу між зрозумілими обов'язками і наданими правами (ресурсами).

Організація виконання управлінських рішень передбачає активне використання механізму стимулювання і відповідальності, який реалізується в рамках можливостей переконувати, спонукати і примушувати.

Контроль виконання рішення є завершальною стадією управлінського циклу. Він набуває форми зворотного зв'язку, за допомогою якого можна отримати інформацію про виконання рішення, досягнення поставлених цілей. Головне призначення контролю полягає у своєчасному виявленні можливих відхилень від заданої програми реалізації рішення та вчасному вжитті заходів з їх ліквідації.