3. Функціональна структура державного управління.

Функціональна структура державного управління є сукупністю функцій державного управління й управлінських функцій органів державної влади у їх взаємодії. Ця структура забезпечує управлінський взаємозв'язок держави як суб'єкта управління із суспільною системою і її внутрішньою динамікою. У підсумку кожна функція державного управління здійснюється через комплекс управлінських функцій цих органів, розділених по «вертикалі» і «горизонталі».

На характер і конфігурацію функціональної структури державного управління впливає багато факторів, а саме:

• сукупність цілей, завдань, функцій і повноважень держави, у тому числі соціальна спрямованість держави;

• стан розвитку громадянського суспільства;

• форма державного устрою;

• форма правління;

• розвиток місцевого самоврядування;

• рівень самоуправління об'єктів управління;

• рівень централізації й децентралізації.

З метою забезпечення результативності й ефективності функціональної структури державного управління, в основу її формування слід покласти системно-функціональний аспект системного підходу, що має забезпечити належне юридичне оформлення управлінських функцій органів державної влади й органів місцевого самоврядування й відповідне їхнє закріплення в компетенційних актах цих органів.

Перехід України до правової демократичної держави, становлення в ній соціально орієнтованої ринкової економіки вимагає постійної уваги до коригування функціональної структури державного управління.

Тема 4. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

1. Сутнісні характеристики організаційної структури державного управління

2. Унітарна та федеративна організація державного управління

3. Основи побудови організаційної структури державного управління

1. Сутнісні характеристики організаційної структури державного управління.

Організаційна структура державного управління — це сукупність компонентів системи державного управління, що поєднує в собі певну сукупність державних організацій, їх персонал, матеріальні й інформаційні ресурси, які виділяються й витрачаються суспільством для формування й реалізації державно-управлінських впливів і підтримку життєздатності самого суб'єкта управління.

Органи державної влади, які характеризуються однаковим організаційно-правовим статусом і однорідністю здійснюваних управлінських функцій називають ланкою державно-управлінської системи (міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації тощо).

Системним елементом організаційної структури виступає орган державної влади, пов'язаний з формуванням і реалізацією державно-управлінських впливів. Він є одиничною структурою влади, формально створеним державою для здійснення закріплених за ним цілей і функцій.

Наступним елементом, що формує організаційну структуру є організаційні зв'язки між суб'єктами управління. Можна виділити три види зв'язків в організаційній структурі державного управління:

• субординаційні (упорядкування зверху вниз, від керуючого до керованого);

• реординаційні (знизу нагору, від керованого до керуючого);

• координаційні (упорядкування на одному рівні, між двома й більше суб'єктами, що не виключає того, що в загальному вони можуть перебувати на різних рівнях в ієрархічно організованій системі управління).

2. Унітарна та федеративна організація державного управління.

Визначальним фактором побудови організаційної структури державного управління виступає державний устрій.

Форма державного устрою — це спосіб територіально-політичної організації держави. Основними формами державного устрою є унітарна й федеративна держава.

Унітарна держава — єдина централізована держава, не розділена на самоврядні одиниці. Вона характеризується такими ознаками.

1. Єдина територія (існує адміністративний поділ, але адміністративні одиниці не мають політичної самостійності, хоча деяким може бути наданий статус автономії (самоврядування) — національної, культурної, територіальної (Автономна республіка Крим).

2. Єдина конституція, що діє на всій території країни без обмежень.

3. Єдина система вищих органів державної влади — глава держави, парламент, уряд, судові органи, юрисдикція яких поширюється на всю країну.

4. Єдина система права й судова система (у тому числі - єдине громадянство).

5. Єдиний державний бюджет, фінансова, податкова й інша системи.

Унітарна форма передбачає централізацію всієї організаційної структури державного управління, прямий або непрямий контроль над місцевими органами влади й органами місцевого самоврядування. При цьому централізм реалізується в різною мірою й у різних формах, аж до призначення центральними органами своїх представників для керування адміністративно-територіальними одиницями замість виборчих органів влади. У той же час у більшості сучасних демократичних держав є виборні органи місцевого самоврядування, яким держава делегує виконання частини своїх функцій: збір місцевих податків, благоустрій, будівництво, освіта, охорона здоров'я тощо.

Федеративна держава — союзна держава, що складається з відносно самостійних з політичної і юридичної точок зору державних утворень як членів федерації. Федеративна держава характеризується такими ознаками.

1. Має федеративно-територіальний розподіл (територія складається з територій членів федерації; суб'єкти федерації можуть мати свій адміністративно-територіальний поділ).

2. Суб'єкти федерації володіють відносною юридичною, політичною, економічною самостійністю.

3. Суб'єкти федерації не володіють суверенітетом у повному обсязі й, як правило, не мають права на однобічний вихід з федерації.

4. Суб'єкти федерації можуть мати власні конституції, положення яких не суперечать конституції федерації.

5. Суб'єкти федерації мають своє законодавство, мають право видавати законодавчі й інші нормативні акти (вони мають юридичну чинність на території цього суб'єкта федерації, на відміну від федеральних законодавчих актів, які мають юридичну чинність на території всієї федерації).

6. Суб'єкти федерації мають свої системи органів законодавчої, виконавчої й судової влади (щодо федеральних систем вони є відповідними підсистемами; порядок їхньої організації, процедури й межі юрисдикції визначаються федеральною конституцією).

У федеративній державі передбачається розмежування компетенції між федеральними органами влади й органами влади суб'єктів федерації й висока самостійність останніх у побудові організаційних структур.

3. Основи побудови організаційної структури державного управління.

Побудова організаційної структури державного управління, розташування й взаємодія її елементів, вертикальні й горизонтальні зв'язки, форма зв'язків формуються під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх об'єктивних і суб'єктивних умов і факторів, а саме:

• конституційно визначеної форми держави;

• конституційно визначених функцій держави, а також цілей і функцій державного управління;

• демократизму й стилю державного управління;

• державної політики;

• стану й розташування об'єктів управління;

• компетентності управлінських кадрів;

• інформаційного забезпечення державного управління.

В організаційних структурах, у тому числі державного управління, використовують такі організаційні основи, які формують відповідні типи структур: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, штабна, програмно-цільова, матрична.