1. Управління як суспільне явище.
Потреба узгодження дій з метою одержання людиною бажаного результату діяльності зумовила появу управління. У цьому контексті управління — це цілеспрямований вплив, необхідний для узгодженої спільної діяльності людей. Управління є складним і універсальним суспільним феноменом. Процес впливу на соціум є предметом вивчення науки управління.
Управління притаманне лише складним соціальним і несоціальним динамічним системам, іманентним атрибутом яких є самоуправління, тобто здатність до впорядкування системи, приведення її у відповідність до об'єктивної закономірності, що діє в даному середовищі, до оптимізації функціонування системи. Отже управління здійснюється в системах, в яких існує мережа причинно-наслідкових залежностей, здатних у межах даної основної якості переходити з одного стану в інший. Оскільки такі системи функціонують в умовах безперервних змін внутрішнього і зовнішнього середовища, завдання управління полягає в тому, щоб якомога доцільніше і більш оперативно реагувати на ці зміни, що забезпечується своєчасною перебудовою функціональної та організаційної структур системи відповідно до притаманних їй закономірностей і тенденцій.
У науковій літературі здобуло визнання трактування управління як поняття, що характеризує впорядкування взаємодії певної множини елементів або складових природи, суспільства, самої людини. Тобто управління — це структура й функції з упорядкування, збереження і цілеспрямованого розвитку системи. Це унормовуючий процес, що підтримує систему в наперед заданому якісному й кількісному стані або переводить її в новий, більш складний стан.
Наука розглядає суспільство як цілісну, складну, динамічну самокеровану систему, розвиток якої підпорядкований об'єктивно діючим законам. Як складна система суспільство, у свою чергу, складається із підсистем різного роду (класи і нації, професійні, вікові та інші соціальні групи і прошарки, трудові колективи, громадські організації тощо) і розвивається під впливом механізмів соціальної регуляції. Соціальна регуляція полягає в тому, що кожна підсистема перебуває в полі впорядковуючих, організуючих впливів, стихійних і свідомих, з боку суспільства в цілому (його державних та інших інститутів, атмосфери суспільного життя) і впливів власних механізмів саморегуляції. Виступаючи об'єктом регулювання для суспільства в цілому, кожна підсистема є формуванням, що саморегулюється, в межах якого об'єкт і суб'єкт регулювання або збігаються, або розділені. В останньому випадку діють інституціоналізовані або неформальні органи управління підсистемою, наприклад орган управління громадської організації.
Управління зазвичай здійснюється в системах «людина — техніка», «людина — технологія», «людина — природа», «людина — техніка (технологія) — природа» та ін., але відбувається це саме тому, що в них первинною, «керуючою» складовою виступає людина, та й створені вони з метою обслуговування інтересів саме людини. Отже, управління як суспільне явище — це свідома діяльність, свідоме регулювання (впорядкування) суспільних відносин.
Управління знаходиться в низці явищ «другої» (штучної) природи, які виникли і розвинулись протягом всієї історії людської цивілізації. Воно утворене людьми з метою свідомої саморегуляції їх життєдіяльності й залежить від стану суспільства, його закономірностей і форм, ідеалів і цінностей, від рівня розвитку й організації людського потенціалу.
Управління є необхідною функцією суспільного життя. Його мета полягає в організації спільної діяльності людей, їх окремих груп та організацій, в забезпеченні координації і взаємодії між ними, а його суть — у здійсненні керуючого впливу на певні об'єкти. Тому управління виступає однією з найскладніших, найвідповідальніших сфер практичної інтелектуальної діяльності людей. Це сфера, від стану якої в основному залежать добробут суспільства, доля кожної людини. В управлінні як суб'єктом, так і об'єктом управлінського впливу виступає людина.
Найбільш адекватно суть управління визначається через термін «вплив», який вказує на головне в управлінні — момент впливу на свідомість, поведінку і діяльність людей. Якщо немає дієвого впливу, який би забезпечував досягнення певної мети, то немає й управління.
Відправними засадами в управлінні виступають цілі, інтереси, знання, думки, прагнення і сподівання людини. Для того, щоб стати реальністю, управлінський вплив обов'язково має містити в собі цілеспрямування, тобто телеологічний момент, організаційний момент — спрямовувати і практично забезпечувати взаємодію людей, а також регулюючий – конкретно регулювати поведінку і діяльність кожного з учасників.
Відповідно, управління є цілеспрямовуючим, організуючим і регулюючим впливом людей на власну суспільну, колективну і групову життєдіяльність, який здійснюється як безпосередньо (у формах самоуправління), так і за допомогою спеціально створених структур (держави, громадських об'єднань, партій, спілок, асоціацій, фірм тощо).
Yandex.RTB R-A-252273-3
- Міністерство освіти і науки України
- Мета та завдання дисципліни
- Тематичний план дисципліни
- Список тем, винесених на самостійне вивчення
- Тема 1. Державне управління як системне суспільне явище
- 1. Управління як суспільне явище.
- 2. Категорія «держава».
- 3. Сутність, зміст та специфіка державного управління.
- 4. Принципи державного управління.
- Державна влада як складова державно-владного механізму.
- Адміністративний аспект державного управління.
- Об'єкти управлінської діяльності виконавчої влади.
- 4. Державна політика як цілеформуючий фактор діяльності державного апарату та державної служби.
- Тема 3. Цілі, функції і функціональна структура державного управління
- 1. Цілі державного управління, їх юридичне та ресурсне забезпечення.
- 2. Поняття й види функцій державного управління.
- 3. Функціональна структура державного управління.
- Тема 5. Сутність і зміст управлінської діяльності
- Тема 6. Підготовка і прийняття рішень в державному управлінні
- Тема 7. Законність і відповідальність у державному управлінні
- Тема 8. Контроль у державному управлінні
- 2. Контроль, інституціалізований за гілками державної влади.
- 3. Громадський контроль.
- Тема 9. Ефективність державного управління
- 1. Загальна соціальна ефективність державного управління.
- 4. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- Запитання та завдання для самоконтролю
- Тема 10. Конституційні засади побудови структур державного управління в україні
- Тема 11. Система органів виконавчої влади україни: загальна характеристика, управлінські зв'язки
- Тема 12. Центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи: права, компетенція, функції
- Тема 13. Місцеві державні адміністрації в системі державного управління
- Тема 14. Місцеве самоврядування і його особлива роль у державному управлінні
- 1. Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління.
- 2. Система місцевого самоврядування в Україні.
- Тема 15. Реформування організаційної структури державного управління в україні
- Управлінські ситуації і практичні завдання
- Тема 16. Організаційна структура органу державної влади
- Тема 17. Внутрішня організація органа державної влади
- Тема 18. Менеджмент органу державної влади
- Тема 19. Стратегічне та ситуаційне управління
- Тема 20. Функціональний аналіз та контролінг діяльності органу державної влади
- Тема 21. Інформаційне та комунікаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади. Зв’язки з громадськістю.
- Практикум
- Тестові завдання до 1 та 3 модулів тести до 1 модуля
- Тести до 3 модуля
- Теми індивідуальних завдань та контрольних робіт з дисципліни «Теорія та історія державного управління»
- Рекомендована література
- Додатки
- Інші центральні органи та установи