Основні терміни дисципліни

Амнезія– відсутність памʼяті (безпамʼятство), випадання з памʼяті подій, що стосуються певних періодів (часу).

Галюцинації – мимоволі виникаючі на хворобливій основі предметні сприйняття без наявності реального обʼєкта, без якогось зовнішнього подразника, які сприймаються хворим за реальну дійсність. Хворий сприймає те, чого насправді немає.

Делірій – складний патологічно викривлений розлад свідомості з яскравими істинними галюцинаціями і психомоторним збудженням. маревним тлумаченням навколишньої дійсності, дезорієнтуванням у часі й оточенні при зберіганні орієнтування у власній особистості.

Дієздатність – усвідомлена здатність особи користуватися цивільними правами та обовʼязками, яка наступає з повноліттям.

Дереалізація– зовнішнє оточення сприймається хворим як примара, безкольорове, силуетне. Зʼявляються сумніви щодо реальності існуючого світу, предметів, людей. Близькими за змістом є феномени "ніколи не баченого", наприклад, знайома місцевість виглядає незнайомою; і "раніше баченого", коли в незнайомій місцевості виникає непоборне відчуття того, що раніше людина тут вже була, все це бачила.

Емоції–переживання, які повʼязані із задоволенням або незадоволенням потреб.

Ілюзії – помилкове, перекручене, порушене сприйняття, переважно зором і слухом, предметів або явищ, що реально існують, тобто таке сприйняття, при якому подразник є, але сприймається він спотворено, неправильно.

Конфабуляції (помилкові спогади) – заміщення провалів памʼяті вимислом; повідомлення про події, яких насправді не було.

Криптомнезії – таке порушення памʼяті, при якому переважно страждає процес впізнавання. Вичитані з книг або почуті від будь-кого думки сприймаються як власні або навпаки.

Мислення – це вища форма пізнавальної діяльності людини, це узагальнене пізнання обʼєктивної реальності за допомогою слів і понять.

Марення– помилкове, хибне переконання, судження, умовивід, що виникає без відповідних підстав і не відповідає дійсності. Воно не піддається корекції, незважаючи на те, що суперечить дійсності і всьому попередньому досвіду хворого.

Метаморфопсії – викривлене сприйняття розмірів і розташування в просторі реально існуючих предметів.

Навʼязливі стани – мимоволі і непереборно виникаючі думки, уявлення, спогади, сумніви, страхи, потяги, рухи, дії, побоювання, хворобливий характер яких усвідомлюється, критично оцінюється і з якими субʼєкт постійно прагне боротися.

Неосудність – психічний стан людини з такими відхиленнями, які не дають можливості усвідомлювати свої дії або керуватися ними.

Паранояльне марення – викривлене, несистематизоване але детальне і логічно обґрунтоване патологічне мислення з неправильними судженнями і висновками.

Памʼять – це властивість мозку сприймати, фіксувати, зберігати і відтворювати враження, відомості, сукупні факту минулого життєвого досвіду.

Правоздатність – здатність громадянина користуватися законом права, починаючи від народження, протягом всього життя.

Свідомість – це цілісний процес, вища форма відображення людиною навколишнього середовища (дійсності), що включає усі форми психічної діяльності (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, увагу, почуття, волю), і регулює взаємовідносини особистості з навколишнім світом.

Сомнамбулізм – стан людини який проявляється складними автоматичними неусвідомленими діями під час сну (сноходіння).

Сенестопатії – різнорідні неприємні, обтяжливі і просто нестерпні відчуття (стягування, натягування, переливання, печіння, лоскотання, свердління, булькання, перевертання, болю), які виникають у різних поверхнях тіла чи у внутрішніх органах, нерідко без визначеної локалізації і важко піддаються чіткому опису.

Сутінкове затьмарення свідомостімає найбільше судово-психіатричне значення. При ньому свідомість ніби звужується і фіксує лише частину явищ, процесів, що відбуваються в довкіллі. На тлі різко перекрученого сприйняття навколишнього виникають яскраві зорові галюцинації, маревні ідеї, що супроводжуються яскраво вираженими хворобливими афективними реакціями стражу, гніву, злості, безпричинної люті і т. ін.

Патологічні афекти супроводжуються тимчасовим вимиканням або глибоким затьмаренням свідомості. Під час такого стану людина може вчинити суспільно небезпечні дії. Це – лють, гнів, відчай, жах.

Імпульсивні діївчиняються без контролю свідомості, виникають при глибокому порушенні психічної діяльності. Вони раптові, немотивовані і безглузді.