Основні терміни дисципліни

Міжнародне право – це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають у результаті угод між державами й іншими суб’єктами міжнародного спілкування і регулюючих відносини між ними з метою мирного співіснування.

Міжнародний договір – це міжнародна угода, укладена між державами в писемній формі і регульована міжнародним правом, незалежно від того, міститься така угода в одному документі, у двох чи декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від його конкретного найменування.

Основні принципи міжнародного права – це історично зумовлені основоположні загальноприйняті норми, що виражають головний зміст міжнародного права та його характерні риси і мають вищу імперативну юридичну чинність.

Суб’єкт міжнародного права – це носій певних міжнародних прав і обов’язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпоряджень міжнародно-правових актів.

Міжнародна організація – це об’єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов’язки, похідні від прав і обов’язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів.

Міжнародна конференція – це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що становлять взаємний інтерес.

Міжнародне гуманітарне право – це сукупність міжнародних принципів і норм, що регламентують відносини між державами з питань захисту прав і свобод людини, незалежно від статі, раси, мови, релігії як у мирний час, так і в період збройних конфліктів.

Дипломатичне і консульське право – це галузь міжнародного публічного права, що складається з норм і принципів які регламентують і регулюють офіційні відносини і зв’язки між суб’єктами міжнародного права, здійснювані за допомогою органів зовнішніх зносин.