Основні терміни дисципліни

Цивільне право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють шляхом диспозитивного методу особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільна правоздатність – це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки.

Цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа – це організація, створена і за­реєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповіда­чем у суді.

Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків.

Односторонній договір – це договір, в якому одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.

Двосторонній договір – договір, в якому правами та обов'язками наділені обидві сторони.

Публічний договір – договір, в якому одна сторона – підприємець – що взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Договір на користь третьої особи – договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі.

Договір приєднання – договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Попередній договір – договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов’язання з відшкодування шкоди (деліктні зобов’язання) – це цивільно-правові зобов’язання, що виникають внаслідок протиправного заподіяння шкоди, і в зв’язку з чим потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від особи, яка відповідає за завдану шкоду (боржника), виконання обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду шляхом надання майна в натурі або відшкодування збитків.

Право регресу – це право зворотної вимоги особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Джерело підвищеної небезпеки – діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Професійна працездатність — здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом).

Загальна працездатність – це здатність до виконання некваліфікованої роботи, що не потребує наявності у особи спеціальних знань та навичок.