21. Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.
Об'єктами права власності на природні ресурси є природні або штучно створені ресурси, які виконують біологічні, економічні, екологічні та соціальні функції, зареєстровані в обліково-кадастрових та інших юридичне визнаних документах як об'єкти володіння, користування і розпорядження: земля, надра, води, ліси, «тваринний і рослинний світ, природно-заповідний фонд, континентальний шельф, виключна (морська) економічна зона.
Об'єкти права власності на природні ресурси розрізняються залежно від форм власності: державної, колективної чи приватної.
Спеціальні об'єкти права власності відповідно до форм власності:
1) землі:
• державної власності (лісового фонду, транспорту, зв'язку, оборони тощо);
• колективної власності (колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, садівничих товариств тощо);
• приватної власності (земельні ділянки, садові ділянки, дачні ділянки тощо);
2) водні об'єкти:
• державної власності (територіальні моря, підземні;
води, внутрішні моря тощо);
• колективної власності (водойми колективних сільськогосподарських підприємств тощо);
• приватної власності (копанки фермерів тощо);
3) лісові об'єкти:
• державної власності (ліси загальнодержавного значення);
• колективної власності (ліси колективних сільськогосподарських підприємств до 5 га);
• приватної власності (ліси фермерських господарств до 5га);
4) надра як об'єкт:
• державної власності (корисні копалини);
• колективної власності (торф);
• приватної власності (загальнопоширені корисні копалини);
5) тваринний світ як об'єкт:
• державної власності (дикі тварини у стані природної волі);
• колективної власності (ферми тощо);,
• приватної власності (ферми тощо);
6) природно-заповідний фонд як об'єкт:
• державної власності (заповідники, надра, парки тощо);
• колективної власності (заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні
парки тощо);
• приватної власності (заказники, заповідні урочища пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки тощо).
Суб'єктами права власності на природні ресурси є український народ (стаття 13 Конституції України, статті 318, 324 Цивільного кодексу України), органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Як носій суверенітету та єдине джерело влади в Україні (стаття 5 Конституції України) Український народ реалізує своє право власності на природні ресурси як безпосередньо, так і через органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Безпосередньо це право здійснюється через всеукраїнський референдум.
Основний суб’єкт права власності— держава. Право державної власності на природні ресурси та комплекси являє собою сукупність правових норм, що закріплюють і охороняють приналежність природних ресурсів народу України в особі представницького органа державної влади, а також встановлюють порядок придбання, використання та відчуження природних ресурсів державної власності.
Ще одним суб’єктом права власності є територіальна громада. Крім того, громадяни та юридичні особи також є суб’єктами права власності.
У приватну власність, відповідно до частини З статті 83 Земельного кодексу України, не можуть передаватися наступні землі комунальної власності: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження й утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного й оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну й історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісового фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
Земельний кодекс України (частина 4 статті 84) забороняє передавати у приватну власність землі й певні категорії земель державної власності, а саме: а) землі атомної енергетики та космічної системи; б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі оборони; г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного й оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну й історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; ґ) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; є) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами.
Громадянин можуть бути власниками бути власником, якщо він має цивільну правоздатність. Юр. особи можуть набувати земельні ділянки в приватну власність.
Правосуб’єктність іноземних юридичних осіб значно вужча: на землі не с.г. призначення вони отримують право власності з метою здійснення інвестиційних вкладів.
Земельний кодекс України (стаття 90) надає власникам земельних ділянок право:
продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;
самостійно господарювати на землі;
власності на посіви та насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільскогосподарську продукцію;
використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;
на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;
споруджувати жилі будинки, виробничі й інші будівлі та споруди з дозволу органів державного контролю.
на продажу землі слід отримати дозвіл.
- 1. Форми взаємодії суспільства і природи.
- 2. Поняття еп. Предмет і об’єкти.
- 3.Методи еп.
- 4. Система еп.
- 5. Норми еп: поняття, класифікація.
- 2) За змістом екологічного припису:
- 6. Екологічні правовідносини: поняття, підстави виникнення і припинення, зміст, суб’єкти і об’єкти екологічних правовідносин, класифікація екологічних правовідносин.
- 7. Співвідношення еп з іншими галузями права.
- 8. Принципи еп.
- 9. Поняття і особливості джерел еп.
- 10. Конституція України в системі джерел еп.
- 11. Закон як джерело еп.
- 12. Нормативні акти пу, кму, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як джерела еп.
- 13. Природні об’єкти в якості об’єків еп.
- 14. Природні ресурси як об’єкти еп.
- 15. Поняття права природокористування, види та принципи природокористування.
- 17. Право загального та спеціального природокористування.
- 18. Суб’єкти та об’єкти права природокористування.
- 19. Поняття та зміст права власності на природні ресурси.
- 20. Форми власності на природні ресурси, методи забезпечення права власності на природні ресурси.
- 21. Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.
- 22. Загальна характеристика, гарантії реалізації та захист екологічних прав громадян.
- 23. Обов’язки громадян у галузі онпс.
- 24. Поняття та ознаки екологічної безпеки.
- 25. Правові засади забезпечення екологічної безпеки.
- 26. Правове забезпечення екологічної безпеки при поводженні з небезпечними хімічними речовинами.
- 27. Правове забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки.
- 28, 29, 30, 31 –Там же.
- 32. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- 4) Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України визначені у відповідному Положенні, яке було затверджене Указом пу від 13.04.11.
- 33. Органи державного управління загальної компетенції.
- 34. Органи державного управління спеціальної компетенції.
- 35. Екологічне програмування та прогнозування.
- 1) Зу «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»
- 2) Зу «Про державні цільові програми»
- 3) Зу «Про охорону нпс»:
- 36. Державний моніторинг довкілля.
- 37. Державний облік у галузі природокористування й охорони нпс, екологічна паспортизація та державна реєстрація.
- 38. Ведення державних кадастрів природних ресурсів.
- 39. Стандартизація та нормування в галузі онпс.
- 40. Екологічне ліцензування, види ліцензій.
- 41. Інформування в галузі онп.
- 42. Поняття, форми, види, система екологічного контролю.
- 43. Повноваження органів екологічного контролю.
- 44. --- Обмеження, тимчасова заборона, зупинення (припинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про онпс.
- 45. Екологічна експертиза: поняття, принципи, суб’єкти, об’єкти.
- 1) Правовими підставами організації та здійснення екологічної експертизи в Україні є:
- 2) Поняття екологічної експертизи:
- 3) Мета екологічної експертизи:
- 4) Об’єкти екологічної експертизи: (ст.27 зу «Про охорону нпс»)
- 5) Форми екологічної експертизи:
- 6) Суб'єкти екологічної експертизи
- 7) Принципи
- 46. Еколого-експертний процес.
- 47. Поняття, сутність і функції відповідальності за екологічні правопорушення.
- 48. Екологічне правопорушення як підстава відповідальності.
- 49. Класифікація та причини екологічних правопорушень.
- 50. --- Основні напрямки онпс в промисловості, на транспорті.
- 51. -- Екологічні вимоги при розміщенні, проектуванні і будівництві промислових об’єктів.
- 52. -- Основні напрямки і особливості онпс у сільському господарстві на сучасному етапі його розвитку.
- 53. Земля як об’єкт правового регулювання , використання і охорони.
- 54. Землі сільськогосподарського призначення , землі житлової та громадської забудови.
- 55. Землі лісового та водного фонду.
- 56. Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Землі оздоровчого, рекреаційного , історико культурного призначення.
- 57. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- 58. Право власності на землю
- 59. Право користування землею.
- 60. Правові засади набуття і реалізації права на землю.
- 61. Підстави і порядок припинення права власності і права користування землею.
- 62. Управління у галузі використання земель.
- 63. Правова охорона земель.
- 64. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- 65. Надра як об’єкт правового регулювання, використання і охорони.
- 66. Право користування надрами та його види.
- 67. Управління в галузі охорони використання надр.
- 68. Правова охорона надр.
- 69. Відповідальність за порушення законодавства про надра.