logo
Екологічне право

1. Форми взаємодії суспільства і природи.

У науковій літературі розглядають поняття форм взаємодії суспільства і природи. Зокрема, виділяють дві основні форми такої взаємодії: споживання природи, використання її для своїх потреб (економічна форма) та охорона, відновлення довкілля (екологічна). Їх можна доповнити ще двома формами: біологічною, яка полягає в задоволенні людиною своїх фізичних, біологічних та інших фізіологічних потреб на засадах перебування в природному середовищі, та духовною, яка ґрунтується на культурному та естетичному сприйнятті природи.

Тобто є дві форми взаємодії природи і суспільства:

  1. економічна—використання природних ресурсів; природо-ресурсне законодавство;

  2. екологічна—охоронна; природоохоронне законодавство.

Антропогенний вплив на природу:

Основними аспектами взаємодії суспільства і природи на су­часному етапі є: соціально-економічний; організаційний; правовий; педагогічний; гігієнічний; охорона екосистем і ландшафтів; захист атмосферного повітря від забруднення теплового, радіаційного, віб­рації та шкідливих речовин); охорона води від забруднення; утиліза­ція різних відходів і стічних вод; забезпечення радіаційної безпеки; охорона надр; глобальний моніторинг.

Нині створюються спеціальні території, що охороняються. їх завдання: збереження усієї різноманітності живих організмів, гено-. фонду, природних екосистем; збереження і відтворення відновних ресурсів та їх якості; охорони навколишнього середовища; попере­дження розвитку руйнівних природних процесів. Найбільш пошире­ними територіями, що охороняються, є заповідники, заказники, національні парки, пам'ятки природи.

Моніторинг - система спостереження й контролю за станом на­вколишнього середовища з метою попередження прояву природних і антропогенних факторів, шкідливих для здоров'я людини, для існу­вання рослин і тварин. Розрізняють три головні ступені моніторингу: глобальний біосферний, регіональний та локальний.

Географічний прогноз - науково обгрунтоване передбачення розвитку географічного середовища та окремих його компонентів, зумовлених природними і антропогенними факторами. Тобто, це ви­явлення тенденцій розвитку природних систем і їх антропогенних модифікацій, функціонування ландшафтів, динаміки і напрямів їх розвитку в майбутньому. Його мета - передбачити т,ой стан природ­ного середовища, в якому буде проживати людина.