10. Конституція України в системі джерел еп.
Конституція як джерело екологічного права містить найважливіші норми, які регулюють відносини у галузі взаємодії людини і навколишнього природного середовища. Ці норми повинні розглядатися: а) як конституційні засади екологічного права; б) як спеціальні приписи вищої юридичної сили щодо окремих екологічних відносин і їхніх об'єктів.
Відповідно до ст. З Конституції України «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні най вищою соціальною цінністю». Це положення є визначальним для правового регулювання більшості галузей права, у тому числі й екологічного. Таким чином, «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави» у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.
Зокрема, у ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Ст. 14 проголошує землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є, згідно зі ст. 16 Конституції України, обов'язком держави.
Ч.7. ст. 42 говорить, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Багато уваги приділяється Конституцією екологічним правам та обов'язкам людини та громадянина. Так, згідно з ч. 1 ст. 50 Конституції України кожний має право на безпечне для життя й здоров'я навколишнє середовище та на відшкодування заподіяного порушенням цього права шкоди. Частина 2 ст. 50 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. Разом з тим ст. 66 на кожного покладає обов'язок не заподіювати шкоду природі й відшкодовувати заподіяні збитки. В екологічному праві ця норма є правовим принципом, який визначає ухвалення галузевих норм щодо відповідальності за порушення екологічного законодавства.
Стаття 92 Основного Закону передбачає, що найбільш важливі екологічні відносини, зокрема, засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, а також основи екологічної безпеки повинні визначатися виключно законами України. Зазначені конституційні норми є вихідними положеннями для прийняття відповідного екологічного законодавства, присвяченого регулюванню конкретних питань.
Ряд норм Конституції закріплюють основи й принципи діяльності, а також компетенцію державних органів в екологічній сфері (Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України (статті 85, 92, 106, 116, 138, 142 та ін.)), у тому числі й шляхом прийняття ними відповідних нормативно-правових актів, що регулюють відносини охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 85 Конституції Верховна Рада України приймає закони, у тому числі екологічної спрямованості, затверджує загальнодержавні програми з охорони довкілля, надає у встановлений законом строк згоду на обов'язковість міжнародних договорів України та їх денонсацію і т. ін. Згідно зі ст. 106 Конституції Президент України очолює Раду національної безпеки та оборони України, приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України. Кабінет Міністрів України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави на основі та на виконання Конституції України видає Укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання, у тому числі і з екологічних питань.
Відповідно до Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві й Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Зокрема, вони забезпечують на відповідній території дотримання прав і свобод громадян, у тому числі й екологічних, а також виконання державних і регіональних програм охорони довкілля
- 1. Форми взаємодії суспільства і природи.
- 2. Поняття еп. Предмет і об’єкти.
- 3.Методи еп.
- 4. Система еп.
- 5. Норми еп: поняття, класифікація.
- 2) За змістом екологічного припису:
- 6. Екологічні правовідносини: поняття, підстави виникнення і припинення, зміст, суб’єкти і об’єкти екологічних правовідносин, класифікація екологічних правовідносин.
- 7. Співвідношення еп з іншими галузями права.
- 8. Принципи еп.
- 9. Поняття і особливості джерел еп.
- 10. Конституція України в системі джерел еп.
- 11. Закон як джерело еп.
- 12. Нормативні акти пу, кму, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як джерела еп.
- 13. Природні об’єкти в якості об’єків еп.
- 14. Природні ресурси як об’єкти еп.
- 15. Поняття права природокористування, види та принципи природокористування.
- 17. Право загального та спеціального природокористування.
- 18. Суб’єкти та об’єкти права природокористування.
- 19. Поняття та зміст права власності на природні ресурси.
- 20. Форми власності на природні ресурси, методи забезпечення права власності на природні ресурси.
- 21. Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.
- 22. Загальна характеристика, гарантії реалізації та захист екологічних прав громадян.
- 23. Обов’язки громадян у галузі онпс.
- 24. Поняття та ознаки екологічної безпеки.
- 25. Правові засади забезпечення екологічної безпеки.
- 26. Правове забезпечення екологічної безпеки при поводженні з небезпечними хімічними речовинами.
- 27. Правове забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки.
- 28, 29, 30, 31 –Там же.
- 32. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- 4) Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України визначені у відповідному Положенні, яке було затверджене Указом пу від 13.04.11.
- 33. Органи державного управління загальної компетенції.
- 34. Органи державного управління спеціальної компетенції.
- 35. Екологічне програмування та прогнозування.
- 1) Зу «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»
- 2) Зу «Про державні цільові програми»
- 3) Зу «Про охорону нпс»:
- 36. Державний моніторинг довкілля.
- 37. Державний облік у галузі природокористування й охорони нпс, екологічна паспортизація та державна реєстрація.
- 38. Ведення державних кадастрів природних ресурсів.
- 39. Стандартизація та нормування в галузі онпс.
- 40. Екологічне ліцензування, види ліцензій.
- 41. Інформування в галузі онп.
- 42. Поняття, форми, види, система екологічного контролю.
- 43. Повноваження органів екологічного контролю.
- 44. --- Обмеження, тимчасова заборона, зупинення (припинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про онпс.
- 45. Екологічна експертиза: поняття, принципи, суб’єкти, об’єкти.
- 1) Правовими підставами організації та здійснення екологічної експертизи в Україні є:
- 2) Поняття екологічної експертизи:
- 3) Мета екологічної експертизи:
- 4) Об’єкти екологічної експертизи: (ст.27 зу «Про охорону нпс»)
- 5) Форми екологічної експертизи:
- 6) Суб'єкти екологічної експертизи
- 7) Принципи
- 46. Еколого-експертний процес.
- 47. Поняття, сутність і функції відповідальності за екологічні правопорушення.
- 48. Екологічне правопорушення як підстава відповідальності.
- 49. Класифікація та причини екологічних правопорушень.
- 50. --- Основні напрямки онпс в промисловості, на транспорті.
- 51. -- Екологічні вимоги при розміщенні, проектуванні і будівництві промислових об’єктів.
- 52. -- Основні напрямки і особливості онпс у сільському господарстві на сучасному етапі його розвитку.
- 53. Земля як об’єкт правового регулювання , використання і охорони.
- 54. Землі сільськогосподарського призначення , землі житлової та громадської забудови.
- 55. Землі лісового та водного фонду.
- 56. Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Землі оздоровчого, рекреаційного , історико культурного призначення.
- 57. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- 58. Право власності на землю
- 59. Право користування землею.
- 60. Правові засади набуття і реалізації права на землю.
- 61. Підстави і порядок припинення права власності і права користування землею.
- 62. Управління у галузі використання земель.
- 63. Правова охорона земель.
- 64. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- 65. Надра як об’єкт правового регулювання, використання і охорони.
- 66. Право користування надрами та його види.
- 67. Управління в галузі охорони використання надр.
- 68. Правова охорона надр.
- 69. Відповідальність за порушення законодавства про надра.