Вбивство без пом’якшуючих та обтяжуючих обставин. Проблема евтаназії.

Ч.1 ст.115 КК України передбачає відповідальність за вбивство без обтяжуючих та без пом’якшуючих обставин (так зване просте умисне вбивство). Ця норма застосовується у випадках, коли умисне вбивство не містить ознак, передбачених ч.2 ст.115 КК та ст.ст. 116-118 КК. Необхідно ретельно дослідити усі обставини умисного вбивства з тим, щоб жодна обтяжуюча або пом’якшуюча його ознака не залишалася нез’ясованою. І лише в разі відсутності таких ознак можлива кваліфікація за ч.1 ст.115 КК. Наявність у вчиненому умисному вбивстві обтяжуючих або пом’якшуючих обставин, не передбачених в зазначених статтях, не виключає застосування ч.1 ст.115 КК і може враховуватися при визначенні конкретної міри покарання.

Цією статтею звичайно охоплюються вбивства в бійці без ознак хуліганства, з помсти на грунті особистих стосунків, із почуття жалю до потерпілого та деякі інші.

Умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 ст.115 КК, а також без ознак, передбачених статтями 116-118 КК, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч.1 ст.115 КК - п.20 постанови Пленуму ВСУ №2 від 07.02.03 “Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”.

Эвтаназия (от греч. eu – хорошо и thanatos – смерть) – удовлетворение просьбы больного об ускорении его смерти действиями или средствами, в том числе прекращением искусственных мер по поддержанию жизни.

Слово евтаназія – грецького походження й у перекладі означає “легка смерть” або “блаженна смерть”. Термін евтаназія запропонований ще в XVI столітті англійським філософом Ф. Беконом.

Науковці розрізняють пасивну та активну евтаназію.

Пасивна евтаназія полягає в припиненні надання, як правило, опосередковано спрямованої на продовження життя з різних причин медичної допомоги, що прискорює настання природної (біологічної) смерті.

Вважаю, що до пасивної евтаназії в Україні можна віднести випадки, які полягають у відсутності грошових коштів на лікування, придбання дорогих ліків (наприклад, для онкохворих – хворих на лейкімію, осіб, які потребують пересадки кісткового мозку, хворих на СНІД тощо), непроведення певних видів операцій в Україні в зв’язку з відсутністю у державі або хворої особи чи її рідних коштів, певної медичної апаратури або кваліфікованих спеціалістів у окремих галузях медицини, що призводить у подальшому до погіршення стану здоров’я хворих, а в деяких випадках – й до летальних наслідків.

Під активною евтаназією розуміють введення хворому будь-яких лікарських або інших засобів та препаратів, а також інші дії, які спричиняють швидку і безболісну смерть.

Активна евтаназія може виражатися у таких формах, як: “вбивство із милосердя” – коли лікар при усвідомленні страждань безнадійно хворої людини вводить їй дозу (надмірну дозу) знеболюючого або іншого препарату, в результаті чого настає смерть хворого; “самовбивство, якому допомогає лікар” – коли лікар допомогає безнадійно хворій людині покінчити з життям.

Проблема евтаназії у світовій практиці не отримала однозначного підходу. Зокрема, Бельгія, Голландія, Північна територія Австралії та окремі штати США вже законодавчо визначилися щодо цієї проблеми, надавши право на евтаназію. Російська Федерація відмовилася від евтаназії.

На сьогодні в Україні відповідно до ст.52 Основ законодавства про охорону здоров’я від 19.11.92 медичним працівникам забороняється здійснення евтаназії. Медичні працівники зобов’язані завжди надавати медичну допомогу в повному обсязі хворому, який знаходиться в будь-якому, зокрема критичному для життя, стані.

Згідно з вимогами чинного кримінального законодавства застосування евтаназії в Україні розглядається як вбивство (ч.1 ст.115 КК України) або як кваліфіковане вбивство - у разі позбвлення життя двох чи більше осіб. (п.1 ч.2 ст.115 КК України).