logo
Проблеми кваліфікації

Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

Ст.130 УК Украины.

Ч.1 – сознательное поставление другого лица в опасность заражения вирусом иммунодефицита человека либо иной неизлечимой инфекционной болезни, опасной для жизни человека.

Ч.2 – заражение другого лица вирусом иммунодефицита человека либо иной неизлечимой инфекционной болезни лицом, которое знало о том, что оно является носителем этого вируса.

Ч.3 – действия, совершенные частью второй, совершенные в отношении двух либо более лиц или несовершеннолетнего.

Ч.4 – умышленное заражение другого лица вирусом иммунодефицита человека либо иной неизлечимой инфекционной болезни, опасной для жизни человека.

Преамбула Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” від 12.12.91 в редакції ЗУ від 03.03.98 (із змінами та доповненнями):

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті. Масове розповсюдження цієї хвороби в усьому світі та в Україні створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, спричиняє важкі соціально-економічні та демографічні наслідки, що зумовлює необхідність вжиття спеціальних заходів щодо захисту прав і законних інтересів громадян та суспільства.

Боротьба з цією хворобою є одним з пріоритетних завдань держави в галузі охорони здоров’я населення.

Законодавство України в галузі охорони здоров’я не містить поняття “невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини”.

Міністерством охорони здоров’я встановлено перелік особливо небезпечних інфекційних хвороб (38 найменувань), до складу яких, зокрема, належать чума, холера, натуральна віспа, жовта гарячка, СНІД тощо (“Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб”, затверджений наказом МОЗ від 19.07.95 №133.

Субъект преступления – вменяемое лицо, которому исполнилось 16 лет, страдающее неизлечимым инфекционным заболеванием, в том числе ВИЧ-инфицированное, и знающее об этом.

Преступление, предусмотренное ч.1 ст.130 УК Украины, относится к формальным составам и признается оконченным с момента совершения действий, представляющих реальную опасность заражения другого лица вирусом … Субъективная сторона ч.1 ст.130 УК – косвенный умысел или преступная самоуверенность.

Для субъективной стороны преступления, предусмотренного ч.2 ст.130 УК Украины характерна неосторожность в виде преступной самоуверенности.

Ч.4 ст.130 УК – прямой или косвенный умысел.