logo search
Методичка 2-К термін навчання 4р

Основні терміни дисципліни

Правоздатність фізичної особи здатність мати цивільні права та обовʼязки.

Цивільна дієздатність фізичної особи– здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обовʼязки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Правочином – є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовʼязків.

Позовна давність– це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Право власності– право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право інтелектуальної власності– це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший обʼєкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України або іншим законом.

Спадкуваннямє перехід прав та обовʼязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Зобовʼязаннямє правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобовʼязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовʼязку.

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обовʼязків.

Зміст договору – становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовʼязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Односторонній договір – це договір, в якому одна сторона бере на себе обовʼязок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обовʼязку щодо першої сторони.

Двосторонній договір – договір, в якому правами та обовʼязками наділені обидві сторони.

Публічний договір – договір, в якому одна сторона – підприємець – що взяла на себе обовʼязок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.