Основні терміни дисципліни

Безпосередня демократія– сукупність форм організації державної та муніципальної влади, за якої основні рішення про суспільне життя приймаються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, виборах, зборах, обговореннях тощо.

Верховенство права – найважливіший принцип правової держави, який означає панування права в усіх сферах суспільних відносин, підпорядкування всіх громадян і держави правовим законам.

Вибори– це спосіб формування державного органу, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями посадової особи шляхом голосування уповноважених осіб і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб. За допомогою виборів народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на здійснення його суверенних прав.

Громадянство України– це стійкий, необмежений в просторі правовий звʼязок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обовʼязків в обсязі, пе­редбаченому Конституцією і законами України.

Демократична держава– суверенна, політико-територіальна організація влади, що заснована на визнанні таких основ конституційного устрою як народовладдя і політичний плюралізм, свобода і рівність громадян, невідʼємність прав і свобод людини тощо.

Державний устрій– це політико-територіальна органі­зація держави, яка характеризується статусом її територі­альних одиниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в цілому.

Імунітет(від лат. immunitas – звільнення, свобода) – звільнення субʼєкта права від дії загальних правових норм. Розрізняють, зокрема, імунітет парламентський, імунітет президентський, імунітет суддівський тощо.

Конституція– Основний Закон держави, що приймається в особливо­му порядку, має найвищу юридичну силу та регулює най­важливіші суспільні відносини, що визначають принципи організації публічної влади, засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації і компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи тощо.

Місцеве самоврядування в Україні– це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного обʼєднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Орган держави– організований певним чином колектив громадян або громадянин, які здійснюють завдання та функції держави.

Представницька демократія– сукупність форм організації державної влади, за якої певні рішення приймаються уповноваженими народом шляхом виборів представниками.

Республіка (лат. respublica від res – справа, publicus – суспільний, всенародний) – форма правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються громадянами на певний строк, або формуються представницькими уста­новами.

Референдум– (віл лат. referendum – те, що повинно бути зʼясованим) найважливіший інститут безпосередньої демократії, що являє собою голосування громадян з якогось питання державного або ж суспільного життя.

Соціальна держава– характеристика (теорія), що відноситься до конституційно-правового статусу держави і передбачає конституційне гарантування економічних і соціальних прав і свобод людини та громадянина і відповідні обовʼязки держави. Ця категорія означає, що держава служить суспільству і намагається виключити або ж звести до мінімуму соціальну нерівність.