9.4. Форма правочину

Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Форма правочину залежить від:

• суб'єктного складу правочину;

• предмета правочину;

• ціни правочину;

• строку, на який правочин укладається;

• конкретного виду правочину;

• прямих вказівок закону на форму конкретного правочину. Чинне законодавство допускає укладення правочинів в усній,

простій письмовій та письмовій нотаріальній формі. Особливим способом вираження волі є укладення договору шляхом вчи­нення конклюдентних дій, тобто дій, які свідчать про бажання однієї сторони укласти договір на умовах, запропонованих іншою стороною.

Наприклад, нам пропонують укласти договір перевезення паса­жира метрополітеном, за яким ми можемо з 6 години ранку до 24 години ночі користуватися цим видом транспорту, випити склян­ку пива з автомату тощо. Якщо ми згодні укласти договір, від нас вимагається кинути жетон чи відповідну монету. 1. Усна (словесна) форма. Вона застосовується в усіх випадках, коли для левого виду правочину закон не передбачає іншої форми.

69

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК усно можуть вчинятися право-чини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинен­ня, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочи­нів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

2. Письмова форма. Вона полягає в тому, що правочин вчиняється шляхом фіксації його змісту за допомогою письмо­вого тексту і підписання особами, які його вчинили. До письмо­вої форми прирівнюється вираження волі сторін за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК).

Незважаючи на певну складність, письмова форма має і свої переваги:

• забезпечує чітке вираження волі учасників і її фіксацію;

• дозволяє в будь-який час ознайомитися з умовами пра- вочину;

• є належним доказом при захисті інтересів потерпілої сторони.

Відповідно до ст. 208 ЦК у простій письмовій формі належить вчиняти:

• правочини між юридичними особами;

• правочини між фізичною та юридичною особою, крім тих, що повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення;

• правочини фізичних осіб між собою на суму, що переви­ щує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім тих, що повністю виконуються сторо­ нами в момент вчинення;

• інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

А саме:

— неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава (ст. 547

ЦК);

• договір купівлі-продажу товарів в кредит (ст. 694 ЦК);

• договір дарування майнового права, договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, дарування рухо­ мих речей особливої цінності (ст. 719 ЦК);

• найм будівлі або іншої капітальної споруди (ст. 793 ЦК);

• найм транспортного засобу за участю юридичних осіб (ст. 799 ЦК);

• найм житла (ст. 911 ЦК);

• договір піднайму житла (ст. 91 ЖК);

• договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою (ст. 828 ЦК);

• договір транспортного експедирування (ст. 930 ЦК);

70

• договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прий­ няти річ на зберігання у майбутньому (ст. 937 ЦК);

• договір страхування (ст. 981 ЦК);

• договір управління майном (ст. 1031 ЦК);

• договір позики на суму понад 10 неоподатковуваних мі­ німумів доходів громадян (ст. 1047 ЦК);

• кредитний договір (ст. 1055 ЦК);

• договір банківського вкладу (ст. 1059 ЦК);

• договір комерційної концесії (ст. 1118 ЦК);

• договір про спільну діяльність (ст. 1131 ЦК) та деякі інші.

Обоє 'язковому нотаріальному посвідченню підлягають такі правочини:

• договори про відчуження (купівля-продаж, міна, даруван­ ня, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК);

• іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об'єктів (ст. 18 Закону України від 5 липня 2003 р. "Про іпотеку", ст. 13 Закону України від 2 жовтня 1992 р. "Про заставу", ст. 577 ЦК);

• договори про спільну часткову власність на земельну ділян­ ку, про купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних ділянок (паїв) (статті 88, 128, 132, 142 ЗК, ст. 14 Закону України від 5 червня 2003 р. "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) зе­ мельних ділянок власникам земельних часток (паїв)");

• договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження приватизованого майна (ст. 72 Закону України від 4 березня 1992 р. "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.), ст. 23 Закону України від 6 березня 1992 р. "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції Закону від 15 травня 1996 р.));

• договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати алі­ ментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (статті 69, 78, 89, 94, 104, 189, 190 СК);

71

• договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) на строк понад один рік (ст. 793 ЦК);

• договори найму та договір позички транспортних засобів за участю фізичної особи (статті 799, 828 ЦК);

• договори про створення акціонерних товариств, якщо това­ риства створюються фізичними особами (ст. 153 ЦК);

• договори управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦК);

• заповіти (статті 1247, 1249 ЦК);

• договори про зміну черговості одержання права на спад­ щину (ст. 1259 ЦК);

• доручення на укладання правочинів, що потребують нотарі­ альної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреності, що видаються в порядку передоручення (ст. 245 ЦК), та інші правочини.

Необхідною умовою дійсності деяких правочинів є їх дер­жавна реєстрація. Такої реєстрації зокрема потребує договір купівлі-продажу нерухомого майна (ст. 657 ЦК).