3. Поняття, мета і значення доказування
Доказування в кримінальному процесі
Доказування в кримінальному судочинстві як різновид процесу пізнання є діяльністю розумовою, що протікає відповідно до законів логіки, у певних логічних формах. Але разом з тим це і практична діяльність, суворо регламентована процесуальним законом. Доказування являє собою процесуальну діяльність органу дізнання, слідчого, прокурора і суду по оперуванню доказами. Ця діяльність, як зазначалося,складається з ряду етапів або елементів. Розглянемо тепер кожний з елементів.
Уявлення про чуттєво-практичний рівень доказування як про по-чаток останнього впритул підводить до визначення місця збирання доказів у структурі доказування. Під час збирання доказів відбувається їх формування, що включає провадження і процесуальне оформлення слідчих (судових) та інших процесуальних дій органу дізнання, слідчого, прокурора, суду по виявленню, вилученню та процесуальній фіксації (закріпленню) доказової інформації у встановленому законом порядку (статті 66, 85, 130 КПК).
Найважливішими структурними елементами збирання доказів є пошук і вилучення доказової інформації. Її пошук може здійснюватись як у процесуальній, так і в непроцесуальній формі. Прикладом пошуку носіїв доказової інформації у непроцесуальній формі є використання при розслідуванні кримінальної справи орієнтуючої інформації.
У вирішенні цього завдання особливе місце належить оперативнорозшуковій діяльності органів дізнання. Без закріплення доказу процес його формування не може вважатися завершеним, бо інформація, отри-мана суб’єктом доказування у вигляді матеріального та ідеального образів, може бути використана в доказуванні лише після перетворення її на форму, доступну для сприйняття всіма учасниками кримінального судочинства. Необхідним структурним елементом збирання доказів є також правозабезпечуючі операції. Це наділені правовою формою дії, через які орган дізнання, слідчий, прокурор і суд забезпечують можливість реалізації прав, наданих кримінально-процесуальним законом особам, які беруть участь у збиранні доказів.
Отже, під збиранням доказів у кримінальному процесі слід розуміти елемент доказування, змістом якого є здійснення уповноваженим (компетентним) державним органом пошукових, пізнавальних, посвідчуючих і правозабезпечуючих дій з метою сприйняття інформації, що міститься в слідах злочину, її вилучення та закріплення в матеріалах справи.
У статті 66 КПК, де йдеться про збирання доказів, міститься загальна нормативна характеристика способів здійснення цієї діяльності.
- 1. Загальні положення теорії доказів
- 1. Поняття, ознаки і класифікація доказів
- Умови допустимості доказів:
- Етапи визначення достовірності фактичних даних:
- Класифікація доказів
- Оцінка доказів. Формулюваннята обґрунтування висновків у процесуальних рішенняхпо кримінальній справі
- 2. Джерела доказів
- 3. Поняття, мета і значення доказування
- До них належать:
- 4. Структура процесу доказування
- Суб’єкти кримінально-процесуального доказування. Презумпція невинуватості та обов’язок доказування