§ 1. Поняття правоохоронного органу та правоохоронної діяльності

Поняття правоохоронного органу. Серед багатьох державних органів правоохоронні мають певні юрисдикційні та організаційні відмінності від інших органів держави. Юрисдикція правоохорон­них органів полягає в повноваженнях, які делеговано державою та які встановлюють обсяг їхньої компетенції, способи розгляду й прийняття рішень, порядок їхнього оскарження. Під правоохорон­ним органом розуміють державну установу (або державну юри­дичну особу), яка діє в системі органів влади й виконує на основі закону державні функції (владні, організаційно-розпорядчі, конт­рольно-перевірочні тощо) в різних сферах внутрішньої та зовніш­ньої діяльності Української держави. В Законі України «Про дер­жавний захист працівників суду та правоохоронних органів» пода­но перелік правоохоронних органів, до яких, зокрема, належать:

органи прокуратури;

органи внутрішніх справ;

органи служби безпеки;

військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

митні органи;

органи охорони державного кордону;

органи й установи виконання покарань;

органи державної податкової служби;

органи державної контрольно-ревізійної служби;

органи рибоохорони;

органи державної лісової охорони;

інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні Функції (ст. 2). *■

8

Розділ І. Загальні положення про судову... діяльність

До складу юрисдикції правоохоронних органів входять взає­мопов'язані елементи, а саме: охорона та захист права, відновлення порушеного права, припинення або розгляд порушення права, ви­явлення або розслідування злочинів. За законом до правоохорон­ного органу належить такий державний орган, предмет діяльності якого законодавчо зафіксовано як його завдання або функції саме охоронного призначення, хоч у назві це може й не відбиватися. Правоохоронні функції або завдання здебільшого залежать від участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) правопоряд­ку. Правопорядок — об'єктивна потреба розвитку держави й сусп­ільства. Його забезпечення має відбуватися в межах законності. Підтримують правопорядок щоденним додержанням, виконанням, використанням і застосуванням норм права учасниками правових відносин. Участь у таких відносинах уповноваженого органу на­кладає на нього виключно важливу відповідальність. Для право­охоронного органу правопорядок вже сам по собі становить вищий рівень необхідності. Притягнення ним правопорушника до відпов­ідальності лише з міркувань доцільності містить небезпеку. Для правоохоронного органу неприпустимо обґрунтовувати порушен­ня правопорядку політичними, технократичними або іншими інте­ресами. Наприклад, дії відповідальних посадових осіб під час про­кладання транспортних магістралей без додержання норм екологі­чної безпеки або організація публічних заходів без дотримання порядку їхнього проведення можуть зумовити негативні суспільні наслідки, в тому числі — вчинення злочинів.

Підтримання правопорядку та припинення правопорушень по­кладено на компетентні державні органи (прокуратуру, органи внутрішніх справ, податкову міліцію, органи Служби безпеки Ук­раїни), для яких діяльність із підтримання правопорядку, запобі­гання правопорушенням, дізнання й розслідування злочинів є обо­в'язковою і полягає в невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фізичних осіб. Мотивацію правопору­шень, зокрема незнання правових норм тощо, можуть враховувати в характері реагування, але її не може бути визнано підставою для невжиття відповідних заходів щодо припинення правопорушень. У процесі діяльності з припинення правопорушень здійснюють пра­вомірний вплив (реагування на умови та причини правопорушень,