logo search
КВП у запитаннях та відповідях

До позбавлення волі.

Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни (ст. 115 КВКУ). Норма жилої площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою ніж три квадратних метри, у виховних колоніях і у виправних колоніях, призначених для тримання жінок - чотири квадратних метри, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'ять квадратних метрів.

Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям.

Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування.

Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам - понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, які звільнені від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безплатно.

Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Засуджені з дозволу адміністрації можуть з коштів, які знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.

--- Особова справа засудженого до позбавлення волі.

Особова справа є основним обліковим документом засудженого. Вона складається з двох частин, вкладається в обкладинку встановленого зразка і комплектується документами, що засвідчують особу та підтверджують законність, тримання її в установі, звільнення з неї, а також відображають процес її тримання в установі. Перелік документів, долучених до особової справи, зазначається в описі, який ведеться окремо для першої та другої частини справи.

В одному томі особової справи засудженого може бути не більш ніж 250 аркушів. У разі, якщо кількість аркушів перебільшує встановлену норму, формується наступний том особової справи.

До першої частини особової справи долучаються такі документи:

До другої частини особової справи долучаються документи, які відображають процес тримання особи в (СІЗО) та відбування засудженим покарання в установі

Особові справи обов'язково реєструються в журналі обліку переміщення засуджених та реєстрації їх особових справ. Відлік реєстраційних номерів особових справ засуджених, які прибули до установи, починається з першого січня кожного нового року від першого номера із зазначенням першої літери прізвища засудженого та двох останніх цифр року.

Особові справи засуджених утримуються в належному порядку, до них акуратно підшиваються всі документи, долучені до особової справи.

Дані про усі долучені до особової справи документи обов'язково заносяться до опису, який складається окремо на першу та другу частини особової справи.

В опис документів, долучених до другої частини особової справи, заносяться також виконавчі листи, медичні картки, конверт з особистими документами засуджених та копіями судових документів.

Якщо виконавчі листи та медичні картки знаходяться в конверті, долученому до особової справи, дані про них заносяться в опис документів, які зберігаються в цьому конверті. Цей опис складається на внутрішньому боці другої сторінки обкладинки особової справи. При включенні в опис паспорта необхідно вказати його серію, номер, ким і коли він виданий. Особисті документи видаються засудженим при їх звільненні з установи під їх підпис в описі.

Обкладинки особових справ, які під час роботи з ними прийшли в непридатний для використання стан, замінюють новими. У цьому разі дані про переміщення засудженого та інші дані переписуються зі старої обкладинки на нову і завіряються підписом начальника спецвідділу, після чого стара обкладинка знищується. Всі інші документи особової справи, у тому числі описи першої та другої частин, із особової справи не вилучаються.

Робота з особовими справами засуджених у відділі по контролю за виконанням судових рішень повинна бути покладена на найбільш досвідченого працівника цього відділу, який несе за неї особисту відповідальність.

--- Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.

Право засуджених на безпечні умови відбування покарання та медичне обстеження є невід’ємним. Забезпечення в місцях відбування покарань належного стану здоров’я засуджених досягається завдяки створенню необхідних лікувально-профілактичних закладів.

У місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори (ст. 116 КВКУ).

Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Адміністрація колоній зобов'язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров'я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов'язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії. У разі заявленої засудженим відмови від прийняття їжі при виникненні загрози його життю допускається примусове годування за медичним висновком.

Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ органів охорони здоров'я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров'я України.

Засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультування і лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини.

--- Залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно-корисної праці. Умови праці засуджених до позбавлення волі. Охорона праці засуджених.

Суспільно-корисна праця є одним із основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених до позбавлення волі, таким чином праця засуджених відіграє важливе значення як для ресоціалізації засуджених так і для поліпшення їх матеріального стану. У ст. 118 КВК України закріплені найважливіші принципи організації праці засуджених до позбавлення волі і визначені правові положення, що сприяють використанню суспільно корисної праці в якості одного з засобів виправлення засуджених.

В ст. 118 КВК України закріплені основні положення організації праці засуджених до позбавлення волі. Так сліз зазначити, що засуджені до позбавлених волі повинні працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії; адміністрація УВП зобов’язана забезпечувати засуджених роботою з урахуванням виробничих потужностей зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров’я і спеціальність, при організації праці засуджених необхідно враховувати вимоги ізоляції й охорони засуджених при організації їх праці. Слід зазначити, що в даній нормі передбачена заборона використовувати засуджених на визначених роботах і посадах.

Праця засуджених, поряд з іншими основними засобами виправлення (режимом виконання і відбування покарання, виховною роботою, загальноосвітнім і професійним навчанням) переслідує досягнення цілей покарання:

Але крім цих основних задач, праця засуджених переслідує й інші цілі:

При організації праці засуджених, що утримуються у слідчому ізоляторі, повинні бути виконані вимоги ст. 92 КВК України, що передбачає роздільне утримання осіб, що вперше засуджені до позбавлення волі від тих, які раніше відбували покарання в виді позбавлення волі, а також ізольоване утримання від інших засуджених і розподільне утримання осіб, переведених з одного місця позбавлення волі в інше, засуджених, залишених у тюрмі для роботи з господарського обслуговування.

Будь-які відступи від зазначених вимог закону за мотивами "виробничої необхідності", “з урахуванням особистості засудженого" і за іншими мотивами неприпустимі.

--- Порядок поміщення, тримання та звільнення засуджених з ДІЗО та ПКТ

Підставою для приймання та тримання засуджених у ДІЗО, карцерах та ПКТ (ОК) є мотивована постанова начальника установи або особи, яка виконує його обов‘язки, з визначенням строку тримання пiсля перевiрки пояснень засуджених по сутi допущених правопорушень та отримання медичного висновку про можливість тримання їх у цих приміщеннях за станом здоров’я. Постанова оголошується засудженому під підпис.

Особи, поміщені до ДІЗО, карцерів та ПКТ (ОК), зі складу відділень не виключаються. Начальники відділень, вихователі проводять з ними виховну роботу і в перiод відбування стягнення.

У разi вiдсутностi начальникiв установ у термiнових випадках, коли iншими заходами попередити грубе порушення неможливо, засудженi можуть бути помiщенi в ДІЗО або в карцери за постановою ЧПНУ до прибуття начальникiв установ, але не бiльше нiж на 24 години.

Така iзоляцiя дисциплiнарним стягненням не є, але якщо начальник установи приймає рiшення про накладення дисциплiнарного стягнення у виді поміщення особи, яка скоїла проступок, у ДІЗО або в карцер, цей час перебування в iзоляцiї зараховується до загального строку тримання у ДІЗО або в карцерi.

Під час проведення службового розслідування при необхідності негайної ізоляції порушника дозволяється тримати засудженого на загальних підставах в окремій камері до 3 діб із зарахуванням цього часу в термін тримання у ПКТ (ОК), ДІЗО та карцері.

Під час тримання в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.

У ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються тільки на час сну, верхній одяг – на час виходу з приміщення.

Тримання засуджених у карцері одиночне.

Засудженим, які тримаються в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК), надається щоденна прогулянка тривалістю одна година. Для осiб, якi хворi на туберкульоз, тривалiсть щоденної прогулянки - 2 години.

Посилки (передачі) і бандеролі вручаються засудженому після закінчення строку його перебування в ДІЗО, карцері.

Засуджені, які тримаються в ДІЗО з виведенням на роботу, в ПКТ (ОК), працюють окремо від інших засуджених.

Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м’яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого. Дострокове звільнення засуджених з цих приміщень здійснюється також, коли це обумовлено медичними показниками.

При накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Засудженим забороняється брати з собою у ДІЗО або в карцери продукти харчування і особистi речi, за винятком рушника, мила, зубної пасти (порошку), зубної щiтки, їм не дозволяється відправляти листи і курити.

Засудженим забороняється брати з собою у ПКТ (ОК) продукти харчування, особистi речi, крiм предметiв першої потреби, тютюнових виробiв і сiрникiв.

Для зберiгання предметiв особистої гігієни в камерах обладнуються навiснi полички. Адмiнiстрацiя установ виконання покарань забезпечує зберiгання особистих речей засуджених протягом строку перебування їх у ДІЗО, карцерах, ПКТ (ОК). Продукти харчування здаються на склад і видаються засудженим пiсля вiдбуття ними стягнення. Адмiнiстрацiя вживає заходів для їх збереження, але якщо з природних причин вiд тривалого зберiгання вони зiпсувалися, у такому випадку комiсiєю складається акт, і вони знищуються.

У разі переведення засудженого в ПКТ (ОК) за злісне порушення режиму в ДІЗО строк утримання у ПКТ (ОК) відраховується після відбуття покарання у ДІЗО.

У разі переведення засуджених з ПКТ (ОК) в ДІЗО за порушення, здiйсненi в ПКТ або в ОК, строк їх тримання у ДІЗО у строк тримання у ПКТ i в ОК не зараховується.

Приймання засуджених у ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК) проводиться молодшими інспекторами пiд керiвництвом ЧПНУ або їх заступників і фiксується у журналi. Засудженi пiдлягають повному обшуку. Вони переодягаються в одяг, який закрiплений за ДІЗО, карцерами, ПКТ (ОК).

Засуджені, які тримаються у ДІЗО, карцерах, ПКТ (ОК), санітарну обробку проходять окремо від інших засуджених. Прибирання камер ДІЗО, карцерів, ПКТ та ОК проводиться засудженими, які в них тримаються. Прибирання камер ДІЗО та ПКТ здiйснюється засудженими почергово.

До засуджених, які поміщені в ДІЗО або карцер, переведені до ПКТ (ОК), можуть застосовуватися всі заходи стягнення, за винятком повторного поміщення в ДІЗО або карцер, повторного переведення до ПКТ (ОК).

Після відбуття покарання у ДІЗО, карцері, ПКТ (ОК), засуджені негайно звільняються з них, про що робиться відмітка в журналі i постанові, яка з матеріалами перевірки долучається до особової справи засудженого.

Звільнення засудженого із ДІЗО, карцеру, ПКТ (ОК) здійснюється ЧПНУ або його заступником у присутності начальника відділення (вихователя).

Із засуджених, які тримаються в ДІЗО, ПКТ виправних колонiй мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільниць соціальної реабілітації та ДІЗО виправних центрів відраховується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами.

Приймання їжі засудженими проводиться в камерах, а в робочий час - на виробничих об’єктах на спеціально відведених для цього місцях.

Засудженим, яких тримають у ПКТ (ОК), дозволяється мати при собi годинник, пiдручники, простi олiвцi, авторучки, чорнило чорного, синього, фiолетового кольорiв, стержнi з мастикою таких самих кольорiв, зошити, поштовi марки, картки, конверти, користуватися бiблiотекою, виписувати книги, журнали і газети. Особи, якi навчаються у загальноосвiтнiх школах, професiйно-технiчних училищах і на курсах професійно-технічної пiдготовки, пiд час перебування у ДІЗО, карцерах, ПКТ (ОК) на заняття не виводяться. Їм надається можливiсть для самостiйного навчання і консультацiй з викладачами.

Медичний огляд і амбулаторне лiкування засуджених, яких тримають у ПКТ (ОК), здiйснюється у спецiально обладнаному примiщеннi.

У разі переведення засуджених iз ПКТ (ОК), ДІЗО та карцерів до лiкувальних установ з причин, не пов’язаних з їх неправомiрними дiями, строк їх перебування у лiкувальних установах зараховується у строк перебування у вказаних примiщеннях.

--- Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, позбавлених волі. Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі.

Стаття 132 КВК України передбачає перелік заходів стягнень, що застосовуються до осіб, позбавлених волі

За порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення:

Вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди першої групи в дисциплінарний ізолятор, карцер, приміщення камерного типу (одиночну камеру) не поміщаються.

Стаття 134 КВК України передбачає порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі.

При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках - у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.

Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше, ніж через шість місяців з дня відбуття стягнення.

Стягнення у виді попередження або догани, призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колонії накладається усно чи письмово, інші стягнення - тільки письмово.

Стягнення у виді дисциплінарного штрафу накладається тільки за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання, передбачене статтею 133 КВК України, за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки. Постанова оголошується засудженому під розписку. Стягнена сума штрафу перераховується в доход держави.

Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.

Стягнення у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) накладається в разі безуспішного застосування інших заходів впливу.

До засуджених, які поміщені в дисциплінарний ізолятор або карцер, переведені до приміщення камерного типу (одиночної камери), можуть застосовуватися всі заходи стягнення, за винятком повторного поміщення в дисциплінарний ізолятор або карцер, повторного переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Під час тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засудженим забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми.

У дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються тільки на час сну, верхній одяг - на час виходу з приміщення.

Тримання засуджених у карцері одиночне.

Засудженим, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері), надається щоденна прогулянка тривалістю одна година.

Посилки (передачі) і бандеролі вручаються засудженому після закінчення строку його перебування в дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері).

Засуджені, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі з виведенням на роботу, в приміщенні камерного типу (одиночній камері), працюють окремо від інших засуджених.

Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого.

Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.

При накладенні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

--- Злісний порушник установленого порядку відбування покарання.

Стаття 133 КВК України визначає поняття - злісний порушник установленого порядку відбування покарання.

Злісним порушником установленого порядку відбування покарання є засуджений, який:

--- Повноваження посадових осіб установ виконання покарань щодо застосування заходів заохочення і стягнення

Правом застосування до засуджених заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 130 та 132 КВК України, у повному обсязі користуються начальник колонії або особа, яка виконує його обов’язки, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника колонії, начальник відділення соціально-психологічної служби колонії в межах, передбачених частинами другою і третьою ст. 135. Заступник начальника колонії користується таким же, як і начальник цієї колонії, правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, за винятком накладення дисциплінарного штрафу, скасування поліпшених умов тримання, поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або карцер, переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Начальник відділення соціально-психологічної служби колонії має право застосовувати в усній формі такі заходи заохочення і стягнення:

У разі застосування заходів стягнення до засуджених посадові особи повинні суворо керуватися вимогами статей 130-135 КВК України. За правопорушення, які згідно з ст.. 133 КВК України відносяться до злісних, стягнення накладаються тільки посадовими особами, зазначеними в частині 1 ст. 135.

Першими серед заходів стягнення названі попередження або догана, що застосовуються начальником установи виконання покарання, або його заступниками, а також усіма вищестоящими стосовно начальника установи посадовими особами. Попередження або догана можуть оголошуватись письмово або усно. Начальники відділень СПС (вихователі) установ мають також право накладати стягнення у вигляді попередження або догани, але тільки усно. Облік усних стягнень ведеться в зошитах індивідуальної виховної роботи з засудженими. При накладенні стягнень у писемній формі виноситься постанова або видається наказ.

Стягнення у виді позачергового чергування по прибиранню приміщень і території місця позбавлення волі може накладатися усно або письмово начальником установи виконання покарання і його заступниками. Начальники відділень СПС (вихователі) застосовують це стягнення тільки усно. Оформляється стягнення постановою або виданням наказу. Стягнення накладається не пізніше десяти діб з дня виявлення порушення, а якщо у зв’язку з цим проводилася перевірка, - з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення порушення.

--- Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої потреби.

Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої потреби є одним із невід’ємних прав закріплених в КВК України.

Порядок здійснення цього права врегульовано ст. 108 КВК України

Засуджені мають право придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, зароблені в колоніях, а засуджені чоловіки віком понад шістдесят років, жінки - віком понад п'ятдесят п'ять років, інваліди першої та другої груп, вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неповнолітні, а також засуджені, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, - також на гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу.

Засудженим, які з незалежних від них причин не працюють чи завантажені роботою лише частково, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами.

Сума грошей, що дозволена до витрачання, встановлюється КВК України.

Засудженим, які перевиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; засудженим, які перевиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання на важких роботах чи роботах із шкідливими умовами праці, - п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати незалежно від відбутого строку покарання.

Інвалідам першої групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму мінімального розміру заробітної плати.

Інвалідам другої групи і засудженим, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму, що становить шістдесят відсотків мінімального розміру заробітної плати.

Перелік і кількість продуктів харчування і предметів першої потреби, що дозволяються до продажу засудженим, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

--- Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях.

У відповідності до ст.. 92 КВК України у колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих.

Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:

Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.

Окремо тримаються чоловіки, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.

--- Підстави і розмір матеріальної відповідальності засуджених до позбавлення волі. Порядок стягнення матеріальних збитків, заподіяних засудженими до позбавлення волі.

Стаття 136 КВК України визначає підстави і розмір матеріальної відповідальності засуджених до позбавлення волі

Засуджені до позбавлення волі несуть матеріальну відповідальність за заподіяні під час відбування покарання матеріальні збитки державі згідно із законодавством. Засуджені також повинні відшкодувати збитки, що заподіяні колонії, і додаткові витрати, пов'язані з припиненням втечі засудженого, лікуванням засудженого, який навмисно заподіяв собі тілесні ушкодження. Якщо збитки заподіяні в процесі виконання трудових обов'язків, засуджені несуть матеріальну відповідальність у розмірі і на підставах, що встановлені законодавством про працю. В інших випадках збитки відшкодовуються в розмірі і на підставах, що встановлені цивільним законодавством.

У разі заподіяння матеріальних збитків злочином, вчиненим засудженим під час відбування покарання, стягнення збитків провадиться на загальних підставах.

Стаття 137 КВК України визначає порядок стягнення матеріальних збитків, заподіяних засудженими до позбавлення волі

Матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою начальника колонії.

До винесення постанови має бути встановлений розмір збитків, обставини, за яких їх було завдано, і ступінь вини засудженого в заподіянні збитків. У процесі перевірки обов'язково витребується його письмове пояснення.

Постанова начальника колонії про стягнення збитків оголошується засудженому під розписку.

Засуджений може оскаржити постанову начальника колонії вищій посадовій особі. Подача скарги не зупиняє виконання постанови про стягнення збитків.

Вища посадова особа може скасувати постанову про стягнення збитків або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню.

Неправильно відраховані суми за заподіяні матеріальні збитки підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його особовий рахунок.

Після звільнення засудженого від покарання збитки, не відшкодовані ним під час відбування покарання, можуть бути стягнені за рішенням суду у встановленому законом порядку.

--- Підстави звільнення засуджених від відбування покарання.

Відповідно до ст. 152 КВКУ підставами звільнення від відбування покарання є:

--- Припинення відбування покарання і порядок звільнення з місць позбавлення волі.

Стаття 153 КВКУ визначає поняття припинення відбування та порядок звільнення з місць позбавлення волі.

Відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, арешту, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені у строк покарання відповідно до закону.

Засуджені до арешту, обмеження волі або позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного вироком суду, звільняються в першій половині останнього дня строку покарання.

Якщо строк покарання закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а коли цей місяць не має відповідного числа - в останній день цього місяця.

З особою, яка звільняється, проводиться повний розрахунок, повертаються особисті документи, цінності та речі, які їй належать, видаються гроші, що зберігалися на її особовому рахунку, а також довідка встановленого зразка, де зазначаються підстави звільнення. На прохання особи, яка звільняється, видається характеристика.

Паспорт особі, яка звільняється від відбування покарання у виді арешту, обмеження або позбавлення волі, видається при звільненні. При відсутності паспорта в особовій справі засудженого адміністрація установи виконання покарань завчасно вживає заходів щодо його одержання.

Дострокове звільнення від відбування покарання проводиться у день надходження відповідних документів, а якщо документи одержані після закінчення робочого дня - у першій половині наступного дня.

Кримінально-виконавча інспекція в день закінчення строку покарання у виді громадських чи виправних робіт, а при звільненні за іншими підставами - не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів направляє повідомлення власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де засуджений відбував покарання, про припинення виконання громадських робіт чи відрахувань з його заробітної плати.

Засудженому за його вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

--- Порядок і умови дострокового звільнення від відбування покарання.

Стаття 154 КВК України визначає порядок дострокового звільнення від відбування покарання.

Амністія застосовується законом до громадян, засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання.

Стосовно засудженого, представленого до помилування органом або установою виконання покарань, відповідне клопотання подається у порядку, встановленому законодавством.

Стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.

Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок психічної хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Разом з поданням до суду надсилаються висновок спеціальної психіатричної експертної комісії й особова справа засудженого.

Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок іншої тяжкої хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок медичної або лікарсько-трудової експертної комісії й особова справа засудженого. У поданні вказуються дані, які характеризують поведінку засудженого під час відбування покарання.

У разі визнання інвалідом першої або другої групи особи, засудженої до громадських робіт або обмеження волі, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про його дострокове звільнення від відбування покарання. Разом з поданням до суду надсилається висновок лікарсько-трудової експертної комісії.

У разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців.

Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.

У разі встановлення вагітності у жінки, засудженої до громадських чи виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про її дострокове звільнення від відбування покарання з часу звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами.

Засуджені до обмеження волі або позбавлення волі жінки, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, можуть бути за поданням адміністрації установи виконання покарань і спостережної комісії звільнені судом від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про звільнення її від відбування покарання або заміну його більш м'яким покаранням чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком.

--- Надання допомоги особам, які звільнені від відбування покарання.

Стаття 156 КВК України врегульовує порядок надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні.

Не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання адміністрація установи виконання покарань через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення вживає заходів до трудового і побутового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання.

В установах виконання покарань організовуються курси підготовки засуджених до звільнення.

Інваліди першої та другої груп, а також чоловіки віком понад шістдесят років і жінки - понад п'ятдесят п'ять років, у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки інвалідів і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах неповнолітніх до шкіл-інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування.

У статті 157 КВК України зазначено порядок надання допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання.

Особи, які звільнені від відбування покарання, забезпечуються безплатним проїздом до місця проживання або роботи в межах України.

У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Їм може бути видана одноразова грошова допомога за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на утримання кримінально-виконавчої системи. Умови і порядок надання допомоги визначаються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров'я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії.

--- Правові підстави та порядок встановлення нагляду за особами, звільненими від відбування покарання.

Стаття 158 КВК України регулює правові підстави встановлення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі

Адміністративний нагляд встановлюється щодо осіб, зазначених у статті 3 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", за постановою судді в порядку, передбаченому статтею 5 вищезазначеного Закону.

Виконання постанови судді про встановлення та припинення адміністративного нагляду передбачено статтею 159 КВК України.

Постанова судді про встановлення або припинення адміністративного нагляду у випадках, передбачених пунктами "а", "б" і "г" статті 3 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", надсилається судом начальнику колонії.

Адміністрація колонії надсилає для виконання постанову судді органу внутрішніх справ за обраним піднаглядним місцем проживання в день його звільнення.

Постанова судді оголошується піднаглядному під розписку. При цьому особі, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, роз'яснюються обов'язки піднаглядного, сповіщається про відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду та про встановлені щодо неї обмеження, передбачені статтями 9, 10 і 11 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" .

--- Правові підстави та порядок здійснення громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання.

Здійснення громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання регулюється нормами статті 160 КВК України.

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання встановлюється контроль громадських організацій і трудових колективів, з цими особами проводиться виховна робота з метою закріплення результатів виправлення і ресоціалізації.

Громадськими організаціями, які здійснюють громадський контроль відповідно до глави 26 КВК України, є ті, статутами яких передбачено здійснення такого контролю, або ті, які виявили бажання здійснювати його з дозволу органу або установи виконання покарань.

Порядок здійснення громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання передбачений статтею 161 КВК України.

Громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання, а також виховна робота з ними організовуються спостережними комісіями і здійснюються громадськими організаціями та трудовими колективами за місцем роботи або навчання і за місцем проживання цих осіб.

Спостережні комісії, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, а також громадські організації і трудові колективи можуть виділяти своїх представників та доручати їм за їхньою згодою систематичне проведення виховної роботи і здійснення контролю за поведінкою осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання.

Громадські вихователі неповнолітніх та інші особи, яким доручено проводити з умовно-достроково звільненими від відбування покарання виховну роботу, контролюють їхнє ставлення до праці, навчання і поведінку в побуті, надають їм необхідну допомогу.

--- Правові підстави і порядок звільнення засуджених у відповідності до Закону України «Про застосування амністії в Україні » та акту Президента України «Про помилування».

Амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочинів, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду, але не розглянуті останніми, або ж розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та Закону України «Про застосування амністії в Україні». Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року.

Закон про амністію підлягає обов'язковій публікації в офіційних виданнях Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 154 КВК України, амністія застосовується законом до громадян, засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання.

Види амністування:

- повне звільнення вказаних в законі осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання (повна амністія);

- часткове звільнення вказаних у законі осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання.

Не допускається застосування амністії до:

1) осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;

2) осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та (або) особливо тяжких злочинів;

3) осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

4) осіб, яких засуджено за вчинення умисного тяжкого злочину або особливо тяжкого злочину, крім зазначених у пункті «г» ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Закон про амністію може визначити й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

Особи, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію.

Особи, щодо яких відповідно до закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію.

Указом Президента України від 16 вересня 2010 р. № 902/2010 затверджено Положення про порядок здійснення помилування, в якому зазначено, що, відповідно до п. 27 ст. 106 Конституції України, помилування засуджених здійснює Президент України.

Водночас даним Указом зазначено визнати такими, що втратили чинність: Указ Президента України від 19 липня 2005 р. № 1118 «Про Положення про здійснення помилування», Указ Президента України від 28 вересня 2009 р. № 768 «Про внесення зміни до Положення про здійснення помилування».

Таким чином, згідно із ст. 87 КК України, Указом Президента України «Про Положення про порядок здійснення помилування» помилування засуджених в Україні здійснюється у виді:

1) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років;

2) повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

3) заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.

Державою визначено коло осіб, які мають право клопотати про помилування:

1) особа, засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

2) особа, засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;

3) особа, засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;

Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили, а при розгляді справи в касаційному порядку – після прийняття рішення відповідним судом.

У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше 20 років призначеного покарання.