Структура кримінального закону України.

Чинне законодавство України сконцентровано в Кримінальному кодексі. Кримінальний кодекс – це систематизована сукупність юридичних норм, встановлених найвищим органом законодавчої влади, що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочин і які покарання належить застосувати до осіб, котрі їх вчинили.

Кримінальний кодекс складається із 2 частин – Загальної і Особливої до яких входить 35 розділів і 447 статей.

У Загальній частині формулюються норми, які визначають основні принципи і загальні положення кримінального права.

Загальна частина КК України складається із 15 розділів і 108 статей:

Норми Загальної частини визначають завдання кримінального закону, підстави кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону у просторі і часі, поняття злочину, форми вини, стадії вчинення злочину, співучасть у злочині, види та загальні начала призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, погашення та зняття судимості, тощо.

У Особливій частині даються визначення конкретних злочинів і вказуються види і розміри покарання за злочини. Тобто Особлива частина містить конкретні норми, які забороняють вчиняти те чи інше діяння. Особлива частина складається з 20 розділів і 339 статей.

Переважна більшість статей як Загальної, так і Особливої частин КК складуються з 2 чи більш абзаців – частин, кожна з яких містить самостійну норму.

Норми Загальної частини розповсюджуються на всі випадки вчинення будь якого із вказаних в Особливій частині злочинів.

Статті Загальної частини відрізняються від статей Особистої частини, не тільки за змістом, але й за структурою.

Статті Загальної частини є єдиним цілим, а статті Особливої частини структурно діляться на диспозицію і санкцію.

Диспозиція – це частина статті Особливої частини в якій називається конкретне діяння або розкриваються його ознаки.

Санкція – це частина статті Особливої частини КК, яка визначає вид і міру покарання, за злочин, вказаний в диспозиції статті. Види санкцій.