logo
КВП у запитаннях та відповідях

2. Методичні рекомендації для підготовки до екзамену з навчальної дисципліни «Кримінальне право»

При вивченні даного курсу, необхідно мати на увазі, що кримінальне право – один з профілюючих предметів, знання якого необхідне всім працівникам Державної кримінально-виконавчої служби України. Досконале знання кримінального законодавства нашої держави є необхідною умовою успішної роботи за фахом. Це покладає на курсанта обов'язок з перших днів занять відмовитися від поверхового засвоєння кримінально-правових інститутів, категорій і понять.

У період підготовки до Державного екзамену з кримінального права кожний курсант повинен привести в систему всі знання, одержані при вивченні даної галузі права. При цьому треба керуватися програмою з курсу кримінального права, що визначає обсяг і зміст матеріалу, який необхідно вивчити і засвоїти.

На Державному екзамені курсант повинен гранично стисло, але разом з тим змістовно відповісти на поставлені питання. Відповідаючи на питання, необхідно дотримуватися певної схеми, яка не дозволила б віддалятися від змісту поставлених питань. При відповіді важливо вказати – яким чином дане питання розглядається в літературі, які із цього приводу існують точки зору, виникають проблемні питання та визначити найбільш перспективні шляхи їх вирішення.

При відповіді на питання з кримінального права необхідно обов'язково дотримуватися таких положень:

1. Для правильної побудови і повноти відповіді щодо запитань із За­гальної частини кримінального права необхідно із використанням навчальної програми визначити місце питання у системі Загальної частини кримінального права, тобто встановити, до якої теми воно нале­жить. Наступним необхідно сформулювати саме положення, вказавши, чи ви­значене воно в законі (наприклад, поняття злочину - ст. 11 КК), чи надає­ться в постановах Пленуму Верховного Суду України або сформульова­но теорією кримінального права. Після цього необхідно розкрити зміст, ознаки та значення поняття чи положення.

2. У відповідях на питання Особливої частини пропонується дотримуватися такої послідовності:

  1. визначити суспільну небезпеку розглядува­ного злочину та його місце в системі Особливої частини;

  2. дати визначення злочину, що характеризується (крадіжка, шахрайство, одержання хабара тощо);

  3. розкрити об'єкт злочину, а також предмет злочину і потерпілого від злочину, якщо вони є;

  4. охарактеризувати об'єктивну сторону злочину та розкрити зміст ознак, що її характеризують, при цьому з'ясувавши кон­струкцію складу злочину і встановивши момент закінчення злочину;

  5. охарактеризувати суб'єктивну сторону злочину (форма і вид вини, мотив, мета, емоційний стан);

  6. визначити суб'єкт злочину (фізична особа, осудність, вік, наявність ознак спеціального суб'єкта);

  7. проаналізувати кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки злочину, якщо вони є;

  8. показати відмінність складу злочину, що аналізується, від інших та су­міжних складів (наприклад, відмінність крадіжки від грабежу).

При характеристиці складу злочину необхідно посилатися на поста­нови Пленуму Верховного Суду України з цього питання, наводити при­клади кваліфікації злочинів зі слідчої та судової практики.

3. При виконанні практичних завдань відповідь повинна складатися з трьох етапів.

По-перше, треба визначити формулу кваліфікації, тобто вказати сукуп­ність буквених і цифрових позначень, що вказують на відповідні пункти, частини, статті Загальної та Особливої частин КК. При цьому слід пам'ятати, що тільки статті 14, 15, 27 КК України вказуються у формулі кваліфікації. Це допомагає встановити стадію вчинення злочину та вид співучасника. Наприклад, ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 185 КК - закінчений замах на крадіжку з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище або ч. 5 ст. 27, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК – пособництво в умисному вбивстві заручника.

По-друге, необхідно сформулювати обвинувачення, тобто надати словесне описання всіх основних і кваліфікуючих ознак складу злочину, що вчинила особа, згідно з умовами задачі. Належить звер­нути увагу на те, що у формулі кваліфікації вказується тільки та частина, що найбільш обтяжує відповідальність, а у формулюванні обвинувачен­ня треба надати всі основні ознаки як основного складу злочину, так і кваліфікуючі. Наприклад, форма відповіді може бути така: особа вчинила злочин, передбачений ч. 5 ст. 185 КК, тобто крадіжку в особливо великих розмірах і з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище.

По-третє, слід аргументовано, з посиланням на нормативні акти або судову практику, пояснити правильність свого рішення. При цьому треба пам'ятати, що відповіді на задачі «так написано в підручнику або в науково-практичному коментарі» не враховуються. При цьому слід уважно аналізувати положення постанов Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що вони мають лише рекомендаційний характер. Підставою для кваліфікації може бути не приватна думка автора наукової роботи, а закон чи тлумачення, яке здійснює уповноважений на це орган.